В середині червня мене занесло в невелике місто Тарнів (або Тарнув, від польського Tarnów), розташоване на відстані 80 км від Кракова, на самому сході Малопольського воєводства, адміністративним центром якого є власне Краків. Я ще взимку думав сюди з’їздити, з Кракова поїздом до Тарнова їхати менше години, але взимку було мало сонячних днів, тому я вирішив відкласти поїздку до цього міста до кращих часів. І ось нарешті я таки доїхав сюди.
Про Тарнів більшість із нас небагато знає, адже в сучасній Польщі це місто не має такого значення, як, наприклад, Варшава, Краків, Вроцлав чи Гданськ. Однак Тарнів зіграв значну роль у становленні польської державності. В 1918-му році він став одним із перших польських міст, звільнених від австро-угорської влади. Після закінчення Першої світової війни Австро-Угорщина, як і інші імперії, почала стрімко розвалюватися. Її армія була деморалізована, а народи, що населяли Австро-Угорщину, починали все голосніше заявляти про свою самостійність. І наприкінці жовтня 1918-го поляки успішно роззброїли австрійські військові формування, що базувалися в Тарнові, без особливого опору з боку останніх, взяли під контроль державні установи, зняли з них австрійські прапори, піднявши замість них польські. Це все відбулося рівно за 11 днів до офіційного проголошення Другої Польської республіки.
У міжвоєнний період Тарнів був наполовину єврейським містом. Єврейська громада Тарнова була досить різноманітною — від хасидів до світських сіоністів, та відігравала важливу роль в його житті. Євреї активно займалися бізнесом, банківською справою, працювали адвокатами, їм тут належало багато магазинів, майстерень, адвокатських фірм тощо. В Тарнові діяло багато синагог, єврейських шкіл, культурних закладів, видавалися газети, журнали та книги на івриті та їдиші. Німецька окупація Тарнова в 1939-му стала початком кінця активного єврейського життя у місті. Одразу почалися погроми, пограбування єврейських магазинів, арешти тощо. Почалися репресії, які переросли у повне знищення єврейської громади міста. З 25 тисяч євреїв, що населяли Тарнів до Другої світової війни, вижило лише кілька сотень.
До речі, на гербі міста до цього часу міститься зірка Давида. І, що цікаво, нижче також зображений півмісяць, який є мусульманським символом. Насправді ці символи не мають нічого спільного з євреями та ісламом, шестикутна золота зірка — це символ шляхетського сяйва, а півмісяць рогами вгору — символ вірності, сили та слави:
Міжвоєнний Тарнів також зіграв певну роль в історії нашої держави — на початку 1920-х, коли ситуація в УНР почала швидко погіршуватись, тут перебував уряд УНР в екзилі на чолі з Симоном Петлюрою. Звідси велася дипломатична та інша діяльність на підтримку української державності, була навіть здійснена спроба визволення України, на жаль, неуспішна.
Що ж, давайте знайомитися з містом.
Ось так виглядає тарнівський залізничний вокзал:
Перед вокзалом стоїть пам’ятник Леху Качинському — колишньому президенту Польщі, який загинув у 2010-му в авіакатастрофі під Смоленськом:
Костел Святої Родини на вулиці Краківській:
Старовинний будинок на вулиці Краківській:
Секлерська брама:
Етнографічний музей “В бабиній хаті”:
Готель “Bristol”. В цій будівлі в 1920-х знаходився штаб уряду УНР в екзилі:
Про це говорить пам’ятна табличка на будівлі польською та українською мовами:
Ще трохи старовинної архітектури вулиці Краківської:
Кафе-трамвай:
Пам’ятник королю Владиславу Локетеку — онуку княгині Агафії, доньки нашого князя Святослава:
Однією з нових туристичних атракцій Тарнова є маленькі скульптури маскаронів. Маскарон — це вид архітектурної декорації у вигляді голови людини, тварини або міфічної істоти. В давнину їх функцією було відлякування злих духів, аби ті не потрапили до будинку. Згодом вони стали просто декоративним елементом.
Пам’ятаєте, я розповідав про скульптури маленьких гномів у Вроцлаві, і що є спеціальні туристичні карти для тих, хто хоче знайти усіх гномів? Так от, цю ідею запозичили кілька інших польських міст. Наприклад, в Гданську придумали власного персонажа — лева Гевельйона, і вже встановили кілька його скульптур. А буквально рік тому дещо подібне вирішили зробити і в Тарнові, обравши для цього маскаронів, оскільки вони прикрашають дах тарнівської ратуші. Одного маскарона я знайшов якраз біля пам’ятника королю Владиславу:
Дзеркальний зал — так називають ось цю будівлю, на першому поверсі якої знаходиться банк, а на другому — бальний зал:
Лавка поетів:
Площа жертв Катині:
А ось ще один маскарон:
Вулиця Валова:
Напіввежа:
І біля неї ще один маскарон:
Продовження вулиці Валової:
Пам’ятник польському письменнику Роману Брандштеттеру:
Пам’ятник польсько-угорському генералу Юзефу Бему, уродженцю Тарнова:
Вулиця Єврейська (Жидівська). Як ви вже знаєте з моїх попередніх розповідей, слово “жид” в польській мові не є образливим. Тим більше, іншої назви для єврейського народу у них немає. До речі, саме з польської мови це слово прийшло в українську та деякі інші слов’янські мови:
Вхід до скверу Старої Синагоги:
А ось власне залишки Старої Синагоги:
Центр єврейської спадщини:
Скульптура дерева у формі менори:
Офіс єврейської релігійної громади Кракова (чому Кракова, а не Тарнова?):
Власне, це все, що залишилося від колишнього єврейського життя в місті.
А тепер ми перейдемо в самий центр Тарнова. Будівля ратуші на Ринковій площі:
Архітектура Ринкової площі Тарнова багато в чому нагадує Краків:
Навіть літні тераси ресторанів по периметру ну точно як в Кракові, тільки площа тут значно меншого розміру:
Пам’ятник Тадеушу Тертілу — одному з найвидатніших мерів Тарнова. Він обіймав цю посаду протягом 1907-1923 років. Був активним учасником патріотичного руху, сприяв переходу переході влади до польських сил у 1918-му під час розпаду Австро-Угорщини, а також зробив великий вклад в модернізацію міської інфраструктури:
Пасаж Тадеуша Тертіла:
Будинок культури:
Базиліка Діви Марії:
Сквер з фонтаном та муралом з панорамою Тарнова:
Ось так виглядає старе місто з висоти (знято дроном):
А ось іще один маскарон трохи за межами старого міста:
Єврейський ресторан “Стара лазня”:
Пам’ятник першим в’язням, яких нацисти відправили до концентраційного табору Аушвіц:
Мистецька галерея в Стрілецькому парку:
Мавзолей Юзефа Бема в тому ж самому парку:
По дорозі на вокзал знайшов ще одного маскарона (чи маскарониху?):
Пам’ятаєте, я у фотозвіті про Торунь писав, що Торунь нерідко називають “маленьким Краковом”? Я ще писав, що я з цим не погоджуюсь, оскільки жодних асоціацій з Краковом у мене там не виникло. А от Тарнів дуже навіть підходить на цю роль (в принципі, у цих міст назви настільки подібні, що їх можна запросто переплутати).
Тарнів має добре збережене старе місто з архітектурою, подібною до тієї, яку можна побачити в Кракові. Обидва міста мають єврейське минуле та об’єкти єврейської культури. Але Тарнів більш компактний і тут значно менше туристів. Тому якщо ви шукаєте місто з атмосферою Кракова, але без натовпу, то Тарнів точно для вас.