2021 рік у мене видався багатим на подорожі за кордон. В цьому році я встиг побувати вже в п’яти країнах, 4 з яких я відвідав вперше. Взимку був в Єгипті, навесні — в Албанії та Північній Македонії, і от зараз, наприкінці літа, на кілька днів злітав в Фінляндію і на зворотному шляху ще й вдалося трохи по Нідерландах пройтися. У зв’язку з масовою вакцинацією та зниженням рівня захворюваності на коронавірус все більше країн Європи знову відкривають свої кордони для іноземних туристів, і тепер подорожі до більшості країн Європи для вакцинованих громадян України знову стали можливими. Гріх цим не скористатися, хіба не так?
Чесно кажучи, я в Фінляндію найближчим часом взагалі не збирався, подорож була в деякому сенсі спонтанною. Якось на початку серпня сидимо з друзями у мене на хаті, п’ємо пиво, спілкуємось, і тут один з них каже: “А як на рахунок того, щоб на День незалежності на 4 дні з’їздити в Фінляндію?”. І оскільки я там ще не був, я з задоволенням підтримав цю пропозицію, чому би й ні? Іноді буває корисно на вихідні кудись поїхати, щоб змінити обстановку. І це було абсолютно не дарма. Вражень за 4 дні набралося стільки, ніби я цілий тиждень там був.
Фінляндія знаменита своїми рок-гуртами: HIM, The Rasmus, Apocalyptica та ін. Гурт Lordi в 2006-му приніс країні перемогу на Євробаченні. В Фінляндії народилися знамениті гонщики Формули-1 — Міка Хаккінен та Кімі Райкконен. Компанія Nokia також родом з Фінляндії. А ще Фінляндія відома тим, що тут ніби як сухий закон. Насправді це твердження не зовсім відповідає дійсності, хоча деякі обмеження на реалізацію алкогольних напоїв там все ж діють. Наприклад, ви не знайдете алкоголь у звичайному супермаркеті, хіба що тільки пиво та сидр. Будь-які інші спиртні напої можна знайти лише в магазинах мережі “Alko”, яка володіє монополією на їх продаж. Крім того, продаж алкоголю після 21:00 заборонений, навіть пива. Та й коштує він тут дорого. Раніше фіни любили їздити в Естонію за дешевим алкоголем, на щастя, пороми до Таллінна ходять регулярно і туди плисти лише дві години. Але через деякий час Естонія також підняла ціни на алкоголь, чим в свою чергу скористалася Латвія — там прямо на кордоні з Естонією побудували великий алкогольний магазин, в якому ціни нижчі, ніж в Естонії, і тепер фіни разом з естонцями їздять туди закуплятися дешевим бухлом 😊.
У Фінляндії є дві особливості, які мені здалися дещо дивними і до яких я не міг звикнути:
- тут замки зачиняються проти годинникової стрілки;
- тут якось дивно регулюється використання державної символіки. Якщо в Гельсінкі вона рідко, але зустрічається, то в інших містах, зокрема в Турку і Тампере, я не бачив ЖОДНОГО фінського прапора. Навіть на державних установах. Та й навіть в Гельсінкі з цим усе якось дивно. Наприклад, державний прапор є на будівлі міської ради та Президентського палацу, а от на будівлі парламенту його немає. Разом з тим в Турку і Тампере на будівлях міських рад розвішані лише прапори міст.
В 1809 році Фінляндія стала частиною Російської імперії на правах широкої автономії. За великим рахунком Російська імперія не була особливо зацікавлена в цій території, їй потрібна була буферна зона між нею та Швецією. У зв’язку з цим центральна влада спочатку не надто лізла у справи Фінляндії, надавши їй можливість проводити самостійну внутрішню політику. Так, при Олександрі II Фінляндія мала власну валюту — марку, а фінська мова на її території отримала статус державної разом із шведською (до цього була лише шведська), що дозволило Олександру II завоювати певну лояльність з боку фінського населення. Наступні імператори вже не користувалися такою популярністю у фінів. До того ж, після Олександра II здійснювалися спроби насильної русифікації Фінляндії, ліквідації її автономії та більш тісної інтеграції в Російську імперію, що в свою чергу призвело до зростання націоналізму серед фінів. І коли почалася революція 1917 року, Фінляндія благополучно пішла у вільне плавання. Правда, зовсім благополучно не вийшло, оскільки декількома роками пізніше вона втратила частину своєї території.
