Можете мене привітати — цього року кількість відвіданих мною країн перевалила за 20. 20-ю країною стала Німеччина. Але моя літня відпустка не обмежилася однією лише Німеччиною, ми також побували в Данії і навіть трохи в Швеції, але про Данію і Швецію поговоримо трохи згодом.
Насправді моя нога вже ступала на німецьку землю рік тому — в мене була пересадка у Франкфурті, коли я летів у США. Але інтервал між рейсами був невеликий, отже за межі аеропорту я не виходив, тому я не можу сказати, що я тоді був в Німеччині. А в цьому році я там вже побував “повноцінно”, побачивши декілька великих міст. Наш шлях проходив з півдня на північ: Мюнхен — Франкфурт — Берлін — Гамбург — Бремен.
В Німеччині більш суворий прикордонний контроль, порівняно з іншими країнами Євросоюзу. Як правило, мене прикордонники в країнах Євросоюзу взагалі нічого не запитують, а німці окрім того, що ставили багато питань, ще й просили показати зворотний квиток. Але все пройшло без жодних проблем.
Проїжджаючи через сільську місцевість в Німеччині неможливо не помітити велику кількість сонячних та вітряних електростанцій. В жодній іншій країні я не бачив такого активного використання альтернативних джерел енергії. Але, як би дивно це не звучало, електрика в них дорого коштує, її економлять, і часом навіть складається враження, що німецькі міста вночі освітлені гірше, ніж українські.
В неділю усі магазини та супермаркети зачинені. Та й в будні дні більшість із них зачиняються вже о 20:00. Цілодобові магазини є, але їх важко знайти. Нічні клуби працюють лише в ніч з п’ятниці на суботу та з суботи на неділю. В будній день працюючий клуб знайти нереально.
В Німеччині легалізована проституція, майже в кожному місті є “вулиця червоних ліхтарів”. Але одному там вночі краще не ходити, оскільки там тусується багато наркоманів, які коляться ледве не на очах у всіх.
Але давайте не будемо про наркоманів, а краще здійснимо екскурс по німецьких містах.
Мюнхен
Мюнхен — столиця Баварії, яка славиться своїми традиціями. В місті працює декілька великих пивоварень, які забезпечують пивом всесвітньо відомий фестиваль Oktoberfest.
Пивоварня Löwenbräu:
Але не пивом єдиним відомий Мюнхен. Це також великий промисловий центр, саме тут знаходиться завод BMW:
Поруч із штаб-квартирою BMW є музей, в якому можна побачити усі можливі моделі автомобілів та мотоциклів різних періодів:
Олімпійський парк, побудований до Олімпіади 1972 року:
На території парку знаходиться телевежа Olympiaturm, на яку можна піднятися, щоб побачити місто з висоти:
Як видно з висоти, Мюнхен — консервативне місто в плані архітектури, висотних будівель тут майже немає.
Marienplatz — центральна площа Мюнхена:
На ній розташована нова ратуша:
А неподалік від неї — стара ратуша:
На протилежній від старої ратуші стороні — церква Frauenkirche з двома вежами, один із символів Мюнхена:
Фонтан поруч з церквою:
Дзвіниця церкви святого Петра:
Пивний ресторан Hofbräuhaus, де випивали Гітлер, Ленін та Моцарт:
Feldherrnhalle — місце гітлерівського путчу:
Площа Odeonsplatz:
Місцями Мюнхен чимось нагадує Вроцлав. Навіть схожі трамваї їздять:
Площа Max-Joseph-Platz:
Міст між будинками:
Площа Justitzplatz:
Палац правосуддя:
Пам’ятник Монжеласу:
Вежа Максбург:
Статуя Баварії. Неподалік від неї буде проходити Oktoberfest:
Ресторан Augustiner:
Церква святого Михаїла:
Мюнхенська резиденція — колишній королівський палац:
Уряд Верхньої Баварії:
Баварський парламент:
Ангел Миру:
Тріумфальна арка:
Площа Königsplatz:
В Мюнхені добре розвинутий громадський транспорт, зокрема мережа міських електричок S-Bahn та метро U-Bahn. Метро мені здалося дещо заплутаним, оскільки на одній станції можуть перетинатися декілька маршрутів, але розібратися в ньому легше, ніж в нью-йоркському. Відстань між станціями дуже коротка — не встигає поїзд розігнатися, як потрібно гальмувати. 8 станцій можна проїхати за 11 хвилин. Іноді трапляються сучасні потяги, а іноді — вінтажні, в яких двері потрібно самостійно відчиняти руками, хоч і зачиняються вони автоматично.
Цікаве місто, але досить передбачуване в плані архітектури. А наша наступна зупинка — Франкфурт.
