Вихідні на Мальті (квітень 2024)

Мій хороший друг подав ідею злітати на три дні на Мальту на початку квітня — так, щоб захопити суботу, неділю і понеділок. Я давно виношував ідею туди з’їздити, тож залюбки погодився. Однак мені не дуже хотілося витрачати відпустку, навіть один день, оскільки вже мав плани на травень, тому я вирішив, що в понеділок я зроблю, як у вищезгаданій пісні Dzidzio — “нікому нічого не скажу, придурюся, що захворів” 😊. І в понеділок вранці я написав колегам, що беру лікарняний. Я зовсім не пишаюся таким вчинком, але давайте будемо чесними — час від часу цим в тій чи іншій мірі грішать усі.

Мальта — напевно, одна з найбільш незвичних країн Європи. Це не лише популярний середземноморський курорт, країна є дуже багатою на старовинні архітектурні пам’ятки, завдяки чому вона є популярною локацією для зйомок художніх фільмів про старовину. Ця країна давно була в моїх планах, і ось нарешті з’явився шанс реалізувати ці плани, злітавши туди на вихідні.

Тут переплелося багато різних культур — від фінікійської до італійської та британської. Не останню роль в цьому зіграло географічне положення Мальти — між південною Європою та північною Африкою. Сучасні мальтійці, які належать до семітської групи народів, ймовірніше за все є нащадками фінікійців. Не дивлячись на використання латинського алфавіту, їхня мова абсолютно не схожа на жодну іншу європейську мову і є близькою до арабської. Навіть назви деяких мальтійських міст мають відверто арабське походження, зокрема Мдіна (похідне від “Медіна”), Рабат (так-так, Рабат є не лише в Марокко) та Марсашлокк (слово “марса” також арабського походження). Більш того, в архітектурі мальтійських міст також простежуються натяки на Близький Схід. От уявіть собі вулицю старого Єрусалима або Яфо, тільки додайте на фасади будинків декорації, щоб стилізувати їх під Європу. Уявили? Чудово, можете вважати, що ви на Мальті 😊.

Так, це виглядає досить дивно, що мальтійці в культурно-лінгвістичному сенсі є ближчими до арабів, аніж до європейців, і при цьому їхня країна є традиційно католицькою, але і такі парадокси бувають. Жоден мальтієць не поставить під сумнів те, що Мальта — це Європа. Значна частина історії Мальти — це саме історія боротьби проти мусульманського панування, спочатку воювали проти арабів, пізніше — проти Османської імперії. До речі, саме після перемоги над османами була заснована сучасна столиця Мальти — Валлетта.

В 1798 році Мальта була захоплена Наполеоном. Через два роки Велика Британія вибиває звідти французьких окупантів і Мальта на деякий час стає британською колонією та використовується в якості стратегічно важливої військово-морської бази. В 1964 році Мальта здобула незалежність від Великої Британії, хоча британські війська були повністю виведені лише в 1979-му. Британський слід в історії Мальти можна побачити й сьогодні: в країні лівосторонній рух (відповідно автомобілі тут з правостороннім кермом), англійська мова все ще залишається другою офіційною, тут можна побачити британські телефонні будки тощо.

В 2004 році Мальта вступила до Євросоюзу, а в 2008-му перейшла на євро.

Мальта складається з кількох островів. Найбільший острів, який також називається Мальта, розташований на півдні, на північному заході від нього знаходиться острів Гоцо, між ними — невеликий острів Коміно, і є ще кілька зовсім маленьких безлюдних:

Мальта є однією з найменших країн Європи і нерідко позиціонується як мікродержава або карликова держава. За площею території вона є п’ятою найменшою в Європі після Ватикану, Монако, Сан-Марино та Ліхтенштейну, а за чисельністю населення — шостою (п’ятою в даному випадку є Андорра).

