Останнім часом в мене поїздки за кордон рідко обходяться без “сюрпризів” — то потраплю в поліцію в Косово через те, що їхні прикордонники не в курсі, що українцям тепер не потрібна віза в цю країну, то в Катарі заморочать голову знову ж таки через те, що прикордонники щось наплутали (може пороблено?)… Але цього разу все було набагато “веселіше” — наша подорож до Йорданії ледве не зірвалася в останній момент через жлобство та відверто ідіотську політику авіакомпанії EgyptAir. На щастя, в кінцевому підсумку все добре закінчилося і ми таки долетіли до Йорданії, але нерви нам помотали.
Як це було? Ми почали планувати нашу подорож десь за місяць. Придбали квитки від авіакомпанії EgyptAir зі Стамбула до Аммана з пересадкою в Каїрі. На зворотний шлях взяли квитки на прямий рейс Амман — Стамбул від турецького лоукостера Pegasus. Забронювали готель, знайшли екскурсовода, залишилося лише чекати дня подорожі. Щоправда, за день до вильоту мене неприємно здивувало те, що в EgyptAir онлайн-реєстрація на рейс платна, але то була невелика проблема порівняно з тим, що чекало на нас попереду. В усьому іншому ніби ніщо не передвіщало проблем, але ось приїжджаємо ми в стамбульський аеропорт, ідемо на стійку реєстрації, даємо паспорти і тут починається найцікавіше. Чоловік за стійкою реєстрації просить показати зворотний квиток, ми показуємо наш зворотний квиток від Pegasus, на що він нам каже, що зворотний квиток повинен також бути від EgyptAir, пояснюючи це тим, що якщо з нами в Йорданії щось трапиться, вони нестимуть за це відповідальність. Не розумію, до чого тут вони взагалі? І чому це мають бути їхні проблеми? Але намагання качати права не дали очікуваного результату — нам відмовили в реєстрації та посадці, повернувши паспорти. Ми перейшли на сусідню стійку до їхнього начальника, пояснюємо йому ситуацію, на що він нам каже: “Нічого не можу зробити, така політика компанії — зворотний квиток обов’язково має бути також від EgyptAir. У вас один вихід — поки є час, купуйте через інтернет зворотні квитки від нашої компанії, потім здасте їх”. Такого маразму я ще в жодній авіакомпанії не бачив, але єгиптяни — вони на те і єгиптяни, в них ніде порядку немає. Отже, нам не залишалося іншого вибору, окрім як змиритися з цим маразмом і купити в них ці квитки, після чого нам нарешті видали посадкові талони. І це авіакомпанія, яка є членом Star Alliance (ніби серйозна організація), і в них такий бардак. Одним словом, я не раджу вам користуватися послугами EgyptAir за будь-яких обставин, бо ще невідомо, чого від них іще можна очікувати. Добре, що хоч вдалося потім здати ті квитки та повернути 90% від суми, яку ми за них заплатили.
Ось така історія, шановне панство. Мені б хотілося розпочати свою розповідь з іншого, але отримавши такий, м’яко кажучи, не дуже позитивний досвід, я не міг не попередити вас про це. Ну а зараз, думаю, настав саме час поговорити про Йорданію.
Йорданія стала п’ятою новою країною, яку я відвідав цього року. Попередні чотири нові країни також були арабськими, якщо ви пам’ятаєте, але Йорданія зовсім не схожа на них. Це країна небагата, тут немає нафти, ви не побачите тут великої кількості хмарочосів, як в ОАЕ чи Катарі. Точніше, хмарочоси тут є, але їх дуже мало. Але то таке, я поїхав сюди не для того, щоб хмарочоси побачити, мені їх в попередніх арабських країнах вистачило.
Взагалі, в деякому сенсі я вже частково бачив Йорданію в 2015 році, коли був в Ейлаті — з цього ізраїльського міста добре видно йорданське курортне місто Акаба. Але кордон я не перетинав, тому це не можна вважати, що я був в Йорданії.
