Останньою країною у моєму січневому турі Перською затокою став Оман — напевно, найбільш незвична країна у цій подорожі. Прилетівши сюди з Катару, я потрапив не просто в іншу арабську країну, а ніби взагалі в іншу реальність. Взагалі, арабський світ дуже різний: країни Перської затоки — це одне, решта країн Аравійського півострова — це друге, а країни північної Африки — це взагалі щось інше. Якщо взяти конкретно Перську затоку, то на даний час я відвідав майже усі арабські країни цього регіону, не був лише в Іраку та Саудівській Аравії, але про решту країн можу сказати, що усі вони, окрім Оману, багато в чому досить схожі одна на іншу, хоча в кожній із них є якісь свої особливості. Для тих, хто не читав мої попередні фотозвіти, коротко пройдуся по кожній із цих країн:
- ОАЕ — тут, думаю, можна обійтися без коментарів;
- Кувейт — те ж саме море, майже те ж саме сонце (клімат тут дещо прохолодніший), але туризм як такий тут практично відсутній. Уявіть собі ОАЕ, тільки без штучних островів, курортних зон з пляжними готелями, алкоголю, барів, дискотек, величезних торгових центрів тощо. Уявили? Ось вам і Кувейт;
- Бахрейн — найбільш ліберальна серед арабських країн Перської затоки. До ОАЕ за рівнем життя поки що не дотягує, але має непогані можливості, щоб їх наздогнати;
- Катар — на даний час це єдиний в регіоні реальний конкурент ОАЕ в плані рівня життя та туристичної привабливості.
А як же Оман? А він надто самобутній, щоб його можна було ось так легко порівняти з рештою країн регіону.
- Оман має досить велику територію, порівняно з іншими арабськими країнами Перської затоки. Більшу має лише Саудівська Аравія.
- Східне узбережжя Оману, на якому знаходиться його столиця Маскат, чимось трохи нагадує Фуджейру завдяки скелястим горам.
- Не дивлячись на великі запаси нафти, чисто візуально Оман може на перший погляд здаватися не настільки заможним, як вищезазначені країни. Ви не побачите тут хмарочосів, їх будівництво в цій країні заборонено законом.
- Головою держави в Омані є султан. Наразі в світі залишилося лише два султанати — Оман та Бруней.
- Оман є єдиною країною, де абсолютна більшість населення сповідує іслам ібадитського толку. Ця течія ісламу відрізняється як від сунізму, так і шиїзму.
І це далеко не повний список відмінностей. В Омані навіть національний одяг дещо відрізняється від інших арабських країн, зверніть увагу на те, які тут шапки носять (фото з відкритих джерел):
Я, до речі, також собі купив таку шапку і гуляв в ній по Маскату. І якось біля мене зупиняється якийсь дядько на автомобілі, відчиняє вікно і каже: “Hey, man, I like your hat!” 😀. В деяких арабських країнах носіння іноземцями національного арабського одягу не надто вітається, але в Омані, схоже, місцевим це подобається. А тут місцевого від немісцевого досить легко відрізнити, оскільки більшість місцевих мешканців в повсякденному житті носять традиційний одяг. До того ж це є обов’язковим в державних установах. Так влада країни намагається зберігати її традиції.
Батьком сучасного Оману безперечно вважається султан Кабус, який керував країною з 1970-го по 2020-й. Саме він зробив Оман успішною державою. А в його випадку це було дуже нелегко. До 1970 року країною керував його батько Саїд, який був людиною ультраконсервативних поглядів і страшенно боявся усього нового. За часів його правління Оман був закритою та відсталою країною, яка не вступала до жодних міжнародних організацій і жила за середньовічним укладом. В країні майже не було електрики та хороших асфальтованих доріг, системи освіти та медицини також були фактично відсутні, процвітало рабство, жінки не мали жодних прав і т. ін. Маразм султана Саїда дійшов аж до того, що він почав бачити загрозу для себе навіть у рідному синові (хоч і не безпідставно), який, здобувши хорошу освіту у Великій Британії та здійснивши навколосвітню подорож, побачив, що можна жити інакше. А тому коли Кабус повернувся додому, його батько не зміг придумати нічого кращого, аніж посадити його під домашній арешт. Однак навіть під арештом Кабусу було дозволено приймати у себе гостей з Великої Британії, і він побачив у цьому можливість підготувати змову проти батька. У 1970 році Кабус успішно організовує переворот, в результаті якого він скинув свого батька з престолу, змусивши його тікати до Лондона, і почав проводити діаметрально протилежну йому політику, направлену на модернізацію країни. Він відкрив країну для світу, почав розвивати нафтову промисловість, проводити електрику у віддалені райони, будувати школи, університети, лікарні, дороги та аеропорти, при ньому в Омані з’явилося радіо, телебачення та багато іншого. Крім того, він остаточно ліквідував рабство та надав жінкам рівні права з чоловіками.