До речі, шведська мова в Фінляндії до цього часу є другою державною, хоча нею розмовляє лише 5-6% населення. Нею дублюється майже все. Лише в Тампере я не бачив вивісок шведською. Навіть в школах з викладанням фінською вивчення шведської є обов’язковим. Серед фінів є багато незадоволених з цього приводу, оскільки окрім держслужбовців, лікарів, вчителів тощо шведська мова особливо нікому не потрібна. Крім того, фінська та шведська — надто різні мови, які належать до різних мовних груп. Шведська мова належить до германської групи, а фінська — до фіно-угорської. І якщо надписи шведською місцями відносно зрозумілі для тих, хто знає англійську або німецьку, то фінські слова не викликають взагалі жодних асоціацій. Фінську мову можуть розуміти хіба що естонці. Назви фінських міст фінською та шведською в деяких випадках схожі (наприклад, Helsinki — Helsingfors), а в інших — відрізняються до невпізнанності (наприклад, Turku — Åbo). Що стосується англійської мови, то не зустрічав жодної людини, яка би її не знала.
Хоча ми були в Фінляндії лише 4 дні, нам цього вистачило, щоб побачити декілька міст. Перші два дні ми провели в Гельсінкі, в кінці другого дня ще й побували в Еспоо. На третій день побачили Турку і Тампере. На четвертий — вранці ще прогулялися по Гельсінкі, а після обіду гуляли по столиці Нідерландів, де в нас була пересадка. Про Нідерланди я напишу окремий фотозвіт, а поки що пройдемося по Фінляндії.
Гельсінкі
Гельсінський аеропорт знаходиться в сусідньому місті Вантаа, з якого до центрального вокзалу Гельсінкі регулярно ходять поїзди. Залізниця в Фінляндії “радянського” типу, тобто з більш широкою колією, ніж в західній Європі. Але поїзди тут хороші, сучасні, безшумні.
Залізничний маршрут від аеропорту до міста проходить через район Тіккуріла — напевно, найвідоміше місце в Фінляндії на пост-радянському просторі після Гельсінкі. А все завдяки рекламі однойменної лакофарбної компанії — “ну Тиккурила, блин, даёт!” 😊:
Колись Тіккуріла була окремим містом, а зараз це один із районів міста Вантаа. А Вантаа — це майже Гельсінкі, місто розташоване впритул до столиці, як і Еспоо.
Гельсінкі став столицею вже після того, як Фінляндія стала частиною Російської імперії, до цього столицею було місто Турку. При розбудові міста архітектори багато в чому орієнтувалися на Санкт-Петербург:
У місті також можна зустріти будинки із темно-червоної цегли, що робить його дещо схожим на Гамбург та більшість американських міст:
А загалом — типова Скандинавія:
Центральний залізничний вокзал. Цікаво виглядають статуї чоловіків, що тримають ліхтарі:
Площа поруч із вокзалом:
Сенатська площа — центральна площа Гельсінкі. Над нею розташований Гельсінський собор:
В центрі площі встановлено пам’ятник імператору Олександру II:
На одній з вулиць, що іде від Сенатської площі, збереглася стара табличка, де назва вулиці окрім фінської та шведської також вказана російською мовою з дореволюційною орфографією:
Церква Kallion:
В парку Hesperia можна погодувати лебедів та канадських гусей, яких тут на диво багато:
Міський музей:
В місті багато скелястих виступів:
Парламент:
Навпроти парламенту — сучасна будівля Національної бібліотеки:
Неподалік встановлено пам’ятник Маннергейму:
Через дорогу — торговий центр Sokos з rooftop-баром на останньому поверсі:
Те саме вночі:
Готель Torni з оглядовим майданчиком (тимчасово закритий):
Стадіон:
Неподалік від стадіону є вежа, з якої можна побачити Гельсінкі зверху:
Катаянокка
Дуже цікавий район Катаянокка, розташований на однойменному півострові:
Звідси на круїзних лайнерах можна потрапити в Стокгольм, Таллін або Марієгамн:
Тут багато цікавих старих будинків, які чудово збереглися:
Тут розташовано Міністерство закордонних справ:
Вид на протилежний берег:
А на тому березі побудували декілька хмарочосів:
Успенський собор — головна пам’ятка району Катаянокка:
Собор знаходиться на пагорбі, з якого видно Президентський палац:
Каартінкаупункі
Площа Kasarmitori у сусідньому районі Каартінкаупункі. На ній встановлено пам’ятник жертвам Зимової війни:
В цьому районі є Нормальний Ліцей (невже усі решта — ненормальні? 😊):
Архітектура району:
Пожежна станція:
Ейра
У південній частині міста розташувався район Ейра:
Це тихий район, де розташовані іноземні посольства та дорогі апартаменти:
А також тут є пляж:
Свеаборг (Суоменліна)
На південному сході Гельсінкі знаходиться острів-фортеця Свеаборг або Суоменлінна. Насправді, це декілька островів, з’єднаних мостами:
Туди з материкової частини міста можна дістатися на поромі, пропливаючи повз чисельні маленькі острови:
Власне Свеаборг:
Ось так він нас зустрічає:
Переходимо по мосту на сусідній острів:
Там знаходиться військово-морська академія:
На іншому сусідньому острові — житловий квартал:
Але повернемося на головний острів. Тут багато старих дерев’яних будинків, до речі, в хорошому стані:
Пройдемо далі і потрапимо на інший острів:
На тому острові — фортеця:
Військовий корабель:
Природа острова:
Гармати:
Вид на фортецю:
Ось така різноманітна столиця.