Франкфурт
Франкфурт — ділова столиця Німеччини, розташована на ріці Майн. Тут розташовані центральні офіси багатьох банків, таких як Європейський Центральний Банк, DeutscheBank, CommerzBank та інших. В місті багато сучасних хмарочосів, їх тут більше, ніж в усій Німеччині, отже Франкфурт по праву можна назвати “німецьким Нью-Йорком”:
Франкфурт — місто не дуже велике, тут живе приблизно 700 тисяч мешканців, але тут знаходиться один з найбільших міжнародних аеропортів Європи, у зв’язку з чим над містом дуже часто літають літаки.
Main Tower:
DeutscheBank:
CommerzBank Tower:
Omniturm:
Westendstrasse 1:
Пам’ятник євро:
Звичайно, за кількістю хмарочосів, як і за їх висотою, Франкфурт явно не дотягує до Нью-Йорка, але в Європі міст подібного плану не так багато.
Франкфурт — місто, в якому сучасна архітектура межує безпосередньо із старовиною:
Історичний центр міста:
Eschenheimer Turm:
Оперний театр:
Пройдемося вздовж ріки Майн:
Якщо ви хочете побачити місто зверху, можна піднятися на хмарочос Main Tower. Квиток коштує лише 7.80 євро, що достатньо дешево. Для прикладу — підйом на Empire State Building та Burj Khalifa коштує 35 та 40 доларів відповідно. До того ж, на Main Tower немає великого натовпу:
Скульптури бика і ведмедя:
Westhafen Tower:
MesseTurm:
До речі, я помітив, що кожне велике місто Німеччини характеризується своїм кольором трамваїв. В Мюнхені вони сині, а у Франкфурті — бірюзові:
У Франкфурті немало цікавого, але практично усі цікаві місця знаходяться настільки близько одне до одного, що усе можна побачити за один день. Ми там навіть на метро жодного разу не їздили. І хоча Франкфурт нагадує Нью-Йорк лише віддалено, такої концентрації хмарочосів я в жодному іншому європейському місті не бачив.
Одним словом, в Франкфурті все чудово, але далі в нас за планом столиця.
Берлін
Ще якихось 30 років тому це було розділене місто, а сьогодні — столиця тепер вже об’єднаної Німеччини, де ледь не кожне місце пахне історією.
Декілька перших післявоєнних років територія Німеччини була розділена на американську, британську, французьку та радянську зони окупації. Аналогічним чином був розділений і Берлін. В кінцевому підсумку на території американського, британського та французького секторів окупації була створена держава ФРН, а на території радянського сектору — НДР. Східний Берлін, який перебував під радянською окупацією, став столицею НДР, а Західний Берлін став окремим політичним утворенням, яке навіть після утворення ФРН продовжувало перебувати під американсько-британсько-французьким контролем. Формально Західний Берлін був як окрема держава, але по факту він був економічно та політично тісно пов’язаний з ФРН, його інтереси на міжнародній арені саме вона представляла. У Західному Берліні також ретранслювалися теле- та радіоканали з ФРН, які можна було легко спіймати у Східному. Відомий ді-джей Paul Van Dyk, який народився у Східному Берліні, в дитинстві часто слухав західноберлінське радіо, яке й сформувало його музичні вподобання.
До 1961-го року кордон між двома Берлінами був лише формальністю, щоденно з однієї частини міста в іншу ходило безліч людей. Навіть транспортна інфраструктура залишалася єдиною для формально двох різних міст. Таким чином мешканцям Східного Берліна дуже пощастило, порівняно з іншою частиною НДР, оскільки вони мали можливість на власні очі побачити, що там, на “загниваючому Заході”, життя краще, ніж в “соціалістичному раю”. Тому що дійсно, в Західному Берліні, як і в ФРН, рівень життя був більш високим, зарплатні були вищі в декілька разів, тому серед східних берлінців багато хто їздив туди на роботу, а потім міняв на чорному ринку марки ФРН на марки НДР. А дехто взагалі перебирався у ФРН із Західного Берліна. Насправді вигоду з такого стану речей отримували всі, навіть західні берлінці, які нерідко їздили в східну частину за дешевими продуктами та безкоштовною медициною. Однак влада НДР була вкрай невдоволена витоком кадрів до ФРН і вирішила, що треба закрутити гайки. І в 1961 році практично за один день Берлін став по-справжньому розділеним, тепер вже не уявною, а реальною стіною, яка будувалася на очах у шокованого з обидвох боків населення. Ось тоді й до мешканців міста і прийшло усвідомлення того, що тепер вони живуть в двох різних Німеччинах. Не пропускали нікого. Вранці люди із східної частини не могли потрапити на роботу в західну, східноберлінська молодь, яка вранці поверталася із західноберлінських дискотек, не могла потрапити додому, багато в кого родичі опинилися по різні боки стіни. Стіна перерізала цілі вулиці та трамвайні шляхи. Берлінський метрополітен розділився на дві незалежні системи. Тих, хто намагався перебратися на Захід, розстрілювали миттєво. І все одно люди усіма правдами та неправдами намагалися тікати — копали тунелі, ховалися в багажному відділенні туристичних автобусів, протягували дроти між сусідніми будинками по різні боки стіни… Одним словом, чого тільки не придумували, щоб вирватися на свободу, подібно до того, як сьогодні тікають з Північної Кореї в Південну. Але в кінці 80-х стіна рухнула і в 1990 році НДР припинила існування, увійшовши до складу ФРН. Іноземні війська покинули Берлін і об’єднане місто стало столицею об’єднаної німецької держави.