Йорданії дещо не пощастило з сусідами. І справа не в тому, що вони до неї мають якісь претензії. Просто з одного боку Ірак та Сирія, де війни не припиняються, з іншого — Ізраїль, де також час від часу не все слава Богу. Лише в Саудівській Аравії усе більш-менш стабільно. У зв’язку з цим багато хто сьогодні боїться їхати в Йорданію, особливо після нещодавніх подій в Ізраїлі, однак цей страх абсолютно невиправданий, тут абсолютно спокійно.
До речі, Йорданія була однією з перших арабських країн, яка нормалізувала стосунки з Ізраїлем та встановила з ним дипломатичні відносини, хоча це сталося не так давно — лише в 1994 році. До цього вона брала участь ледве не в кожній війні проти нього. Але навіть після встановлення дипломатичних відносин стосунки між цими двома країнами залишалися дещо напруженими. Так, наприклад, після нещодавньої операції в секторі Газа Йорданія відкликала з Ізраїлю свого посла. Крім того, я чув, що громадянам Ізраїлю тимчасово заборонили в’їзд на територію Йорданії. Але може це й добре для їхньої ж безпеки, оскільки 60% населення Йорданії складають саме вихідці з Палестини, які ізраїльським туристам точно не будуть раді.
Як потрапити в Йорданію громадянину України?
Українці можуть отримати візу по прибуттю, хоча ця віза називається візою лише формально, по факту це просто штамп у паспорті (приблизно як в Катарі). Але є ще одна непогана та досить вигідна альтернатива — перед поїздкою придбати Jordan Pass.
Jordan Pass — це абонемент, впроваджений в 2016 році Міністерством туризму Йорданії, який в деякому сенсі замінює візу, а також надає право безкоштовного відвідування багатьох туристичних локацій, в тому числі стародавнього міста Петра. Jordan Pass існує в трьох варіантах, найдешевший коштує 70 йорданських динарів (близько 4000 грн). Він дає право на одне відвідування Петри та безкоштовний вхід у 40+ інших туристичних локацій. Придбати Jordan Pass та дізнатися більш детальну інформацію можна на сайті: https://www.jordanpass.jo/. Тільки майте на увазі, що Jordan Pass можна придбати лише в тому випадку, якщо ви плануєте перебувати в Йорданії не менше, ніж три ночі.
Алкоголь
Йорданія — відносно ліберальна країна, як для арабського світу, тут не є великою проблемою знайти алкоголь, хоча продається він далеко не в кожному магазині та ресторані. Річ у тому, що продавати алкоголь в Йорданії можуть лише християни, яких тут 6% населення. При цьому мусульманам не заборонено його купувати, тут немає такого, як в ОАЕ, Катарі чи Омані, що для купівлі спиртних напоїв потрібно мати спеціальний дозвіл, який видають лише немусульманам. Більш того, Йорданія навіть виробляє власне пиво та вино. Виробляти алкогольні напої тут, до речі, також дозволено лише християнам.
Однак не варто забувати, що це мусульманська країна, а отже за перебування в нетверезому стані в публічних місцях можна запросто нарватися на проблеми з законом. Крім того, алкогольні магазини не працюють під час Рамадану, враховуйте це під час планування подорожі до цієї країни. Під час Рамадану алкоголь можна знайти хіба що в 5-зіркових готелях, і то далеко не в усіх.
Валюта
Офіційною валютою Йорданії є динар, який поділяється на 100 піастрів (кіршів) або 1000 філсів, однак з 1992 року монети з номіналами у філсах не випускаються.
1 динар ~ 1.41 доларів США ~ 55 грн.
Роумінг
На відміну від Кувейту та Бахрейну проблем з роумінгом тут немає.
Інтернет
В Йорданії частково заблоковані деякі месенджери, зокрема WhatsApp. Обмінюватися повідомленнями через нього можна, а от голосові та відеодзвінки не будуть працювати.
Розетки
Як і в більшості інших арабських країн в Йорданії розетки британського типу. В готелях вони ймовірно будуть універсальними, але про всяк випадок візьміть з собою перехідник.
Ну що, поїхали дивитися Йорданію?