Еспоо
Еспоо — друге за чисельністю населення місто Фінляндії, розташоване впритул до Гельсінкі. У 2017 році сюди навіть дотягнули одну з гілок столичного метро.
Найцікавіша будівля у місті — культурний центр:
Поруч є невеликий амфітеатр:
Будівля зліва — Tapiolan Tori:
Зліва від фонтану — готель, який чимось нагадує радянський санаторій 😊:
Загалом архітектурний ансамбль виглядає наступним чином:
Навпроти культурного центру — великий парк:
Взагалі, Еспоо більше, ніж наполовину, складається з парків. Щільність населення у місті досить низька:
Є тут і декілька сучасних будівель:
До речі, скляна будівля зліва — в минулому офіс компанії Nokia Mobile, а зараз — офіс фінського представництва компанії Microsoft.
Більше тут особливо нема що дивитися.
Турку
Турку був столицею Фінляндії, коли та була під Швецією. Є 6-м за чисельністю населення містом країни. Сьогодні це важливий культурний та науковий центр.
Шлях від Гельсінкі до Турку проходить через населений пункт з кумедною назвою Salo 😊:
Але в Сало ми заїжджати не будемо, а поїдемо прямо в Турку.
Кафедральний собор:
Площа неподалік від собору:
На березі ріки квітами висаджено назву міста фінською та шведською мовами:
Пройдемося вздовж ріки:
Театр:
Фортеця:
Прямо під відкритим небом знаходиться музей мореплавання та кораблебудівництва:
Собор святого Михаїла:
Музей:
В Турку навіть є пам’ятник Леніну:
І розташований він біля будинку, в якому він жив:
Пішохідна вулиця:
Церква святої Олександри:
Ось таке воно, місто Турку.
Тампере
Тампере — третє за чисельністю населення місто Фінляндії після Гельсінкі та Еспоо. На відміну від усіх попередніх відвіданих мною фінських міст, Тампере не має виходу до моря. Також це місто не є двомовним, тут нечасто можна побачити надпис шведською мовою, і навіть вказівники вулиць нею не дублюються.
В Тампере багато сучасної архітектури:
Готель Torni з rooftop-баром на останньому поверсі:
В принципі, це не єдине місце, де можна подивитися на місто з висоти, але до цього ми ще повернемося трохи згодом.
В Тампере багато церков:
Особливо цікавою є церква Kaleva, яка аж ніяк не схожа на церкву, а скоріше на будинок в комуністичному стилі (фото, нажаль, не моє):
Місто Тампере є побратимом Києва, і на честь цього один із парків міста носить назву Київський:
Центр міста:
Телевежа:
Як ви, напевно, здогадалися, це ще одне місце, де можна побачити Тампере з висоти:
Загалом я абсолютно не шкодую, що ось так, майже спонтанно, побував у Фінляндії. До поїздки в цю країну, я, чесно кажучи, слабо уявляв собі, як виглядають її міста. Але скандинавський дух фінських міст виявився для мене дещо знайомим. Як ви можливо пам’ятаєте з моїх попередніх фотозвітів, два роки тому я бував в Данії та Швеції. Фінляндія стала третьою скандинавською країною, яку я відвідав, і можу сказати, що ці країни багато в чому схожі одна на одну — старі будинки, що добре збереглися, прохолодний клімат, добре розвинутий громадський транспорт, соціалізм, високі ціни. Останній пункт — це найбільший мінус Скандинавії, але я старався особливо не звертати на це увагу, врешті решт, я не для того туди поїхав, щоб над кожним центом труситися.
Звичайно, Фінляндія — це не Німеччина, де кожне велике місто є по-своєму унікальним. Якщо подивитися на архітектуру фінських основних міст, то за великим рахунком там всюди все однакове. Але це не привід не їхати туди, тому що кожне місто в будь-якому випадку має щось особливе та неповторне.