Після смерті Кабуса країною керує його двоюрідний брат, який продовжує ту ж саму політику. Однією з нещодавніх його реформ було спрощення реєстрації шлюбів з іноземцями. До 2023 року така можливість для громадян Оману була максимально ускладнена, для укладення шлюбу з іноземним громадянином/громадянкою потрібно було отримувати спеціальний дозвіл від міністерства внутрішніх справ. Без нього заборонялося одружуватися навіть з громадянами/громадянками інших арабських держав. Минулого року цю норму врешті решт скасували.
На міжнародній арені Оман проводить досить зважену політику. Він не втручається в жодні конфлікти на Близькому Сході (і не лише), намагаючись виступати в ролі миротворця. Навіть коли у 2017 році з Катаром пересварилася велика частина арабського світу, Оман не став розривати з ним дипломатичні відносини та вводити санкції проти нього.
Як потрапити в Оман громадянину України?
Громадянам України віза для відвідування Оману не потрібна, за умови, якщо ви плануєте перебувати в країні не більше 14-ти днів.
Найкраще летіти через Доху або через Стамбул. Ми летіли з Дохи оманським лоукостером SalamAir, однак я не раджу цю авіакомпанію, оскільки вони дуже часто затримують рейси. Наш виліт також затримали десь на дві години. В принципі, ми були готові до цього, оскільки бачили немало відгуків про цю компанію, де пасажири скаржилися на затримки, але оскільки в той день на ранок не було інших рейсів, ми вирішили ризикнути. І, до речі, проблеми почалися ще на етапі купівлі квитків на офіційному сайті SalamAir — ніяк не вдавалося здійснити оплату карткою, сайт постійно якісь помилки видавав. Довелося купувати квитки через сервіс kiwi.com. А як прилетіли у Маскат, то понад годину стояли в черзі на прикордонний контроль, тому що багатьох людей аж надто довго мурижили. В кінцевому підсумку в наш перший день в Омані ми майже нічого не встигли побачити, але ми на перший день нічого особливо не планували.
Не зрозумійте неправильно, я в жодному разі не закликаю вас не їхати в Оман. Просто хочу заздалегідь вас попередити про усі ці нюанси, щоб ви, плануючи свою подорож до цієї країни, усе це враховували. Змусити оманських прикордонників швидше працювати ви навряд чи зможете, але у вас завжди є можливість мінімізувати певні ризики, не купуючи квитки на рейси непунктуальної авіакомпанії.
Алкоголь
На перший погляд Оман може здатися консервативною країною, яка береже свої традиції, однак це далеко не Кувейт. Тобто що стосується алкоголю, нічних клубів та барів — усе це тут є в достатку. Закони щодо алкоголю тут приблизно такі ж, як в ОАЕ — в барах та клубах жодних обмежень, а от щоб купити додому в алкогольному магазині — потрібно мати спеціальний дозвіл, який видається лише резидентам-немусульманам.
Порівняно з іншими арабськими країнами алкоголь тут дорогий — келих пива в барі коштує 6 ріалів (~600 грн). Дешевше можна придбати лише в алкогольному магазині, але дозвіл на купівлю спиртних напоїв простим туристам не видають, це лише для резидентів країни. Однак оманські продавці в алкогольних магазинах виявилися більш хитрожопими, ніж їхні еміратські колеги, і використовують певні лазівки, допомагаючи туристам вирішити цю проблему. Ми про це чисто випадково дізналися. Почну з того, що ми не були до кінця впевненими, чи потрібен тут дозвіл на купівлю алкогольних напоїв, оскільки різні інфоресурси надавали суперечливу інформацію. А тому ми вирішили піти в магазин і перевірити. Заходимо в магазин, дивимось, що там є, і тут в нас питають, чи є в нас дозвіл на купівлю алкогольних напоїв. Звісно ж, ми відповідаємо, що ні, на що нам кажуть, що без цього дозволу нам нічого не продадуть. Виходимо ми з магазину, і тут же слідом за нами виходить один з його працівників і каже нам: “значить так, зараз прийде чувак, в якого є дозвіл, домовляйтеся з ним, він вам все купить”. Чекаємо десь хвилину, і тут приходить якийсь індус і питає в нас, що нам купити. Ми хотіли пива. Він каже: “давайте мені 8 ріалів, і я куплю вам 6 банок”. Ми дали йому, скільки він попросив, він сказав чекати його позаду магазину біля службового входу, а сам пішов в магазин. Пішли ми до службового входу і думаємо: кине він нас чи ні? Через кілька хвилин він виходить звідти з чорним пакетом, в якому було 6 банок пива. Ось така історія 😊. Щоправда, він взяв з нас дещо більше, ніж воно насправді коштувало, але погодьтеся, 6 банок за 8 ріалів — це однозначно вигідніше, ніж один (!) келих за 6 ріалів, хіба не так?