Амман
Прилетівши до Йорданії ми відразу, не заселяючись в готель, поїхали дивитися її столицю Амман. Зазвичай перед поїздкою до якогось міста, де я ще не був, я намагаюсь дізнатися якнайбільше про його туристичні пам’ятки, аби нічого не пропустити. Однак цього разу я чомусь майже не готувався, напевно через те, що в нас була організована екскурсія. А тут є місця, які варті уваги!
Взагалі, Амман — це не те місто, яке зручно досліджувати своїм ходом, як то кажуть. Тут досить великі відстані, а громадський транспорт погано розвинений. Щоб ви розуміли, в цьому 5-мільйонному мегаполісі навіть метро немає. Тому є сенс найняти екскурсовода з машиною.
Амман можна умовно поділити на західну та східну частини. Східна частина більш консервативна, але більшість туристичних локацій розташовані саме там. Ось, наприклад, Філадельфійський Німфей:
Ви можете спитати: а до чого тут Філадельфія? Звичайно, ця пам’ятка жодним чином не пов’язана з американським містом Філадельфія, але мало хто знає, що саме так називали Амман стародавні греки та римляни.
Велика мечеть Хусейні — одна з найстаріших мечетей в Аммані, реконструйована в 1932-му році королем Абдаллою I:
Давньоримська вулиця з колонами:
Зліва від цієї вулиці знаходиться римський амфітеатр:
Площа перед театром:
Вдалині на пагорбі видніється Цитадель. Туди ми також підемо, але трохи пізніше:
Поруч є ще один амфітеатр, але значно меншого розміру:
А ось і власне Цитадель:
Вдалині видніються хмарочоси:
Ось так виглядає Амман з Цитаделі:
На останньому фото можна помітити, що на даху кожного будинку є великі бочки для води. Ви можете подумати, що її в цих бочках нагрівають, але це не так. Річ в тому, що вода тут є досить дефіцитним ресурсом — її подають лише раз на тиждень. В день, коли подають воду, люди роблять запаси, закачуючи її в бочки, щоб мати можливість користуватися нею в інші дні, нехай навіть в економному режимі. Якщо ж ви використали всю воду, а наступної подачі потрібно чекати ще кілька днів, ви можете замовити воду у приватних компаній, які заповнять вам бочки, але це буде коштувати втричі дорожче, ніж вода від держави.
Мечеть короля Абдалли I:
Портрети королів в мечеті. На третій світлині — чинний король Абдалла II, який керує Йорданією з 1999 року. Є старшим сином попереднього короля Хусейна, народженим від шлюбу з англійкою. До речі, королем він став в деякому сенсі випадково, оскільки його батько спочатку розглядав свого брата як наступника престолу. Причиною цього було швидше за все те, що Абдалла не був чистокровним арабом і не володів досконало арабською мовою. Однак в січні 1999-го тодішній король Хусейн несподівано змінив своє рішення, оголосивши, що саме Абдалла стане наступним королем. Згідно з одними даними це рішення було прийнято у зв’язку з конфліктом Хусейна з братом, згідно з іншими — його брат страждав ментальними розладами. В цьому році Абдаллі II виповнилося 62 роки. Ніби ще не дуже старий, але вже активно готує свого старшого сина Хусейна (на четвертому фото), названого на честь діда, на роль наступного йорданського короля. Фото майбутнього короля вже активно розвішуються по країні, хоча сам Абдалла II виглядає ще досить здоровим і може керувати ще досить довго. І до речі, зверніть увагу, що королі тут не носять білих балахонів, як в країнах Перської затоки. Вони одягнені у звичайні ділові костюми, а з традиційного арабського одягу в них лише гутра (головний убір). В принципі я тут навіть серед простих громадян майже не зустрічав людей в національному одязі:
Мечеть всередині:
Прямо навпроти мечеті через дорогу знаходиться християнська церква, а зліва на задньому плані можна побачити ще одну:
Дуже рекомендую відвідати королівський музей автомобілів:
Мене важко назвати любителем музеїв. Але по таких, як цей, я можу довго ходити. Свого часу я в Мюнхені провів пів дня в музеї BMW.
