Я об’їздив багато країн, але деякі частини світу для мене досі залишаються суцільними “білими плямами”. Однією з таких донедавна була Південна Америка. Насправді південноамериканські країни давно були в моїх планах, але це були плани на якусь середньострокову перспективу, якщо не довгострокову. На цей рік я їх точно не розглядав. Але часом буває так, що якісь важливі речі в нашому житті трапляються абсолютно спонтанно, коли цього взагалі не чекаєш. Так сталося і з цією поїздкою — у моєї троюрідної сестри намічалася відпустка в листопаді, яку вона хотіла провести в Аргентині та Чилі. Десь за два місяці до відпустки вона запропонувала мені скласти їй компанію, на що я з задоволенням погодився. “It’s now or never!” — подумав я тоді. Але їхати на інший кінець світу заради лише двох країн — то якось несерйозно, тож я запропонував додати ще Уругвай, який фактично під боком в Аргентини. Згодом до нас вирішив долучитися ще один мій хороший друг і в нас зібралася чудова компанія для подорожі, яка особисто для мене стала головним відкриттям цього року. Не можу передати словами, з яким нетерпінням я ці два місяці чекав на це.
Подивившись можливі варіанти перельотів, ми вирішили спочатку летіти в Чилі, тож вона стала першою країною, з якою почалося моє знайомство з Південною Америкою. Зараз, до речі, розкажу, якими “зігзагами” я туди добирався, то взагалі окрема історія.
Довгий шлях до Сантьяго з Європи
Пам’ятаєте, я розповідав, як я минулого року літав з Кракова в Вільнюс через Берлін, а через кілька днів — з Вільнюса до Бухареста через Афіни? Так от, це була повна фігня порівняно з тим, як я летів цього разу.
Спочатку я летів з Кракова в Дублін, з Дубліна я летів в Стамбул, і вже зі Стамбула я летів в Сантьяго з проміжною зупинкою в Сан-Паулу. Тобто частина пасажирів виходить в Сан-Паулу, літак, можливо, дозаправляють, а ті, в кого квитки до Сантьяго, залишаються і потім летять в Сантьяго тим самим літаком. До речі, з Сан-Паулу літак відправлявся напів порожнім.
Тобто уявляєте, який я крюк зробив? Спочатку через половину Європи до Дубліна, а потім в зворотному напрямку через всю Європу до Стамбула. Ось як приблизно це виглядало:
Розумію, виглядає нелогічно, але це був найдешевший варіант перельоту. Авіація в цьому сенсі живе за своїми законами, і оптимальний маршрут не означає дешевий. Наприклад, мій друг спочатку думав доїхати з Болгарії до Стамбула автобусом і звідти вилітати, але виявилося, що ціна на квиток вийде значно дешевшою, якщо він буде вилітати з Софії з пересадкою в Стамбулі. Тому ось так. Але все одно зі Стамбула ми вже разом летіли до Сантьяго, де на нас вже чекала моя сестра.
Короткий екскурс в історію
Республіка Чилі розтягнулася довгою тонкою смугою на узбережжі Південного Тихого океану:
Колонізація цієї території європейцями почалася в середині 16-го століття, коли сюди прийшли іспанці, зустрівши запеклий опір корінного населення. На відміну від сусідніх країн, тут не знайшли великих покладів золота чи срібла, тож колонізація носила переважно військово-аграрний характер.
З роками чисельність іспанських переселенців зростала. Вони нерідко укладали шлюби з місцевими мешканцями, і вже на початку 19-го століття більшість населення Чилі складали люди змішаного іспансько-індіанського походження. Сьогодні тут нечасто зустрінеш чистокровних європейців, і це, до речі, є однією з основних відмінностей Чилі від Аргентини і Уругваю.
Незалежність Чилі була проголошена на початку 19-го століття. Однак одними з найвизначніших і водночас найтрагічніших подій сучасної історії стали події 1970-1990-х років.