Мальту іноді називають містом-державою, однак це твердження не відповідає дійсності, хоча, на перший погляд дійсно може так здаватися. Мальтійські міста — це маленькі міста, більшість з яких непомітно переходять з одного в інше і швидше дійсно виглядають як райони одного великого міста, аніж як окремі міста. Гуляючи годинами ви можете пройти через кілька міст і навіть не зрозуміти, що ви вже в іншому місті. Якими чином вони змогли зберегтися як окремі міста, а не були об’єднані в одне місто — важко сказати, швидше за все так історично склалося. Доїхати на таксі з одного міста в інше — взагалі не проблема, навіть якщо пункт призначення знаходиться на протилежному кінці острова, адже загальна площа Мальти включно з островами Гоцо та Коміно є вдвічі меншою, ніж площа Києва. Тут працюють такі служби таксі, як Uber та Bolt, але я особисто раджу на Мальті використовувати саме Bolt, оскільки їхні таксисти зазвичай досить швидко приїжджають, в той час, як в Uber водій по дорозі до вас може або не в той бік поїхати, або намотувати круги незрозуміло для чого, і ви тільки дарма витратите час, очікуючи коли він нарешті доїде.

Роумінг

На відміну від багатьох інших європейських країн на Мальті не діє послуга “Роумінг як вдома”, тому перед поїздкою поповніть телефон на достатню суму і не забудьте вимкнути інтернет, щоб він вам не “спалив” гроші.

Розетки

Оскільки Мальта є колишньою британською колонією, розетки тут британського типу. Тому беріть з собою перехідник на випадок, якщо в готелі не буде універсальних розеток.

Валлетта

Столиця Мальти Валлетта розташована на частині невеликого півострова в східній частині країни:

Населення Валлетти складає приблизно 6000 мешканців, що робить її найменшим столичним містом Євросоюзу. Місто назване на честь лицаря Мальтійського ордену Жана де Валетта, який керував обороною Мальти під час османської облоги. До 1970-х років місто називалося Ла-Валлетта.

Валлетта внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО:

Головні ворота столиці:

Будівля мальтійського парламенту:

Площа перед парламентом:

Поруч з парламентом знаходиться Королівський оперний театр, точніше — те, що від нього залишилося. Театр був зруйнований під час Другої світової війни німецькими льотчиками, які скинули на нього декілька авіабомб (чи нічого вам це не нагадує?). Після війни неодноразово обговорювалося питання щодо його відбудови, але з різних причин до справи так і не доходило. Врешті решт в 2008 році його остаточно вирішили не відновлювати, а натомість перетворити на театр під відкритим небом:

За театром знаходиться площа Жана де Валетта, на якій йому встановлено пам’ятник:

Справа від площі — церква святої Катерини Італійської:

Навпроти неї — каплиця Богородиці Перемог:

Оберж-де-Кастій — резиденція прем’єр-міністра Мальти:

На площі перед резиденцією стоїть ось така скульптура, яка символізує зв’язок між Європою та Африкою:

Верхні сади Барракка:

Кіт на дереві намагається когось вполювати 😸:

Звідти видно частину Валлетти:

Також добре видно сусідні міста, розташовані на схід від Валлетти:

Ось, наприклад, форт Сент-Анджело у місті Біргу:

А це бастіон у місті Сенглея:

А це установа, яка займається охороною культурної спадщини Мальти, розташована у місті Калькара:

Про сусідні міста ми обов’язково поговоримо пізніше, а поки що повернемося до Валлетти. Вулиця торговців:

Собор святого Іоанна:

Площа перед собором:

Будинок правосуддя:

Навпроти нього стоїть пам’ятник, присвячений Великій облозі Мальти, який віднедавна перетворили на меморіал, присвячений журналістці Дафні Каруані Галіції, яка спеціалізувалася на розслідуванні корупції та зв’язків мальтійських високопосадовців з криміналом, за що й була вбита (загинула від вибуху бомби в її автомобілі в 2017-му):

Національна бібліотека:

Перед бібліотекою стоїть пам’ятник королеві Вікторії:

Навпроти бібліотеки — будівля з цікавим сонячним годинником, який вказує на поточний місяць:

Площа святого Георгія — головна площа Валлетти:

Strait street — найвужча вулиця Валлетти, яка десь до 1970-х років також виконувала функцію “вулиці червоних ліхтарів”. В барах, які функціонували на цій вулиці, можна було замовити повію, назвавши бармену слово-пароль. Цей бізнес працював напів конфіденційно, оскільки в традиційно католицькій Мальті за проституцію можна було запросто нарватися на проблеми з законом. Ви можете спитати: а чому для цього обрали саме Strait street? Річ у тому, що тіснина цієї вулиці дозволяла частково приховати незаконну діяльність від очей громадськості та поліції:

Тут, в принципі, й інші вулиці не надто широкі:

Архієпископський палац:

Собор святого Павла на Площі незалежності:

Інші будівлі на тій самій площі:

Вуличні вказівники Валлетти ніби як “вбудовані” у фасад:

Республіканська вулиця:

Греко-католицька церква:

Базиліка святого Домініка:

Церква Марії Магдалини:

Нижні сади Барракка:

Панорами з Нижніх садів:

Дзвін облоги:

А це вже протилежний берег Валлетти:

Видніється купол базиліки Діви Марії Кармельської:

З цього берега добре видно місто Сліма:

Острів Маноель, який є частиною сусіднього з Слімою міста Гзіра:

На задньому плані видно дві найвищих будівлі Мальти — Mercury Tower (зліва, 33 поверхи) та Portomaso Business Tower (справа, 23 поверхи). Обидва розташовані у місті Сент-Джуліанс:

Британська телефонна будка:

От здавалося б, скільки там тієї Валлетти? Усе місто можна за кілька годин обійти вздовж і поперек. Та хіба площа території має значення, коли тут стільки всього цікавого?

Але столиця Мальти — це далеко не єдине місто в країні, яке варте уваги, тому йдемо далі.

Флоріана

На південному заході Валлетта плавно переходить у місто Флоріана:

Місто назване на честь італійського військового інженера П’єтро Паоло Флоріані, який спроектував укріплення, що оточують місто. В давнину місто також було відоме під назвою Вільєна (на честь Великого магістра Мальтійського ордена Антоніо Мануеля де Вільєна), але згодом від цієї назви відмовилися. Населення Флоріани складає трохи більше 2000 мешканців.

До речі, якщо ви хочете жити ближче до Валлетти, раджу бронювати готель в Флоріані, оскільки безпосередньо в Валлетті готелів мало і вони дорогі. В Флоріані, в принципі, також може бути непросто знайти доступні варіанти, але шанси є. Якщо й там не вдасться, тоді розгляньте місто Сліма, або на худий кінець Сент-Джуліанс, за 20-30 хвилин на таксі до Валлетти ви доїдете запросто.

Нам вдалося знайти доступний апарт-готель в Флоріані, від якого до Валлетти можна дійти пішки за 10 хвилин. Але без пригод не обійшлося (якщо ви регулярно читаєте цей блог, ви, напевно, в курсі, що в мене останнім часом поїздки за кордон нечасто без пригод обходяться 😊). Так от, приїжджаємо ми на таксі з аеропорту до нашого готелю, а двері зачинені. Ми стукаємо, а нам ніхто не відчиняє. Як виявилося, в тому готелі діє система self check-in (самозаселення), але нам забули надати інструкцію, як заселятися. Знаходимо на Booking.com телефон готелю, телефонуємо, а там автовідповідач. Пишемо їм у WhatsApp, а нам приходить автовідповідь, що немає доступних операторів. Одним словом, “веселий” був початок — забронювали готель, заплатили гроші, і не можемо туди потрапити, а вже вечір, близько 20:00. Ми вже думали, що нам доведеться як мінімум на одну ніч інший готель шукати, але все ще сподівалися, що представники нашого готелю все ж вийдуть з нами на зв’язок. Вирішили ми піти прогулятися містом, але вже через п’ять хвилин в WhatsApp приходить відповідь від готелю. Нам дали код до вхідних дверей та інструкції щодо заселення, і ми пішли назад до готелю. На щастя, код підійшов, а отже тепер ми могли залишити речі і бути спокійними за те, що нам все ж буде де ночувати. Отака х*йня, малята, як казав Дід Панас 😊. І на цій оптимістичній ноті пропоную розпочати знайомство з Флоріаною.

