Чи звертали ви коли-небудь увагу на те, що навіть коли я відвідую кілька країн під час однієї подорожі, я все одно пишу для кожної з них окремий фотозвіт? Але в кожному правилі є винятки, і цього разу я дозволю собі трохи порушити власну “постанову”. Адже сьогодні ми поговоримо про географічний парадокс, породжений історією — про місто, яке колись було єдиним, але за іронією долі після падіння імперій та появи нових держав у Європі його дві частини опинилися по різні боки кордону і стали де-юре окремими містами — Цешин (в Польщі) та Чеський Тешин (в Чехії). Щоб зрозуміти, чому це сталося, зазирнемо ненадовго в історію.
Цешин — одне з найстаріших міст Сілезії, історичного регіону, що здавна лежить на перехресті кількох культур. Воно розташоване на обидвох берегах ріки Ольза, яка сьогодні є не лише природним, а й політичним кордоном:
Місто відоме під різними назвами: Тешен (від німецького Teschen), Цешин (від польського Cieszyn) та Тєшин (від чеського Těšín). Район навколо міста називають Цешинською (Тешинською) Сілезією. В середньовіччі Цешин як єдине місто був резиденцією місцевих польських князів, а згодом увійшов до складу Австро-Угорщини. Національний склад міста, як і усієї Цешинської Сілезії, був досить неоднорідним — поляки, чехи, німці та євреї жили тут поруч протягом століть.
Перша світова війна призвела до розпаду Австро-Угорської імперії, на уламках якої почали формуватися нові держави, зокрема Польща та Чехословаччина. Саме тоді Цешин став справжнім яблуком розбрату: і поляки, і чехи почали претендувати на його територію та навколишні землі. Польські претензії ґрунтувалися на тому, що на момент розпаду імперії поляки становили більшість населення цього регіону, а також на історичному факті, що Цешинське князівство колись входило до складу польської Сілезії. Чехи ж наполягали, що частина Цешинської Сілезії мала переважно чеське населення, і що ця територія в певний період належала до Чеського королівства. Але окрім етнічного та історичного аспектів, існував ще й економічний: у цьому районі були значні поклади кам’яного вугілля. Крім того, через нього проходила залізниця Кошице-Богумін — єдина на той час лінія, що з’єднувала Чехію та Словаччину. Для новоствореної Чехословаччини це означало ризик втрати критично важливої транспортної артерії.
В січні 1919-го між Чехословаччиною та Польщею спалахнув збройний конфлікт за контроль над Цешинською Сілезією. Бойові дії тривали кілька тижнів, після чого у ситуацію втрутилися держави Антанти, змусивши сторони припинити вогонь. В 1920 році міжнародна спільнота ухвалила рішення про поділ регіону. Ріка Ольза — точніше, її частина — стала державним кордоном, який розділив місто Цешин навпіл. Східна частина з історичним центром відійшла до Польщі й зберегла назву Цешин. Західна, більш індустріальна частина на протилежному березі опинилася у складі Чехословаччини й отримала назву Чеський Тешин. Новий кордон розділив не лише місто, а й цілі родини — багато людей мали родичів по той бік ріки. До того ж на західному березі залишилася чисельна польська громада, яка раптово опинилася в чужій державі. Втім, це була не остання “війна за Цешин”. Напередодні Другої світової, коли Гітлер тиснув на Чехословаччину, вимагаючи віддати Судети, Польща, скориставшись моментом, ввела війська на західний берег Ользи й захопила Чеський Тешин. Але особливого значення це вже не мало — невдовзі Адольф Алоїзович окупував і Чехословаччину, і Польщу. А керівництво обох держав опинилося в екзилі в Лондоні, де, напевно, не раз за келихом пива в якомусь пабі філософствувало про те, які ж вони були дурні, що не там ворогів шукали. Тим часом для мешканців обох частин окупованого нацистами Цешина почалося справжнє пекло. Від депортацій та репресій страждали всі — і поляки, і чехи, і особливо євреї.