У 1970 році на президентських виборах переміг Сальвадор Альєнде — кандидат лівих сил та перший у світі марксист, який прийшов до влади демократичним шляхом. Це викликало занепокоєння з боку центристів і правих. Аби знизити градус напруги, він пообіцяв не відходити від конституційного порядку, не чинити тиск на ЗМІ, не обмежувати свободу преси, не проводити націоналізації поза межами, визначеними законом, тощо. Втім більшість з цих обіцянок не було виконано. Хоч Альєнде і не будував точну копію радянської моделі, його реформи та тісні контакти з Кубою та СРСР, а також підтримка з боку місцевої комуністичної партії викликали побоювання, що країна рухається в напрямку авторитарного соціалізму.
На фоні погіршення економічної ситуації, масових протестів та політичної нестабільності 11 вересня 1973 року в Чилі стався військовий переворот, який очолив генерал Августо Піночет. Парадоксально, але незадовго до цих подій він вважався ледве не найлояльнішим до Альєнде генералом. Армія взяла під контроль ключові об’єкти та оточила президентський палац, де Сальвадора Альєнде було знайдено мертвим. Згідно з офіційною версією, він вчинив самогубство. Так розпочався період 17-річної військової диктатури.
Одразу ж після захоплення влади Піночет розпустив парламент, заборонив усі політичні партії і почав жорстоко розправлятися з комуністами, соціалістами та їх прихильниками. Національний стадіон в Сантьяго перетворився на величезний концтабір, де утримували десятки тисяч людей. Багатьох затриманих піддавали фізичному та психологічному насильству. До яких тільки методів не вдавалися — катування електричним струмом, підвішування догори ногами, побиття до втрати свідомості, сексуальне насильство тощо. Когось згодом вбивали, а когось вивозили в невідомому напрямку, звідки вони також вже більше не повертались.
Розправившись такими антигуманними методами з “ворогами народу”, Піночет розпочав проведення економічних реформ. Зокрема він повернув економіку до ринкової моделі, зробив її більш ліберальною, відкрив країну для іноземних інвестицій та зробив її привабливою для міжнародного бізнесу, зумів зупинити гіперінфляцію, створив приватні пенсійні фонди, модернізував енергетичну та транспортну інфраструктуру та ін. Цим він заклав основи для чилійського економічного дива 1990-х. Досягнувши таких успіхів, у 1988 році Піночет погодився на проведення референдуму, на якому більшість населення проголосувала проти продовження його правління. Двома роками пізніше він добровільно передав владу цивільним, але залишався головнокомандувачем чилійської армії аж до 1998-го.
В 2006 році Піночет помер. Його смерть викликала хвилю як протестів, так і демонстрацій його прихильників. І до цього часу чилійське суспільство є дуже розділеним з приводу того, ким для країни був Піночет. Одні вважають його героєм, який врятував країну, не давши перетворити її на комуністичне пекло на кшталт Куби чи Радянського Союзу. Для інших він — кривавий диктатор, відповідальний за масові репресії. Через таке неоднозначне ставлення до нього ви не знайдете в Чилі жодного пам’ятника Піночету, не кажучи вже про те, що в жодному місті немає вулиці, яка носить його ім’я.
Як потрапити в Чилі громадянину України?
Українцям для туристичних поїздок до Чилі віза не потрібна, але за день до запланованого прибуття необхідно заповнити онлайн-декларацію на цьому сайті: https://dj.sag.gob.cl/declaracion-jurada, вказавши, які продукти рослинного/тваринного походження ви плануєте ввозити, якщо плануєте. В результаті буде згенеровано PDF-документ, який треба буде показати митнику у разі перевірки багажу. В нас, правда, ніхто нічого не перевіряв, але тут як пощастить.
Серед європейських міст, окрім Стамбула, авіаційне сполучення з Сантьяго мають Мадрид, Барселона, Лондон, Амстердам та Париж.
Валюта
Офіційною валютою країни є чилійський песо. 1 долар = 930 песо. Ми, щоб легше орієнтуватися в грошах, відштовхувалися від того, що долар дорівнює приблизно 1000 песо. Тому не лякайтеся, коли будете бачити ціни, де багато нулів.
В пунктах обміну валют приймають як долари, так і євро.
Погода
Ми були в Чилі в першій половині листопада. Оскільки це південна півкуля, там листопад — це як в нас травень. Вдень погода вже схожа на літо, але вночі та вранці може бути холодно, тому якщо плануєте їхати в цей період, візьміть куртку та трохи одягу з довгими рукавами.