Військовий меморіал:

Пам’ятник мальтійському письменнику Оліверу Фрідж’єрі, який народився у Флоріані в 1947-му, та помер в 2020-му:

Ось так у Флоріані виглядають вуличні вказівники:

Вулиця святої Анни:

Ви тільки подивіться на ці креативні ліхтарі:

Церква святого Публія — головна святиня міста. Публій — перший канонізований мальтійський святий, який вважається покровителем Флоріани:

Ось так виглядає церква всередині:

Перед церквою знаходиться площа, також названа на честь святого Публія:

А ось і вулиця святого Публія:

Кругла церква:

Водонапірна вежа Wignacourt:

Концертний зал, названий на честь Роберта Самута — мальтійського музиканта, який є автором гімну Мальти:

Будинок пристарілих:

Фонтан з левом:

Сади The Mall Gardens, розташовані зліва від площі святого Публія:

Перед садами — монумент Незалежності:

Статуя Ісуса:

Головні ворота міста:

Тритонів фонтан:

І трохи вечірньої Флоріани:

Я нечасто фотографую номер готелю, але тут є одна цікава деталь:

Зрозуміли, про що я? А ось так? Правильно-правильно, душова кабіна в кухні. Оригінальне рішення 😁. Але то ще пів біди. Найбільшою проблемою в номері був туалет (навпроти душової кабіни), в якому мало того, що не було де розвернутися, та ще й двері відчинялися всередину, що робило вихід з нього досить проблематичним:

Флоріана виявилася приємним продовженням Валлетти. Хоч вона й не настільки багата на туристичні пам’ятки, як столиця, але тут також є, на що подивитися.

Сенглея (Ісла/Інвікта)

Ознайомившись з Валлеттою та Флоріаною ми поїхали досліджувати так зване Тримістя. Тримістя — це узагальнена назва трьох міст, розташованих на схід від півострова, на якому знаходяться міста Валлетта і Флоріана, та відділені від нього Великою гаванню. До складу Тримістя входять такі міста як Сенглея, Бормла та Біргу (на деяких попередніх світлинах ви вже бачили їх здалеку). Сенглея та Біргу розташовані на витягнутих півостровах, а Бормла, що знаходиться південніше, їх ніби з’єднує:

Ці три міста також мають альтернативні італійські назви, які вони отримали за бойові заслуги часів Великої облоги османами. Так Сенглея отримала назву Інвікта (“нескорений”), Бормла — Коспікуа (“помітний”), а Біргу — Вітторіоза (“переможець”). Крім того, Сенглея в минулому мала назву Ісла, яка й досі іноді використовується. Ви можете спитати: а якими назвами найчастіше в розмовах користуються місцеві мешканці? В принципі, тут все індивідуально, комусь більше до вподоби мальтійські назви, а комусь — італійські. Наприклад, екскурсовод, який проводив нам безкоштовну пішохідну екскурсію по Валлетті, говорячи про місто Біргу, завжди використовував назву Вітторіоза. Але якщо для місцевих це не є проблемою, вони в будь-якому випадку зрозуміють, про яке місто іде мова, то іноземних туристів, які не в курсі про альтернативні назви, це може запросто збити з пантелику. Тому щоб не заплутатись, спробуйте просто запам’ятати, що Сенглея (Ісла) — це Інвікта, Бормла — це Коспікуа, а Біргу — це Вітторіоза.

Ми розпочали знайомство з Тримістям з міста Сенглея, воно ж Ісла, воно ж Інвікта, і саме про нього зараз піде мова. Населення цього міста складає близько 3000 мешканців. Як ви, можливо, пам’ятаєте з попередніх фото, на крайній точці цього міста знаходиться бастіон. А за масивними стінами бастіону — сади Gardjola з оглядовим майданчиком:

Ось так звідти виглядає набережна Валлетти і Флоріани:

А це вже форт Сент-Анджело у сусідньому місті Біргу, до якого ми також дійдемо:

Церква святого Пилипа:

Вулиця Перемоги — центральна вулиця Сенглеї:

Церква Різдва Марії:

Годинникова вежа:

Ворота міста:

Далі за воротами вже починається місто Бормла.