Після закінчення Другої світової війни було відновлено кордон 1920 року з розділом Цешина на чехословацьку та польську частини. Кордон став жорстко охоронятися — перейти на інший берег можна було лише через один міст, і це супроводжувалося тривалими перевірками. В 90-х після падіння комуністичних режимів в обидвох країнах контроль був дещо послаблений, а в 2007-му, коли Польща та Чехія приєдналися до Шенгенської зони, кордон фактично перестав існувати — мешканці Цешина та Чеського Тешина отримали можливість знову вільно ходити з одного берега на інший, як це було до розділу міста в 1920-му. Що ж, історія з часом усе вирівнює — стіни падають, імперії зникають, а міста, штучно розділені кордонами, зрештою знову повертаються до свого природного стану.
І ось на початку жовтня мені випала можливість з’їздити сюди і на власні очі побачити, як і чим сьогодні живе це розділене місто, яке в певному сенсі більше не є розділеним.
Цешин (Польща)
Вхід до цешинського замку:
Вежа святого Миколая на території замку, яку зображено на банкноті 20 злотих:
Оборонна вежа:
П’ястівська вежа:
Репліка старої гармати:
В замку є оглядовий майданчик, звідси добре видно чеську частину:
Біля підніжжя замку — один з мостів через Ользу, який з’єднує Цешин і Чеський Тешин. На перший погляд виглядає як звичайний міст, по якому їздять автівки та ходять люди, щоб дістатися іншого берега. Але є нюанс — на протилежному березі вже інша держава. Однак зверніть увагу на те, що ані на польському, ані на чеському боці немає жодних натяків на те, що колись тут існувала якась прикордонна інфраструктура. Якби я вам показав дану світлину, не надавши контексту, ви б, напевно, навіть не зрозуміли, що цей міст є державним кордоном між Польщею та Чехією:
Ось так, проживаючи в Цешині чи Чеському Тешині, можна хоч щодня ходити “за кордон” і не один раз. Багато хто саме так і робить. Якщо в Чехії якісь товари або послуги дешевші, мешканці польського берега йдуть за покупками до сусідів. І навпаки — чехи теж нерідко перетинають міст, коли вигідніше купити щось в Польщі. Особливо ця ситуація з відкритим кордоном може допомогти, коли треба сховатися від правоохоронних органів 😁. Жартую — цього точно не варто робити. Та й, чесно кажучи, це так не працює. Польська поліція, звісно, не має права переслідувати вас на чеському березі, як і чеська — на польському. Але якщо ви в одній із цих країн скоїте правопорушення і спробуєте втекти через міст, поліцейські обов’язково повідомлять колегам на тому березі й попросять про допомогу, тому нікуди ви від них не подінетесь.
