Чеська Сілезія: прийшов, побачив, прої*ав (липень 2025)

Два роки тому я вперше побував в Чехії у місті Брно. Я тоді ще писав, що для мене тема Чехії не розкрита, оскільки я не бував у столиці. Я був впевнений, що коли поїду в Чехію вдруге, то напевно вже в Прагу, але знову усе сталося не так, як я собі думав. А вийшло все так, що в середині липня до мене приїхав погостювати мій хороший друг і ми вирішили в суботу здійснити одноденний тур по двох містах чеської Сілезії.

Сілезія — це історична область, 90% якої сьогодні знаходиться у складі Польщі, а решта 10% розділені між Німеччиною та Чехією. Про це я вже розповідав у фотозвіті про Катовиці. З польською частиною Сілезії, зокрема з такими містами, як Вроцлав, Катовиці та Ополе, я вже вас знайомив, то ж давайте здійснимо віртуальну подорож чеською частиною.

Вас, напевно, трохи здивувала назва цього фотозвіту, але, як ви вже знаєте, у мене останнім часом подорожі не обходяться без пригод. На щастя, не всі, але це не такі вже й рідкісні випадки. І хоча пригод на свою дупу я навмисно не шукаю, вони мене самі знаходять. Більш того, під час цієї подорожі я примудрився двічі вляпатися в лайно 😁. Але щоб тримати інтригу, я поки що не буду розкривати усіх деталей, трохи згодом ви про все дізнаєтеся, тому не перемикайте канал вкладку браузера.

Острава

Острава є найбільшим містом чеської Сілезії та третім найбільшим містом Чехії загалом (після Праги та Брно). Розташоване відносно близько до польського кордону. Від Кракова поїздом їхати десь дві з половиною години:

Свого часу у місті була розвинена вугільна та металургійна промисловість, через що в часи Чехословаччини Остраву називали “сталевим серцем республіки”. Пам’ятаєте, я називав Катовиці польським Донецьком? Так от, Острава — це чеський Донецьк. До речі, Острава та Катовиці є містами-побратимами. Серед українських міст Острава має побратимські відносини з Дніпром. На сьогодні більшість остравських підприємств важкої промисловості закрито.

Після того, як ми вийшли з вокзалу, перше, що ми побачили — це чеський ретро-тролейбус Škoda:

В Україні тролейбуси Škoda дуже поширені в Чернівцях. Наскільки мені відомо, така модель, як на цьому фото, там досі зустрічається.

Церква непорочного зачаття Діви Марії:

Будівля міської ради:

Перед міськрадою — фонтан з якоюсь дивною скульптурою:

Вежа міськради відкрита для туристів і туди можна піднятися. Ось так звідти виглядає місто:

На першому поверсі міськради можна побачити пам’ятник жертвам комуністичного режиму:

А ось так виглядає сама будівля міськради з висоти польоту (знято з дрона):

Будинок з годинником:

А ось іще одне чудо техніки — автобус з причепом:

Факультет соціології Остравського університету:

Будинок з фахверковою верхівкою:

Архітектура центральних вулиць:

А ось це вже дуже і дуже нагадує Катовиці:

Центр міста з висоти:

Євангельський костел:

Собор Божого Спасителя:

Театр:

Площа Масарика:

Шахтарська символіка на фасаді одного з будинків:

І тут мені захотілося заспівати пісню донецьких шахтарів:

Мурал:

Будинок з досить нетиповою аркою:

Будинок культури:

В західній частині Острави знаходиться район Поруба, в минулому окрема громада, яку в 1957-му приєднали до Острави:

В комуністичні часи тут було побудовано комплекс багатоквартирних будинків, де мали розмістити робітників, що приїжджали сюди з різних частин Чехословаччини після Другої світової війни. Пам’ятаєте, я у фотозвітах про Краків розповідав про комуністичний район Нова Гута? Так от, Поруба — це, можна сказати, її місцевий варіант, який так само можна описати двома словами — соціалізм і суперсиметрія:

Цей район є цікавим з точки зору аерофотографування. Я хотів його пофотографувати з висоти, але тут у мене сталося непоправне — запустивши дрон з відносно безпечної точки, я хотів його вирівняти, щоб він був більш-менш по центру, але набрав недостатньо висоти і випадково влетів у дерево, де він заплутався у гілках на висоті 10 метрів. Запустити його звідти я не можу, бо пропелери заблоковані. Там ще й таке дерево, що на нього не вилізеш. Намагався збити його звідти камінням та палками, але він так заплутався, що це взагалі не варіант. Приблизно в цей момент починалася злива і вітер посилювався, я думав, може його вітром знесе, але і це не допомогло. Врешті решт я змирився з тим, що я його… ну, ви зрозуміли із заголовка. Добре, що після фотографування центральної частини Острави я завантажив фото з дрона на телефон і у мене хоча б це збереглося.