Бормла (Коспікуа)

Як було зазначено вище, Бормла, також відома як Коспікуа, розташована на південь від Сенглеї та Біргу і є такою собі проміжною ланкою, яка з’єднує ці міста. Воно займає також невелику смугу в західній частині півострова, на якому розташоване місто Сенглея. В Бормлі проживає близько 5000 людей, що робить його найбільшим містом Тримістя:

Міст через канал:

Креативний смітник:

Металева скульптура дирижабля:

Церква Непорочного Зачаття — головна церква Бормли:

Статуя Мадонни:

Американський університет Мальти:

Ось так з боку Бормли виглядають укріплення Сенглеї:

Загалом в Бормлі не так вже й багато цікавого, тому йдемо далі.

Біргу (Вітторіоза)

Ну і нарешті третє місто у складі так званого Тримістя — Біргу або Вітторіоза. Біргу займає дещо більшу територію, аніж Сенглея, але за чисельністю населення ці міста приблизно однакові, тут також проживає близько 3000 людей:

До речі, в 1530-му році, коли на Мальту прибули госпітальєри, вони зробили Біргу її столицею. Це було пов’язано з тим, що колишня столиця Мдіна не відповідала військово-морським вимогам (місто розташоване всередині острова і не має виходу до моря). Під час війни з османами місто героїчно витримало атаки противника і жодного разу не було захоплене, за що й отримало альтернативну назву Вітторіоза. Однак війна його дуже виснажила, у зв’язку з чим було вирішено збудувати нову столицю — Валлетту. З того часу Біргу втратив своє стратегічне значення, але досі користується популярністю серед іноземних туристів.

Церква святого Лаврентія — головна церква Біргу:

Помітив український прапор на одній з яхт, пришвартованих в Біргу. Читав колись давно в якомусь блозі, що вона належить вихідцю з України:

Військово-морський музей:

Набережна Біргу:

Ось так з боку Біргу виглядає Сенглея:

А так виглядає набережна Валлетти з крайньої точки Біргу:

Таблички з назвами вулиць тут схожі на флоріанські:

Площа Перемоги:

Церква Благовіщення:

Ворота Провансу:

Укріплення:

Англійська поштова скринька:

Старий університет:

Вулиці Біргу:

А ось вам і мальтійська мова. Спробуйте зрозуміти хоча б одне слово 😊:

В багатьох будинках вхідні двері додатково прикриті низьким металевим парканом:

Церква святої Анни:

Оглядовий майданчик:

Звідти видно місто Калькара:

Ще укріплення Біргу:

Вулиця Emmanuel Attard Bezzina:

Серед усіх міст Тримістя (перепрошую за тавтологію) Біргу мені, напевно, найбільше сподобалось. Недарма госпітальєри свого часу саме його зробили столицею.

Мсіда

В цьому місті я побував лише проїздом на шляху з Флоріани до Сліми, але мені вдалося сфотографувати його головну архітектурну пам’ятку — церкву святого Йосипа:

Їдемо далі…

Сліма

І так, наш другий день на Мальті розпочався з того, що ми ненадовго заїхали в місто Сліма, яке розташоване на північ від Валлетти:

Населення Сліми складає близько 22500 мешканців, це найбільш густонаселене місто Мальти.

Сліма — це переважно житлові комплекси та ділові райони, а також це один з основних курортів Мальти. Колись це було невелике село, мешканці якого займалися переважно риболовством. Лише в другій половині 19-го століття Сліма почала активно розвиватися і згодом стала курортом для заможних мешканців Валлетти. Однак в останні роки місто стає все менш комфортним для життя через перенаселеність, високу щільність забудови, затори, проблеми з паркуванням та високі ціни на житло, в зв’язку з чим велика кількість молодих людей переїжджають звідси в інші міста.