І хоча Берлінська стіна давно впала, в деяких місцях її фрагменти залишилися в якості пам’ятника. Одна з найдовших ділянок називається East Side Gallery, вона в деякому сенсі є галереєю під відкритим небом:
East Side Gallery “розмальовували” сотні художників. Саме тут, до речі, можна побачити відомий малюнок з Брежнєвим та Хонеккером:
Ще одним символом, який нагадує про післявоєнне минуле Берліна, є Checkpoint Charlie — контрольно-пропускний пункт в американському секторі окупації. Зараз це лише його імітація (для туристів). І прямо над ним символічно розташувався McDonald’s 😊:
Навіть табличку на в’їзді зберегли:
Просто залишу це тут:
Навпроти McDonald’s, до речі, є сувенірний магазин, де можна придбати камінь від Берлінської стіни. А якщо пройти трохи вбік від Checkpoint Charlie, можна побачити сувенірну лавку з атрибутикою НДР. І я не міг утриматися від сміху, коли серед цього добра побачив значок з логотипом Блоку Леоніда Черновецького 😆😆😆. Не знаю, яке він має відношення до НДР, але це просто відпад:
Трохи далі знаходиться Топографія терору, де розповідається про звірства нацистського режиму. Тут, до речі, також є фрагмент стіни:
Злочини нацистського режиму до цього часу є болючою темою для німців, тому не вздумайте навіть жартуючи зображувати із себе Гітлера, інакше у вас є всі шанси потрапити в руки правоохоронних органів.
Площа Gendarmenmarkt, на якій розташовано концертний зал та два симетричних собори один навпроти одного:
Палата депутатів Берліна:
Меморіал Голокосту:
Одна з найвідоміших пам’яток Берліна — це Бранденбурзькі ворота, які можна побачити на німецьких євро-монетах:
До речі, Берлінська стіна проходила навіть тут, перед цими воротами. І саме на цьому місці в 1987 році Рональд Рейган сказав відому фразу: “Містер Горбачов, зруйнуйте цю стіну!”.
Неподалік від воріт — Рейхстаг:
Пройдемося трохи вздовж ріки Шпреє:
…і потрапимо на Музейний острів:
Берлінський собор:
Навпроти собору, до речі, знаходиться музей НДР. Щоправда, я там так і не побував, бачив лише на фото, що він собою являє. Можу сказати одне — якщо ви встигли в своєму свідомому житті пожити в Радянському Союзі, навряд чи ви там побачите щось таке, чого ви до цього не бачили.
Скульптура “Голі баби” “Купальщиці на Шпреє”:
В Берліні, як і в Мюнхені, можна піднятися на телевежу:
Всесвітній годинник Уранія на площі Alexanderplatz:
Червона ратуша:
Міст Oberbaum:
Площа Bebelplatz:
Хмарочоси на Потсдамській площі:
Статуя Перемоги в парку Tiergarten, це вже західний Берлін:
Палац Шарлоттенбург:
Напівзруйнована церква Кайзера Вільгельма розташована на площі, яка свого часу була центром Західного Берліна:
Трамваї в Берліні — жовтого кольору:
До речі, коли гуляєш по східній частині Берліна, відчувається, що тут свого часу комунізм пройшловся. Тут немало будинків в “радянському” стилі, але при цьому вони виглядають дуже презентабельно, навіть у під’їздах не насрано:
Більш того, на вікнах перших поверхів немає решіток, а це вже багато про що говорить.
А ось іще спадщина совкового минулого:
В Берліні дуже добре відчувається дух великого міста, у мене навіть час від часу виникали асоціації з Києвом, хоча він абсолютно на нього не схожий. Тут вас моментально охоплює атмосфера історичного місця, де на так давно відбувалися важливі події. Про це нагадує і Топографія терору, і залишки Берлінської стіни, і великий меморіал голокосту, і сувенірні магазини з атрибутикою НДР… Повернення НДР, звичайно, ніхто не хоче, але ж туристам усе це цікаво.