Роумінг
“Київстар” та Lifecell не пропонують вигідних тарифів в роумінгу на території Чилі. Тут діють базові тарифи. Але наявність у мене польської SIM-картки вирішувала цю проблему.
Розетки
В Чилі використовуються розетки, розраховані на вилки з трьома контактами, розташованими в один ряд (тип L). В принципі, вони сумісні з європейськими вилками, але якщо вилка з товстими штекерами — може знадобитися адаптер.
Володіння англійською мовою
На жаль, дуже мало чилійців володіють англійською мовою. Тож якщо ви не знаєте іспанської, подбайте про те, щоб у вас був мобільний інтернет, щоб за необхідності можна було спілкуватися з місцевими мешканцями через онлайн-перекладач. Або завантажте в Google Translate іспанську мову для використання в режимі офлайн.
Сантьяго
І ось, нарешті, після довгого перельоту ми в столиці Чилі — Сантьяго. Оскільки ми прибули вранці, наш номер в готелі ще не був готовий, тому ми залишили валізи і пішли знайомитися з містом.
Скажу чесно — до того, як я потрапив сюди, у мене ця країна не викликала підвищеного інтересу, мене набагато більше цікавила сусідня Аргентина. Але, як то кажуть, апетит приходить під час їжі, і у випадку з Чилі в мене все відбувалося саме так. Тому влаштовуйтеся зручніше, буде цікаво.
Чилійський парламент:
Вид збоку:
Навпроти парламенту — Верховний суд:
Через дорогу з іншого боку — дипломатична академія:
Палац Унеуса:
Музей доколумбового мистецтва:
А ось це вже щось дуже схоже на іспанську архітектуру (хто б міг подумати, що через кілька місяців після відвідування Іспанії я побуваю в її колишніх колоніях?):
Чилійський національний банк:
Серцем Сантьяго є площа Plaza de Armas:
На ній розташований головний собор міста:
А також — головний поштамт:
Поруч з ним — музей історії Чилі:
А з іншого боку від музею — міська рада:
В кутку площі стоїть пам’ятник корінним мешканцям Чилі:
В центрі площі — фонтан:
Будівля біля собору:
Колоніальна спадщина:
Площа Конституції:
Саме на цій площі знаходиться президентський палац La Moneda, де застрелився Сальвадор Альєнде (передня сторона, на жаль, закрита будівельними лісами через реставрацію):
А ось власне і пам’ятник Сальвадору Альєнде:
Будинок з годинником через дорогу від президентського палацу:
А ось так виглядає палац з протилежного боку:
За ним далі йде Площа Громадянства, над якою розвивається величезний чилійський прапор:
Неподалік від президентського палацу навіть встановили статую моаї з Острова Пасхи:
Палац Аламос:
Площа Yungay:
В чилійському музеї прав людини є згадки про Україну:
На одній з вулиць поки для пішоходів горить зелене світло, вуличний артист натягує дріт між світлофорами і показує цирк. Перед тим, як для пішоходів загориться червоне світло, а для водіїв — зелене, він усе прибирає. Оригінально:
Скульптура Діви непорочного зачаття на пагорбі святого Христофора:
Ось такі панорами відкриваються з того пагорба:
Ось цей вид з хмарочосами мені найбільше подобається:
До хмарочосів ми ще пізніше дійдемо, а поки що спустимось на землю.