Але Порубу з висоти польоту я вам все ж покажу. Мій друг Семен Широчин, з яким ми тоді подорожували, також фотографував зі свого дрона і дозволив мені використати в даному фотозвіті його світлини, за що я йому дуже вдячний:

Острава — це, звичайно, не Брно, але цей так званий “чеський Донецьк” виявився цікавішим за свого польського побратима (маю на увазі Катовиці). Звичайно, втрата дрона дещо зіпсувала мені настрій. Втім, я намагаюсь ставитися до того філософськи. По-перше, у мене була відносно бюджетна модель, яку я купував якраз з розрахунком на те, що я, як не надто досвідчений оператор, можу його запросто десь прошляпити. По-друге, того ранку я був шокований новиною про ракетний удар по Чернівцях, — місту, яке донедавна було відносно безпечним, і де в мене живе багато родичів. На щастя, ніхто з них не постраждав. Ну а дрон я з наступної зарплатні новий куплю. Як кажуть в подібних ситуаціях: “дякую, Боже, що взяв грошима”.

Гавіржов

Про це місто 99% із вас, напевно, ніколи не чули. Я і сам про нього не знав, якби Семен не розказав.

Гавіржов — одне з наймолодших чеських міст, утворене в 1955-му році. Розташоване в 11 км від Острави. На даний час тут проживає близько 70 тисяч людей. Найцікавішою локацією Гавіржова є його центральна вулиця та її околиці, де ми знову спостерігаємо явище, яке я називаю “соціалізм і суперсиметрія”:

Тут будинки — не просто сірі монотонні соціалістичні коробки. Більшість пофарбовані у жовтих та червоних тонах, а на верхніх поверхах навіть якісь зображення є, як, наприклад, на будинках з попередньої світлини:

Будинок культури:

Розпис на фасаді будівлі школи:

Як ви вже, напевно, знаєте, я абсолютно не є прихильником соціалістичної архітектури. Але що стосується даного конкретного випадку — щось в цьому все-таки є.

А от центральна площа міста взагалі нецікава:

Ввечері ми повертаємося з Гавіржова в Остраву, де ми мали пересісти на поїзд до Кракова. І ось ми на центральному залізничному вокзалі Острави, до відправлення нашого поїзда залишається кілька хвилин, а він ще навіть не приїхав. І тут під’їжджає якийсь поїзд з польськими вагонами, з вікна одного з локомотивів виглядає машиніст. Ми питаємо в нього, чи це поїзд до Кракова, він у відповідь кивнув головою. Оскільки поїзд зупиняється ненадовго, ми заскочили в свій вагон, сідаємо на свої місця, і через кілька хвилин поїзд поїхав. В якийсь момент я вийшов в коридор вагона і побачив, що на табличці на вікні вказаний інший номер поїзда, ніж у нас в квитках. Більш того, в списку станцій Кракова взагалі не було. Я повертаюся в купе, кажу Семену, що ми, здається, не в той поїзд сіли. Тут поїзд починає зупинятися і машиніст оголошує станцію Острава-Свінов. Ця станція знаходиться в західній частині Острави неподалік від району Поруба, тобто поїзд їхав взагалі в протилежний бік (не в Польщу, а з Польщі). Ми вискакуємо з поїзда на цій станції і розуміємо, що на свій поїзд ми вже ніяк не встигнемо. Одним словом, прої*али (яку букву тут ставити — “б” чи “х”, вирішуйте самі, тут обидва варіанти підходять 😊). А інших поїздів до Кракова в той день не було. Ми почали шукати інші варіанти і знайшли автобус, що відправлявся через 20 хвилин. Ми швидко придбали на нього квитки через інтернет, тепер треба було якнайшвидше доїхати до автовокзалу. Чекати на Uber/Bolt було дещо ризиковано, але біля залізничної станції стояло кілька таксі, на одному з яких ми й поїхали до автовокзалу. До Кракова ми поверталися вже автобусом.