До речі, хоч Східному Берліну свого часу не пощастило в плані прав та свобод людини, але пощастило в плані пам’яток, оскільки після будівництва стіни більшість цікавих місць опинилися саме у східній частині. Західному Берліну дістався лише Рейхстаг, палац Шарлоттенбург, церква Кайзера Вільгельма, парк Tiergarten і декілька несуттєвих пам’яток. Тому коли будете шукати готель — шукайте краще у східній частині. Крім того, навіть в центральній частині міста можна знайти 4-зірковий готель за демократичну ціну.
А наша наступна зупинка — Гамбург.
Гамбург
Гамбург — велике портове місто на півночі Німеччини на ріці Ельба, друге за кількістю населення після Берліна. Є найбільшим нестоличним містом Євросоюзу.
На мій погляд Гамбург — найбільш нестандартне місто Німеччини серед тих, які я бачив. На жодне інше німецьке місто він не схожий. Не дивлячись на те, що там мало висотних будівель, місто виглядає дуже сучасно.
В Гамбурзі багато будинків з темно-червоної цегли, що властиво для американських міст. Також тут багато каналів, оскільки Гамбург частково розташований на островах. Тут змішалося практично усе, що тільки можна і не можна собі уявити.
Місцями Гамбург нагадує США:
Місцями — Венецію:
Місцями — Гельсінкі:
А місцями взагалі щось нереальне:
Ельбська філармонія — одна з найвідоміших будівель в Гамбурзі. З її балкону відкриваються чудові види на портову частину міста:
А от центр міста краще видно з вежі церкви St. Michaelis:
Велика кількість готичних церков — ще одна візитівка Гамбурга:
Міська рада:
Старий порт та околиці:
На телевежу цього разу піднятися не вдалось, оскільки вона тимчасово закрита:
Церква святого Іоанна Кронштадського:
Вищий регіональний суд Гамбурга:
Залізничний вокзал:
Гамбург може бути таким:
А може і таким:
І навіть таким бути може:
Вулиця Reeperbahn — центр нічного життя Гамбурга, вулиця, яка ніколи не спить. Її також називають “гріховна миля”. Тут розташовані казино, нічні клуби, секс-шопи, і звичайно ж, публічні дома. А ще в свій час в клубах на цій вулиці розпочинав свою кар’єру гурт The Beatles:
Найвідоміша пам’ятка архітектури на цій вулиці — невеликий поліцейський відділок:
А ще тут розташований найбільший в Європі бордель 😊:
Гамбург — чудове місто і цим усе сказано! Його відвідування вважаю обов’язковим — не пожалкуєте!
Бремен
Навряд чи в цьому світі знайдуться люди, які ніколи не чули про це місто. Ми всі з дитинства знаємо про його існування завдяки казці про бременських музикантів.
Спочатку Бремен не входив в наші плани, ми туди потрапили спонтанно. Ми на Гамбург запланували 2 з половиною дні, але так вийшло, що за півтора дня ми побачили усі основyі місця цього міста і ввечері почали задаватися питанням, що нам робити завтра. І тут ми подумали: а чому б не з’їздити в Бремен, тим більше, що з Гамбурга регулярно ходять автобуси і шлях займає лише півтори години?
Бремен — місто невелике. Метро тут немає і Uber тут не працює, отже доведеться користуватися місцевою службою таксі. Але зате поїдете на Мерседесі з комфортом.
Центральна площа Бремена мені здалася чимось віддалено схожою на центральну площу Кракова, тільки менше. Вона, до речі, також називається Ринкова площа:
Тут навіть є схожа церква з двома вежами:
Поруч з будівлею міської ради стоїть пам’ятник бременським музикантам:
Вулиця Böttcherstrasse:
На вулиці Schnoor чудово збереглася довоєнна забудова:
Ріка Везер:
Місцями є схожість з Гамбургом:
Архітектура:
Науковий музей Universum:
Старий млин:
В Бремені є цікавий пам’ятник свинопасу та свиням. Його історія наступна: в середні віки по цій вулиці гнали свиней на пасовище. А коли вони поверталися назад, вони з’їдали харчові відходи, які викидали кондитери та булочники, разом з тим очищуючи вулицю від сміття. З того часу вулиця отримала назву Худобопрогінна, що і символізує дана скульптура:
А ще в Бремені варять пиво Beck’s:
Приємне старовинне місто, абсолютно не шкодую, що побував тут.