Однак хочу попередити, що схема ця, м’яко кажучи, не дуже законна, оскільки в Омані заборонено передавати алкогольні напої людям, в яких немає дозволу на їх купівлю. Тому купуючи їх таким способом, беріть відразу таксі та й везіть їх в готель, не вештайтеся по вулицях з цим чорним пакетом, аби не привертати увагу поліції. Швидше за все ніхто вас особливо чіпати не буде, але якщо раптом поліція захоче вас перевірити і виявить, що в вас немає дозволу, вас можуть дуже боляче взяти за жопу. А отже, робіть це на власний страх та ризик.
Валюта
Оманський ріал поділяється на 1000 байз. Тобто грошова система тут схожа на кувейтську та бахрейнську, коли грошова одиниця поділяється на 1000 дрібних одиниць, а не на 100. Курс приблизно такий самий, як у бахрейнського динара — майже 100 грн за 1 ріал.
Роумінг
Як і в Катарі, все працює без жодних обмежень.
Інтернет
Інтернет в Омані менш вільний, аніж в Кувейті, Бахрейні та Катарі. Тут заблоковані деякі VoIP-сервіси та месенджери, зокрема Telegram. В принципі, ця проблема вирішується шляхом використання VPN, але з цим є нюанси. Саме по собі використання VPN в Омані не є незаконним, однак заходити на заблоковані ресурси можна лише маючи спеціальний дозвіл від влади. Тобто в теорії у вас можуть виникнути проблеми з законом через використання VPN для обходу блокувань, але на практиці — дуже малоймовірно (признаюсь чесно, я сам кілька разів вмикав VPN в телефоні, і якщо ви читаєте даний фотозвіт, значить, я точно не сиджу в оманській в’язниці 😊).
Розетки
Як і в інших арабських країнах Перської затоки, розетки в Омані британського типу.
Маскат
Маскат — столиця та найбільше місто Оману, єдине місто-мільйонник в країні. Розташоване на північному сході країни та омивається Оманською затокою:
Місто досить довге, ось як воно розкинулося на узбережжі Оманської затоки. А йому, в принципі, більше й немає куди рости, спереду — море, а позаду — гори. Умовно місто можна розділити на три частини: західну (аеропорт), центральну (нове місто) та східну (старе місто):
P.S. Шановні розробники Google-карт, ну ви серйозно? Ну який нафіг Мускат? Мускат — це вино, а столиця Оману називається Маскат 😉. Хоча, я розумію причину такого перекладу — назва міста англійською мовою пишеться “Muscat”.
Пересуватися містом краще на таксі. Uber та Bolt тут не працюють, тому щоб не ловити таксі на вулиці, раджу встановити застосунок Otaxi (Oman Taxi), працює за тим же принципом. Цікаво, що в застосунку є навіть українська мова. А ще краще — знайдіть заздалегідь екскурсовода з машиною, щоб він вас повозив і все показав.
Почнемо знайомство з Маскатом з його центральної частини. Тут знаходиться головна мечеть Оману — Велика мечеть султана Кабуса:
Жіночий зал для молитви:
Внутрішній двір:
А це чоловічий зал, більш пафосний:
Навпроти мечеті через дорогу — Верховний суд Оману:
Поруч з ним ще якась державна установа:
Ще кілька державних установ на вулиці султана Кабуса:
Королівський оперний театр:
До речі, зверніть увагу на кольорову гаму міста. Архітектурні обмеження тут полягають не лише в забороні на будівництво хмарочосів, а й в тому, в який колір має бути пофарбований будинок. В ідеалі він повинен бути білого кольору, але допускаються також світлі відтінки жовтого та сірого (я тут подумав, а чи часом не Оман надихнув владу Туркменістану побудувати білокам’яний район в Ашгабаті? 😊):
Іноді трапляються будинки з вкрапленнями інших кольорів, зокрема синього або червоного. Таке теж допускається, але домінуючим кольором обов’язково має бути білий або світлі відтінки жовтого/сірого:
Знайшов один будинок з білої цегли:
Є в Маскаті також і сучасні будівлі в стилі хай-тек, але вони також невисокі:
Наразі найвищою будівлею Маскату є 16-поверховий готель Sheraton (фото, на жаль, немає).