А ось один з алкогольних магазинів. Зверніть увагу, що на відміну від країн Перської затоки в Йорданії не заборонено рекламувати алкогольну продукцію, хоча рекламу алкогольних напоїв тут можна побачити в основному на вивісках алкогольних магазинів:
А ось власне місцеве пиво Petra, досить міцне, до речі, існує навіть 13-градусний варіант:
Архітектура Амману загалом чимось дещо нагадує східні околиці Єрусалима:
На вулицях досить багато державних прапорів:
Хмарочос зліва — готель Amman Rotana, наразі найвища будівля в Аммані:
Jordan Gate — хмарочоси-близнюки, поки що на стадії будівництва:
Готель Crowne Plaza:
І ще трохи сучасної архітектури Аммана:
Як і в сусідньому Ізраїлі, в Йорданії дуже багато котів 😸😸😸. Тому в якості бонуса покажу вам кількох амманських пухнастиків:
Амман приємно здивував. Маючи досить поверхневе уявлення про це місто, я не очікував тут стільки усього побачити. Та ж сама Цитадель могла б запросто стати візитівкою Аммана, як, наприклад, Ейфелева вежа в Парижі, чи Burj Khalifa в Дубаї, і навколо цього можна було б зробити непогану рекламу цього міста як туристичного напрямку, я вважаю. Чому влада Йорданії нічого для цього не робить — важко сказати. Туристи в Аммані, звичайно, є, але їх небагато. Але може це не так вже й погано — немає довжелезних черг до туристичних локацій і шалені натовпи туристів не доставляють зайвого дискомфорту. А тому якщо те чи інше місто має непоганий туристичний потенціал, який поки що не реалізований повною мірою, потрібно встигнути побувати там до того, як воно перетвориться на чергову туристичну Мекку.
Ваді-Муса
Ваді-Муса — невелике місто на півдні Йорданії з населенням близько 7000 мешканців. Назва міста перекладається як Долина Мойсея. Тут знаходиться джерело Мойсея, де, згідно з легендою, він вибив воду зі скелі для своїх послідовників:
Місто Ваді-Муса розташоване впритул до стародавнього міста Петра, тут часто зупиняються туристи, які бажають провести в Петрі кілька днів:
Так само як і Амман, місто Ваді-Муса розташоване на пагорбах:
Креативне перехрестя:
Це, схоже, головна площа міста:
Далі за нею вже починається власне Петра:
І в якості бонусу покажу вам білого пухнастого кота, якого ми зустріли на шляху до Ваді-Муси 😸:
Петра
І ось власне те, заради чого більшість мандрівників приїжджають в Йорданію — стародавнє місто Петра, виточене в скелях. В минулому воно було столицею Набатейського царства, пізніше — важливе місто Римської імперії. В 1985 році Петра була включена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а в 2007-му була обрана одним і нових Семи чудес світу.
Ідемо до центру відвідувачів:
Тут можна взяти інформаційний буклет українською мовою:
Ідемо в Петру:
Цистерни джинів:
Гробниця-обеліск:
Ущелина Сік:
І ось вже видніється візитівка Петри — набатейський храм Ель-Хазне:
Ось він! Напевно ви не раз бачили фото цього храму в інтернеті. Якщо ви спробуєте пошукати в Google фото Петри, 95% результатів покажуть вам саме його. Доки я не побував в Петрі, я й сам не знав, що тут ще є:
Ідемо далі на вулицю фасадів:
До речі, десятки років тому, коли Петра ще не була туристичною пам’яткою, у цих виточених в скелях домах-печерах продовжували жити люди, яких згодом переселили до Ваді-Муси:
Амфітеатр:
Гробниці:
Кінна поліція:
Колонадна вулиця:
Руїни Великого храму:
Руїни храму Душари:
Ще будинки у скелях:
Звідси можна замовити прогулянку на віслюках та доїхати до найбільш віддаленої точки Петри — монастиря Ад-Дейр. Однак майте на увазі, що шлях там не надто безпечний — місцями доведеться їхати над обривами. Вас, звичайно, будуть супроводжувати люди, які вміють керувати цими тваринами, але я не можу назвати цей атракціон безпечним. Звісно, віслюк не ворог сам собі, в обрив скакати не буде, але хто знає, що йому може зайти в голову. Тому робіть це на власний страх та ризик.