Ось так виглядає набережна Сліми та сусідньої з нею Гзіри, в яку вона плавно переходить:

Сліма — це повна протилежність Валлетті. Архітектура тут переважно сучасна:

До речі, в цьому житловому комплексі, що на останньому фото, живе немало українців (і непогано, напевно, заробляють, раз можуть собі дозволити жити в такому недешевому місті):

Торговий центр The Point, стилізований під старовину, але видно, що це новороб:

Але якась старовина тут все ж таки є. Наприклад, форт Тіньє — останній форт, побудований лицарями Мальтійського ордену, за 6 років до нападу Наполеона:

А іноді прямо посеред сучасних будинків трапляються ось такі вкраплення старовини, як ось ця церква:

Але найкраще, що є в Слімі — це, напевно, вид на Валлетту. Ми, власне кажучи, в першу чергу саме заради цього сюди й приїхали:

А також видно острів Маноель, який, як було зазначено вище, є частиною сусіднього із Слімою міста Гзіра:

Їдемо далі…

Моста

Це місто спочатку не входило в наші плани, ми вирішили туди поїхати ледве не в останній момент. Ви про нього швидше за все ніколи не чули (відверто кажучи, я також донедавна про нього не знав), але тут є одна річ, заради якої сюди варто хоч раз приїхати.

Місто Моста розташоване в центральній частині Мальти, його населення складає близько 23 тисяч мешканців:

Найвідомішою пам’яткою міста є базиліка Успіння Пресвятої Богородиці, також відома як Ротонда Моста, яка є найбільшою церквою Мальти. Дизайн церкви був запозичений з римського Пантеону. Її купол є третім найбільшим в Європі та дев’ятим найбільшим в світі:

В церкві можна піднятися на дах (не на купол, а на той, що над колонами), ось так звідти видно місто:

Ось так виглядає церква всередині:

Купол:

Під час Другої світової війни німці скинули авіабомбу на церкву. Бомба частково зруйнувала купол, але якимось дивним чином не вибухнула. Під час бомбардування в церкві знаходилося 300+ людей, на щастя, ніхто не постраждав. В церкві можна побачити муляж бомби:

А в усьому іншому Моста — це типове мальтійське місто:

А далі ми прямуємо до Мдіни та Рабата.

Мдіна

Мдіна була столицею Мальти з античних часів аж до середньовіччя. Як я вже вище писав, в 1530-му році столиця була перенесена в Біргу (Вітторіозу) у зв’язку з тим, що Мдіна не має виходу до моря. Назва міста, як я розповідав на початку даного фотозвіту, походить від арабського слова “Медіна”. Сьогодні це одне з найменших міст в світі, в якому проживає близько 300 людей. Більшість із них є нащадками давніх аристократичних сімей.

Мдіна розташована ближче до західного узбережжя Мальти, впритул до міста Рабат, про яке ми згодом також поговоримо:

Якщо детально подивитися на карту, то може здатися, що Мдіна — це один з районів Рабата. Але тут ви не заплутаєтеся, це вам не Тримістя, де кордони між містами є досить розмитими. Мдіна повністю оточена масивними стінами. Виходите крізь ворота — і ви в Рабаті:

Ось так виглядає укріплена Мдіна на під’їзді до міста:

Головні ворота Мдіни:

Ідемо в місто. За цими воротами знаходиться палац Віллена, який чомусь був зачинений:

Поруч із ним — відділення поліції:

Вулиця Iguanez:

Собор святого Павла — головна церква Мдіни, розташована на однойменній площі. Це, до речі, одна з небагатьох локацій в місті, де можна побачити автомобілі. Загалом вони тут під забороною, за винятком обмеженої кількості автівок місцевих мешканців, яким дозволено в’їзд на територію міста. Ну і, звичайно, автомобілі “швидкої допомоги” та поліцейські автомобілі також під заборону не попадають. У зв’язку з цим Мдіну часто називають “тихим містом”:

Зліва від Собору знаходиться Будинок Єпископа, який виділяється досить нетиповим для Мальти архітектурним стилем:

Справа від Собору — кафедральний музей:

Тут, як і в інших мальтійських містах, також можна побачити пам’ятники на кутках будинків:

Палац Costanzo, в минулому — резиденція однієї знатної сицилійської родини, наразі — ресторан:

Casa Del Tesoriere:

Неподалік є оглядовий майданчик, з якого можна побачити 70% Мальти:

Ось, наприклад, вищезгадане місто Моста з його ротондою:

Ще якісь міста:

А ось і Сент-Джуліанс видніється з його двома найвищими на Мальті будівлями. Десь там має бути видно і Сліму:

А тут і Валлетту видно:

Нетипові для Мальти балкони на вулиці Віллегайньон:

Палац Testaferrata:

Площа мечеті (не знаю, чому її так назвали, оскільки мечеті тут навіть близько немає):

Грецькі ворота:

Оглядовий майданчик з видом на місто:

Також звідти можна побачити сусіднє місто Мтарфа:

Ну що, ніби все побачили, ідемо в Рабат.