А ось мікс класики та сучасності:
Один з корпусів Маскатського університету:
Мечеть Асма Бінт Алаві:
Аудиторія міністерства освіти та школа:
Мечеть Абдули бін Абада:
Мечеть Аль-Шаті:
Мечеть Аль-Равахі:
Парк Аль-Хувейр:
Міністерство у справах релігії:
Мечеть Нурейн:
Торговий центр:
А зараз відвідаємо район Матрах (Мутра) на сході Маскату, в якому сконцентровано найбільше туристичних пам’яток. Проїжджаємо через матрахські ворота і ми в старому місті:
На набережній району Матрах багато цікавих старих будинків:
Тут є великий ринок:
Скелі, пальми та луги:
Вид на частину Матраха з гірської дороги:
Національний музей Оману:
Зліва від музею — Міністерство фінансів:
А навпроти музею за масивними кам’яними стінами видніється величезний палацовий комплекс Аль-Алам, який є офіційною резиденцією султана:
Навколо палацового комплексу — будівлі різних державних установ:
Мечеть Аль-Хор:
Над мечеттю височіє форт Аль-Мірані:
Вид на палацовий комплекс Аль-Алам з іншого боку, зліва видніється ще один форт — Аль-Джалалі:
Форт Аль-Джалалі:
Вдалині видніються ще фортифікаційні споруди:
Мечеть Алі Муса:
Мечеть Ріям:
Поруч із набережною Матраха є ще один форт, який називається просто форт Матрах:
І на цей форт ми піднімемося, щоб побачити район Матрах згори:
Оглядовий майданчик у формі кадильниці:
Пляж Губра в центральній частині Маскату, поруч з яким знаходиться однойменний парк. На вулиці майже +30, але ніхто не купається, для місцевих це прохолодно. Однак вода була досить тепла, тому гріх було не скористатися можливістю скупатися в Індійському океані. Я, до речі, раніше вже бачив Індійський океан, коли під час подорожі в ОАЕ відвідав місто Фуджейра, однак в той день йшов дощ, тому скупатися не вдалось. В Омані я це виправив. Поки ми були у воді, на пляжі в цей час перебувала одна сім’я місцевих мешканців, які дуже здивовано на нас дивилися 😀. Ну а поки погода не надто тепла для купання в розумінні місцевих мешканців, вони відпочивають в парку:
Мечеть Мохаммеда аль-Аміна:
Вечірній Маскат на фоні гір:
Мечеть Аль-Салам:
В горах на виїзді з Маската є оглядовий майданчик, з якого можна побачити Маскат згори (Muscat View Spot):
Правда, під час будівництва цієї гірської дороги якось не подумали про те, як зробити оптимальний виїзд з Muscat View Spot, в результаті чого таксисту, який нас возив туди й назад, довелося їхати через гори в сусіднє місто Аль-Амірат, там розвертатися, і знову повертатися через гори назад в Маскат 😀:
Як сказав нам наш екскурсовод, Оман досить великий та неоднорідний, а тому для того, щоб мати повне уявлення про цю країну, недостатньо побачити один лише Маскат. Що ж, можливо коли-небудь ще раз приїду, щоб краще ознайомитися з цією країною, а поки що можу поділитися лише враженнями на підставі того, що я побачив в Маскаті.
Візуально Оман дійсно виявився абсолютно несхожим на інші арабські країни, в яких я бував. Ніщо не заважає побудувати тут другий Дубай, але Оман не намагається копіювати ОАЕ, натомість надаючи перевагу більш традиційній арабській архітектурі, аби зберегти східний дух країни. І саме це в першу чергу робить країну цікавою, навіть для такого великого поціновувача хмарочосів як я. Навіть серед звичайних житлових будинків тут є немало таких, які можна сміливо назвати витворами мистецтва, і не лише тому, що вони такі рафіновано-білокам’яні (якщо можна так висловитися). Чи стало все це для мене сюрпризом? Напевно ні, тому що Оман я десь приблизно саме так собі й уявляв.
Але є певні проблеми, про які я не можу не сказати. Маскат абсолютно не пристосований для пішоходів. Можливо й інші оманські міста також, але в інших не був, тому не можу сказати. Ви можете сказати, що це проблема багатьох арабських країн, але це не зовсім так. В інших арабських країнах найбільшою проблемою, з якою я стикався, було те, що пішохідні переходи є не всюди, де в них є необхідність, у зв’язку з чим неодноразово доводилося переходити дорогу в непризначених для цього місцях. Ну а там, де переходи є, іноді доводилося надто довго чекати зеленого світла. Але в Маскаті усе набагато гірше — тут в багатьох місцях немає навіть елементарних тротуарів. Та й навіть автомобільні розв’язки побудовані якось не дуже оптимально. І це велика проблема для такого довгого міста. Про що думали ті люди, які проектували та розбудовували Маскат, я не уявляю. Наразі йдуть розмови про те, щоб побудувати в Маскаті метро, і це було б дуже доречно.