Піднімаємось вгору:
І ось Ад-Дейр:
Назад вже йшли пішки, тому що ну його нафіг (не вдалося мені повною мірою опанувати такий супер-сучасний вид транспорту як віслюк 😀):
Вражає? Я цього разу довгої післямови писати не буду. Скажу лише одне — це краще один раз побачити в реалі, ніж 100 разів на фото.
Ну і в якості бонусу покажу вам ще котів з Петри 😸:
Джераш
Джераш — місто, розташоване в 48 км на північ від Амману. Його населення складає близько 50 тисяч мешканців. Тут так само як і в Аммані непогано збереглися артефакти давньоримських часів, але на значно більшій території. Фактично уся територія античного міста Гераса (так в давнину називався Джераш) залишилася недоторканою:
Тріумфальна арка:
Іподром:
Південні ворота:
Ринкова вулиця:
Храм Зевса:
Овальна площа:
Амфітеатр:
Давньоримські колони:
Церква святого Георгія:
Храм Артеміди:
Вартові біля воріт храму 😸:
Північний тетрапилон та північні ворота з висоти:
Північний театр:
Північний тетрапилон:
Вулиця з колонами та північні ворота:
Ворота святилища Артеміди:
Вулиця з колонами з іншого боку:
Ринок:
На пагорбі — археологічний музей:
Вхід до ринку сучасного міста прикрашає фото короля Абдалли II з дружиною Ранією та старшим сином Хусейном:
Королівська родина дотримується прогресивних поглядів — дружина короля та його доньки вдягаються сучасно та не носять хіджаб. В деякому сенсі вони випереджають час, оскільки ментальність простого народу тут досить повільно змінюється в цьому плані. І хоча в Йорданії, на відміну від країн Перської затоки, вкрай рідко можна побачити жінок, повністю замотаних в усе чорне, 60-70% жінок в цій країні все ще не готові відмовитися від хіджабу. Більш того, тут час від часу все ще трапляються так звані “вбивства честі”. Наприклад, батько може запросто вбити свою доньку просто за те, що вона спілкувалася у Facebook з хлопцем, який не є її родичем, оскільки вона цим зганьбила честь сім’ї (в його розумінні). І здавалося б, Йорданія — досить ліберальна та прогресивна країна як для арабського світу, але навіть тут іноді трапляється така дикість!
А ось так приблизно виглядає сучасний Джераш. Концептуально від Аммана мало чим відрізняється. До речі, зверніть увагу, що Йорданія — досить зелена країна, порівняно з країнами Перської затоки:
Чесно кажучи, до поїздки в Йорданію я навіть не знав про існування такого міста як Джераш. Знову ж таки — ще одне місто, незаслужено обділене увагою іноземних туристів. Активно заробляючи на туристах, що їдуть в Петру, йорданці, схоже, забувають, що в них є й інші цікаві місця. От здавалося б, зробіть хорошу рекламу, заманюйте більше туристів і заробляйте, що заважає?
Аджлун
Неподалік від Джераша знаходиться місто Аджлун, найбільш відоме однойменним замком. Замок був побудований на місці старого монастиря одним з генералів армії Салаха ед-Діна під час хрестових походів:
Ось так із замку виглядає місто:
Одним словом — типова Йорданія:
Не дуже розумію, для чого це включили в нашу програму, оскільки крім замку в місті більше немає що дивитися, та й замок на мене враження абсолютно не справив. Крім того, в 2021 році під час подорожі до східної Туреччини я на ті замки стільки надивився, що мене в цьому плані вже важко чимось здивувати. В якийсь момент вони мені там аж приїлися.
Їхати сюди чи ні — нехай кожен з вас вирішує самостійно. А я в якості бонусу покажу вам аджлунських котів 😸:
Ріка Йордан та Мертве море
Йордан є своєрідним природним кордоном між Йорданією та Ізраїлем з Палестиною. Як ви можливо пам’ятаєте, я в Ізраїлі в 2015 році проходив обряд очищення на Йордані. Цього разу вирішив повторити те саме в Йорданії.
