Моя нещодавня подорож арабськими країнами Перської затоки не обійшлася без транзиту в Стамбулі. Звідси ми вилітали в Кувейт і сюди ж поверталися з Оману. І на зворотному шляху було навіть трохи часу, щоб прогулятися містом.
Як ви, напевно, знаєте з моїх попередніх фотозвітів, я вже бував в Стамбулі минулого року, не рахуючи 2003 рік, коли я побував там вперше. Але Стамбул дуже великий, тут не те, що за один день, навіть за два усе не обійдеш. Азіатська частина міста для мене залишалася майже не розвіданою, та й навіть в європейській я ще не все побачив. Цього разу з’явилася можливість закрити деякі з цих пробілів. Вважайте це доповненням до мого минулорічного фотозвіту.
Кілька цікавих пам’яток знайшов в парку Фатіх неподалік від акведука. Наприклад, пам’ятник загиблим льотчикам:
Ректорат університету Фатіха Султана Мехмета:
Пам’ятник султану на коні:
Позаду собору Святої Софії є невелика вулиця з дерев’яними будинками:
Пес прийшов в кафе поспати:
Мечеть Пертевніял Валіде-султан — остання мечеть, побудована в Стамбулі в османські часи:
Мечеть Лалелі:
Факультет літератури Стамбульського університету:
Музей культури турецької бані (виявляється, навіть такий буває 😀):
Руїни форуму Феодосія:
Цистерна Феодосія:
Будівля організації ради тюркських держав, до якої окрім Туреччини також входять Азербайджан, Казахстан, Киргизстан та Узбекистан. Статус спостерігачів мають Угорщина, Туркменістан та Північний Кіпр:
Факультет політичних наук Стамбульського університету:
Ще трохи дерев’яних будинків:
Погулявши трохи європейською частиною Стамбула ми вирішили поїхати в азіатську. Заходимо в метро, а там на зчитувачі банківських карток на одному з турнікетів спить кіт 😸:
В принципі, якщо ви читали мій минулорічний фотозвіт зі Стамбула, то ви, напевно, пам’ятаєте, що в цьому місті дуже багато котів 😸😸😸. Цього разу траплялося багато пухнастих. І я, як невиліковний “котячий батько”, просто не можу обійти стороною цю тему 😀:
В азіатській частині також немало дерев’яних будинків:
Але ми приїхали в азіатську частину не за цим, а щоб піднятися на телевежу:
Ось такі панорами відкриваються з неї:
Як бачите, азіатська частина складається переважно з малоповерхової житлової забудови, але там також є хмарочоси. Шкода лише, що хмарочоси знаходяться далеко від метро і не було часу подивитися на них поближче. Але я думаю, я не останній раз в Стамбулі.
Цього разу вдалося навіть проїхатись по Босфорському мосту, давно хотів побачити його поближче. Хоча, я вже бачив його в безпосередній близькості з катера, але то було ще в минулому житті 2003 році:
Що ж, поверхневе знайомство з азіатською частиною Стамбула, можна вважати, відбулося. Але треба якось іще поближче повивчати хмарочоси. До наступної зустрічі!