Прямо біля підніжжя пагорба знаходиться район Беллавіста, який є центром нічного життя Сантьяго. Тут сконцентровані найкращі бари, клуби та інші розважальні заклади. Тому бухати краще саме тут 😊:
Неподалік від цього району можна побачити хмарочос Torre Telefonica у вигляді мобільного телефону з зовнішньою антеною. Наразі це третя найвища будівля в Чилі:
Телевізійна вежа Entel Tower:
Будівлі на проспекті О’Хіггінса:
Церква святого Франциска:
Національна бібліотека:
Національний музей витончених мистецтв:
Gran Torre Santiago — 62-поверховий хмарочос, який є найвищим не лише в Чилі, а й в усій Південній Америці:
61-й та 62-й поверхи відкриті для туристів, там є оглядові майданчики. Ось так звідти виглядає місто:
Неподалік знаходиться 52-поверховий хмарочос Titanium La Portada, другий найвищий в Чилі:
Пагорб-парк Santa Lucia, звідси починалося місто Сантьяго:
Базиліка Богоматері милосердя:
Театр:
Будинки навпроти театру:
Цікава церква зі східними мотивами:
В Сантьяго дуже багато муралів. Розмальовують все, що тільки можна:
В нашому готелі був вихід на дах, звідки можна було відносно непомітно запустити дрон, тож я вирішив ще звідти зробити кілька фото з висоти. Різні джерела надають різну інформацію з приводу використання дронів в Чилі — одні пишуть, що для легких дронів реєстрація не потрібна, інші — що для іноземців обов’язково потрібна. Та я все ж вирішив на власний страх та ризик кілька хвилин політати:
Наш готель знаходився неподалік від станції метро з дуже “пікантною” назвою. Насправді в даному випадку Cumming — це прізвище якогось місцевого діяча, але в англійській мові це слово є вульгарним (шукайте переклад в великому англо-українському словнику 😊):
До речі, зверніть увагу на поїзд сантьягського метро. Нічого дивного не помітили? Якщо ні, я нижче поясню, що я мав на увазі:
На фото можна побачити, що на колесах поїзда є гумові шини. В метрополітені Сантьяго використовується сталево-шинна технологія — є зовнішні колеса з шинами як головна опора, та внутрішні сталеві колеса, як у звичайних поїздів, які можуть використовуватися у разі спуску шин. Використання шин дозволяє поїзду тихіше та плавніше їхати, а також швидше прискорюватися і гальмувати.
Така система не є широко розповсюдженою, оскільки вона є дорожчою в будівництві та обслуговуванні, зокрема тому що шини швидко зношуються і їх треба періодично міняти. Але в Сантьяго її використання виправдано тим, що через гірський рельєф тут зустрічаються більші підйоми, ніж в інших метрополітенах. Поїзди на шинах долають такі підйоми легше і без пробуксовування.
Одним словом, Сантьяго не перестає дивувати.
Вальпараїсо
Вальпараїсо — друге найбільше місто Чилі після столиці та найбільший порт країни. А ще це рідне місто Піночета.
Ми особливо не готувалися до поїздки в Вальпараїсо, оскільки не були до кінця впевнені, чи буде в нас час на це. Тож в певному сенсі ми навідалися туди експромтом, толком не знаючи, що там дивитися. Крім того, в нас там було лише півтори години, тому знайомство з містом проходило в експрес-режимі.
Вальпараїсо частково розташоване на пагорбах:
Штаб чилійського флоту:
Площа Сотомайор:
Тихий океан:
Архітектура Вальпараїсо:
Тріумфальна арка:
Собор Вальпараїсо:
Мурали (як же в Чилі без них?):
Через вікно одного з будинків за нами спостерігав кіт 😸, йому навіть для цього спеціально крісло поставили:
Чи достатньо було тих півтори години, які ми провели у цьому місті? Точно ні. Але щось ми все ж побачили. І за 10 хвилин до відправлення нашого автобуса назад до Сантьяго ми навіть встигли випити пива.
Чилі — це країна контрастів. На фоні малоповерхової старовинної забудови височіють сучасні хмарочоси. Любительські графіті межують з муралами, намальованими професійними художниками. Температура за день може настільки змінюватися, що не знаєш, чи одягати футболку з коротким рукавом, чи брати куртку.
Перед поїздкою сюди я читав у кількох блогерів, що кримінальна ситуація в країні залишає бажати кращого. Що поліцейські і просто небайдужі громадяни постійно кажуть туристам ховати фотоапарати та телефони, аби їх ніхто не вихопив з рук. Втім з нами такого не траплялося. Особисто я не відчував жодної небезпеки і абсолютно вільно фотографував своїм Samsung S24 Ultra усе, що хотів.
Загалом перше знайомство з Південною Америкою можна вважати успішним. Хотілось би, правда, побути в Чилі хоча б на один день більше, але в нас інші плани. На нас чекає продовження знайомства з цією частиною світу, але вже в іншій країні — ми летимо в Уругвай.