Під’їжджаємо ближче до Йордану, на горизонті видніються церкви:
Руїни якогось старого міста:
А ще далі, під горою аж за Йорданом, можна навіть побачити палестинське місто Єрихон:
Майже на місці, ще одна церква:
Проходимо через ворота:
І ось власне місце, де проходять цей обряд на території Йорданії:
Протилежний берег — це вже територія Палестини (Західний берег ріки Йордан). Я в 2015 році проходив цей обряд дещо північніше, на ізраїльській території:
Ви можете спитати: якщо на протилежному березі Палестина, тоді чому там ізраїльський прапор, а не палестинський? Все просто — кордони Палестини з іншими державами по факту контролюються Ізраїлем. Отже, в деякому сенсі мають рацію ті, хто каже, що Ізраїль окупує палестинські території. Але ж всі думаючі люди чудово розуміють, що в ситуації, яка склалася, в нього немає іншого виходу. Після того, як в 2005 році Ізраїль вивів війська з сектору Газа, терористи ХАМАС почали обстрілювати Ізраїль з більшою інтенсивністю, ніж раніше. Я вже не кажу про те, що трапилося минулого року. Якби Ізраїль також вивів війська з Західного берега ріки Йордан, тогорічна трагедія здавалася б дрібницею порівняно з тим, що могло би статися.
Однак найбільша проблема полягає в тому, що вороги Ізраїлю знаходять в цьому чудовий привід виправдати свою ненависть до нього, а тому вони не надто зацікавлені у тому, щоб держава Палестина остаточно сформувалася та мирно співіснувала з Ізраїлем. В самому Ізраїлі до кінця не знають, як цю проблему вирішити. З одного боку йому та Палестина нафіг не потрібна (він ніколи не вважав сектор Газа та Західний берег ріки Йордан своїми територіями), а з іншого — він не може звідти повністю вийти з міркувань власної безпеки. Тому виходить ось таке замкнуте коло.
Гаразд, це був ліричний відступ, а тому повертаємось до Йорданії. І в якості бонусу на цей раз буде… ні, не кіт, а Мертве море з боку Йорданії 😊. Цього разу я в ньому не купався, але в мене це вже пройдений етап, який я також виконав в 2015 році в Ізраїлі:
Мадаба та околиці
Місто Мадаба розташоване в 35 км на південь від Аммана, його населення складає приблизно 70 тисяч мешканців. Місто неодноразово згадується в Біблії. Туристів сюди привозять відвідати грецьку православну церкву святого Георгія:
В церкві збереглася одна з найстаріших карт святих місць, викладена мозаїкою:
При церкві діє християнська школа:
Цікаво, що навіть деякі мусульмани віддають своїх дітей в християнські школи. На цю тему навіть є анекдот:
Віддали араби-мусульмани свого сина в звичайну школу, але він там зовсім не вчився. Вирішили вони віддати його в елітну школу, але він і там вчитися не хотів. В кінцевому підсумку його віддали в християнську школу, де він з ледаря моментально перетворився на зразкового учня. Після успішного закінчення школи батьки запитують його:
– скажи, а що тебе в цій школі змусило так радикально змінити своє ставлення до навчання?
– знаєте, коли я побачив, що там можуть зі мною зробити (посилаючись на фото розіп’ятого Ісуса), подумав, що краще я буду вчитися! 😀
Посміялися? Тоді йдемо далі. Креативне перехрестя:
Готель Madaba 1880:
Неподалік від Мадаби знаходиться гора Нево (або Небо, як її іще називають). Згідно з біблійною легендою, з цієї гори Господь показав Мойсею всю Землю Обітовану. На горі знаходиться Меморіал Мойсея:
Змієподібний хрест:
Ось такі краєвиди відкриваються з гори:
Йорданія виявилася досить нестандартною країною, як для арабського світу:
- через наявність великої кількості давньоримських та давньогрецьких артефактів іноді складається враження, ніби ви не на Близькому Сході, а десь у південній Європі;
- країна досить зелена порівняно з іншими арабськими країнами;
- клімат більш прохолодний, ніж в країнах Перської затоки;
- тут мало хто носить традиційний арабський одяг;
- тут відносно вільно продається алкоголь.
Непогано було б ще побувати в Акабі, але вона далеко від Амману, тому це вже якось іншим разом. Можливо.