Чеський Тешин я вам покажу дещо пізніше, а поки що продовжимо знайомство з Цешином. Навіть у цьому невеликому провінційному місті знайшлося місце для українського супермаркету:
Вулиця Глибока, чимось дуже нагадала мені Чернівці:
Мурал, присвячений “котячій банді”. “Котяча банда” — серія детективних дитячих казок, автором яких є Агата Романюк. Дія цих казок відбувається саме в Цешині, головні герої — коти-детективи, які допомагають розгадувати загадки міста, співпрацюючи з місцевою поліцією:
І ось ми дійшли до Ринкової площі:
Якщо з вулиці Глибокої звернути на вулицю Трьох Братів, ви побачите один із найвідоміших символів Цешина — Криницю Трьох Братів. У Цешині є своя легенда про трьох братів-засновників міста. За переказом, саме тут, біля джерела, після тривалої мандрівки зустрілися троє братів — Лєшек, Цешек та Болек. Їхня радість від зустрічі була настільки великою, що вони вирішили заснувати тут місто й назвати його на честь цієї радості (назва Cieszyn походить від “cieszyć się”, що означає “радіти”, “тішитися”). Втім, ця історія радше міф, ніж історичний факт — в історичних джерелах немає жодних підтверджень того, що все відбувалося саме так. Та й навіть походження назви міста від слова “cieszyć się” деякі історики ставлять під сумнів. Подібні легенди існують у багатьох містах: згадаймо хоча б історію про Кия, Щека і Хорива — засновників Києва, або про Ромула і Рема — засновників Рима. Ймовірно, цих персонажів ніколи не існувало насправді, але легенди про них стали частиною місцевої ідентичності — міфом про початок, який мешканці передають із покоління в покоління:
Якщо пройтися нижче, ви потрапите до одного з найбільш “інстаграмних” куточків Цешина, який називають Цешинською Венецією. Вона знаходиться на вулиці Пшикопа над невеликим штучним каналом. Вздовж каналу стоять старі будинки, з’єднані мостами з дорогою:
Старий млин:
Ну що, тепер давайте на міст, подивимось, що там в чехів?
Але перш, ніж ми перейдемо на той берег, я під мостом в польській частині покажу вам старий трамвай. Сьогодні тут цього виду транспорту вже немає, але в австро-угорські часи трамваї тут їздили, в Чеському Тешині навіть збереглися фрагменти колії, але про це трохи згодом:
Чеський Тешин (Чехія)
Переходимо по мосту і все — ми в Чехії:
Тут починається вулиця Головна:
В Чеському Тешині до цього часу проживає значна польська громада, яка становить близько чверті населення міста. Польська мова тут має статус мови національної меншини, нею дублюється чимало надписів, зокрема назви вулиць на будинках:
А ось перукарня, де всі надписи виключно польською, без чеського перекладу, а це, на хвилину, вже Чехія:
Ось вам і різниця між двома частинами колись єдиного міста. В Чеському Тешині польську присутність видно неозброєним оком, в той час, як Цешин виглядає більш моноетнічним і надписів чеською мовою там днем з ліхтарем не знайдеш.
Головна площа Чеського Тешина:
Міська рада:
Євангелістська церква:
Культурно-суспільний центр “Strelnice”. До 1920-го року його будівля використовувалася місцевим стрілецьким товариством. Після розділу міста вона почала використовуватися для зустрічей та культурних подій польської громади Чеського Тешина, ставши таким собі будинком культури поляків в Чехословаччині:
Культурний центр розташований біля ще одного мосту, який з’єднує Цешин і Чеський Тешин:
Будинок на вулиці залізничній:
Саме на цій вулиці можна знайти фрагменти колії, якою курсував тешинський трамвай (пам’ятаєте, я вже згадував про це?):
Залізничний вокзал Чеського Тешина, який в австро-угорські часи був головними залізничними воротами тоді ще єдиного міста, а після його розділу дістався чехам:
Ще одна євангелістська церква:
Будинок на вулиці Студентській:
Школа:
Музей:
Друкарня:
В плані ритму життя Чеський Тешин — повна протилежність Цешину. Якщо в Цешині є хоч якась двіжуха, то Чеський Тешин виглядає як практично мертве місто — всюди тиша, вулиці майже порожні, і лише на Головній вулиці можна побачити якийсь трафік.
З точки зору туристичної привабливості Чеський Тешин також програє Цешину. Окрім будівлі міськради та кількох церков тут більше немає нічого особливо цікавого. Практично всі туристичні локації колись єдиного Цешина сконцентровані на східному березі Ользи, а отже після розділу міста усе це добро дісталося полякам.
Так вже склалося, що одне місто стало двома і кожна частина живе своїм життям.
P.S. Здається, мені доведеться оголосити 2025-й “роком Чехії”. Я в цьому році в Чехії побував вже тричі, хоча в мої плани на цей рік вона взагалі не входила.