Рабат

Якщо вийти з Мдіни через головні або Грецькі ворота, ви потрапите в Рабат. Звичайно, не в той Рабат, який є столицею Марокко, але мальтійський Рабат також вартий уваги. Тому якщо ви поїдете в Мдіну, подивіться також і його. До речі, до 1897-го року найбільше місто острова Гоцо (другого найбільшого острова Мальти) також мало назву Рабат, але згодом було перейменоване у Вікторію.

В давньоримські часи Рабат був частиною Мдіни, яка на той час називалася Меліта. Розділ міста відбувся в 870-му році, коли Мальту захопили араби, після чого Рабат був виділений в окреме місто.

На даний час в Рабаті проживає близько 12 тисяч людей.

Пам’ятник Святому Йосипу — перше, що зустрічає вас при виході в Рабат з Грецьких воріт Мдіни:

Неподалік від нього можна побачити руїни давньоримської вілли:

Вулиця святого Павла — центральна вулиця Рабата:

Церква на перехресті вулиць святого Павла та святого Йосипа:

Пам’ятник Святому Павлу:

А ось і головна церква Рабата, яка, як ви напевно здогадуєтеся, також названа на честь святого Павла:

Будівля навпроти церкви:

Перед нею — інсталяція у вигляді мармурової кулі:

Музей Wignacourt:

Церква святого Катальда:

Школа. Над дверима зліва надпис “Boys’ School”, справа — “Girls’ School”, тобто: хлопці — наліво, дівчата — направо 😊:

Рабатські вулиці:

Костел святого Домініка та Пресвятої Богородиці:

Внутрішній двір:

Ну ось і все, пора їхати в аеропорт.

Унікальна все-таки країна Мальта. Де ще в Європі ви побачите стільки автентичної середньовічної архітектури, яка настільки чудово збереглася? Де ще в Європі ви можете відвідати близько десятка міст за два дні, при чому не просто щоб відмітитися, що ви там були, а щоб побачити усі основні пам’ятки? Де ще в Європі на такій невеликій території змішалося стільки культур? Можна поставити ще багато подібних риторичних питань, але хіба хоча б цього не достатньо, щоб приїхати сюди хоч раз? Врешті решт Європа не обмежується виключно материковою її частиною.

З мінусів Мальти можу назвати два моменти. Перше — це високі ціни, навіть по міркам Євросоюзу. А друге — це те, що мальтійські міста не відрізняються різноманітністю і є дуже схожими одне на інше. Десь домінує старовинна архітектура, як в Валлетті, Флоріані, Мдіні тощо, а десь більш сучасна, як, наприклад, в Слімі та сусідньому з нею Сент-Джуліансі, але за великим рахунком там всюди усе більш-менш однакове. Чи був я розчарований даним фактом? В принципі, ні, оскільки я не очікував тут побачити умовну другу Німеччину, де основні міста взагалі не схожі одне на інше. Чи є в такому випадку сенс їхати дивитися інші міста, не обмежуючись лише Валлеттою та околицями? Якщо маєте час, то звичайно варто подивитися й інші міста. Пам’ятайте, кожне місто є в чомусь унікальним, незалежно від того, наскільки воно схоже на якесь інше місто. За два дні на Мальті я побував в 9-ти містах і абсолютно не пошкодував про це.

P.S. Після того, як я побував на Мальті, я почав ставити собі питання, на яке поки що не можу дати однозначну відповідь: яка з європейських мікродержав мені тепер найбільше подобається — Мальта чи Сан-Марино?