Сьогодні покажу вам трохи тієї Болгарії, яку ви не знаєте, оскільки мова піде про провінційні міста, про які більшість із вас, напевно, й не чули. Але почну я з одного з віддалених районів Бургаса.
Ветрен (район-ексклав Бургаса)
З Бургасом я вас вже знайомив в одному з попередніх фотозвітів. Але то ще не весь Бургас. Місто має кілька віддалених районів-ексклавів, які “відірвані” від його основної території і більше схожі на окремі населені пункти, але адміністративно є частиною Бургаса. Найбільший інтерес представляє квартал Ветрен (на карті — в лівому верхньому кутку), який є найбільш віддаленим і знаходиться на відстані 14 км від центру Бургаса:
Насправді до відносно недавнього часу Ветрен був окремим великим селом, і лише в 2009 році його адміністративно приєднали до Бургаса, зробивши одним із районів цього міста (тільки незрозуміло, навіщо).
Цей район відомий своїми термальними джерелами. Крім того, на його місці можна побачити руїни давньофракійського міста Акве Каліде, пізніше відомого як Термополіс:
Якщо пощастить, ви зустрінете тут пухнастого кота 😸:
Айтос
Айтос — друге найбільше місто Бургаської області, засноване ще давніми фракійцями. Населення — близько 25 тисяч мешканців.
Назва міста походить від грецького слова “Αετός” (“орел”). Одна з легенд щодо походження назви говорить нам про те, що якось один мисливець пішов на полювання і на нього напав ведмідь. Тут підлетів орел і виклював ведмедю очі. Доки мисливець лежав без свідомості, його товариші прибігли і вбили орла, помилково вирішивши, що це саме він напав на мисливця. Коли ж мисливець прийшов до тями, він розповів товаришам, як усе було насправді, і наказав на цьому місці побудувати місто, назване на честь птаха, який його врятував.
В центрі міста знаходиться мечеть султана Беязида Велі:
Площа Свободи:
Скульптура в невеликому сквері в центрі:
Центральна пішохідна вулиця:
Читалиште імені Василя Левського:
Карнобат
Карнобат — третє найбільше місто Бургаської області з населенням приблизно 19 тисяч мешканців:
Церква святого Іоанна:
Читалиште імені Димитра Полянова:
За архітектурою тут доглядають явно краще, ніж в тому ж Айтосі:
Бульвар Болгарія:
Міський парк:
Мечеть:
А хтось може мені пояснити, що на фасаді мечеті робить рельєфне зображення зірки Давида? 😊
Годинникова вежа:
Средець
Средець — місто з наседенням близькщ 9000 мешканців, розташоване в 30 км на захід від Бургаса. Статус міста Средець отримав в 1960 році.
Місто неодноразово змінювало назву. До 1934 року воно називалося Карабунар, після чого було перейменоване в Средець. В 1950-му його перейменовують на Грудово, на честь комуністичного діяча і колишнього сільського старости Тодора Грудова. Але в 1993-му місту повернули стару назву — Средець.
Читалиште “Пробуда” на центральній площі міста:
Неподалік стоїть пам’ятник вищезгаданому Тодору Грудову. Окрім того, що він був сільським старостою тоді ще Карабунара, він приймав участь у вересневому повстанні 1923 року. Згодом емігрував до Радянського Союзу. Помер в 1935 році в Дніпропетровську (нині — Дніпро):
Фонтан:
Пам’ятник Продану Гарджеву — болгарському борцю вільного стилю:
Дзвіниця храму Всіх Святих:
Забудова в місті переважно 2-3-поверхова. Та й взагалі, не дивлячись на те, що Средець ще в 1960-му отримав статус міста, його містом можна назвати з натяжкою. Швидше селище міського типу:
Ось така вона — болгарська провінція, не надто відрізняється від нашої. Щось цікаве тут, звичайно, можна знайти, але більше години чи двох у цих містах особливо нема що робити, тому й вийшов такий експрес-тур за один день. З вашого дозволу я цього разу довгу післямову писати не буду 😊.