Перемишль — перше польське місто, в яке ви потрапляєте, коли їдете до Польщі поїздом Інтерсіті+. Звідси наші туристи відправляються до інших міст Польщі, а тепер і не тільки її. Я сам не раз бував тут транзитом. У 2018-му році на зворотному шляху із Кракова я навіть встиг трохи прогулятися містом, але інтервал між поїздами був лише півтори години, і цього явно недостатньо для того, щоб побачити основні пам’ятки Перемишля. Цього разу у мене з’явилася можливість виправити ситуацію і краще ознайомитися з цим містом.
Наші туристи дуже часто незаслужено обділяють увагою Перемишль, використовуючи його виключно як пересадочний пункт. А тут є на що подивитися.
Перемишль вперше згадується в літописах в 981-му році, коли місто було приєднано до Київської Русі князем Володимиром Великим. У 1018-му його відвойовує польський князь Болеслав Хоробрий. З тих часів місто не раз переходило з рук в руки. Це тривало аж до Другої світової війни, під час якої Перемишль на деякий час опинився у складі УРСР, але в 1945-му був остаточно повернутий Польщі. Два роки потому в результаті операції “Вісла” з Перемишля було депортовано більшість українського населення.
На даний час в місті проживає близько 4000 українців. Перемишль підтримує побратимські стосунки з такими українськими містами, як Львів, Трускавець та Кам’янець-Подільський. У 2022-му році Володимир Зеленський присвоїв Перемишлю почесну відзнаку “Місто-рятівник”, яка присвоюється іноземним містам, мешканці яких масово надають підтримку громадянам України, які внаслідок російської агресії змушені були виїхати за кордон.
Перед тим, як розпочати власне фотозвіт, дам ще декілька порад для тих, хто планує дістатися до Перемишля поїздом, оскільки процедура проходження прикордонного контролю зараз дещо змінилася порівняно з тим, як це було раніше. Якщо бути більш точним, то зміни стосуються лише проходження польського контролю. Українських прикордонників ви будете проходити як і раніше — під час руху поїзда після відправленння від Львова. Що ж стосується польського прикордонного контролю, то його тепер потрібно проходити на перемишльському вокзалі після прибуття. Біля 4-ї та 5-ї платформ (на які прибувають поїзди з України) знаходиться пункт прикордонного контролю, процедура дещо нагадує проходження контролю в аеропорту — ви проходите через прикордонників в будках, після чого ідете на security check, щоб просканувати рентгеном валізи на наявність заборонених предметів. Також хочу попередити, що прикордонний контроль в Перемишлі не працює в два боки одночасно, тобто якщо ви прибули до міста і в цей час триває посадка на поїзд в зворотному напрямку, вас не випустять з поїзда, доки посадка не буде завершена. Це може тривати півгодини або навіть годину. Враховуйте це, якщо плануєте пересадку в Перемишлі на інший поїзд, беріть час із запасом. Аналогічним чином може затриматися й відправлення поїзда з Перемишля до Києва, якщо висадка і прикордонний контроль прибувших пасажирів займе довгий час. В будь-якому випадку не варто хвилюватися — без вас поїзд не поїде, всіх дочекаються, але будьте готові, що поїзд прибуде до вашого міста із затримкою в годину-півтори.
Сподіваюсь, мої поради будуть для вас корисними, а тепер перейдемо власне до міста. Ось так виглядає залізничний вокзал Перемишля:
Ще коли я вперше його побачив у 2018-му, він мені чимось нагадав чернівецький залізничний вокзал. Не знаю, чим саме викликані саме такі асоціації, адже між цими двома вокзалами спільного не так багато.
Над залізничними коліями розташований кам’яний міст:
Міст веде на Рибну площу, на якій розташований Національний музей Перемишльського краю:
Поруч із Рибною площею — Вишеградський сквер, який отримав цю назву з нагоди 25-річча створення Вишеградської групи:
Неподалік від Вишеградського скверу стоїть пам’ятник Юзефу Пілсудському:
Пройдемо трохи вперед і вийдемо до головної площі Перемишля, яка називається Ринковою (як і в будь-якому іншому польському місті):
Якщо уважно подивитися на ці фото, то можна помітити, що площа побудована під нахилом. Одна із версій говорить, що її навмисно побудували з нахилом, щоб води Сяну не могли дістатися будинків і підтопити їх. От тільки я взагалі не уявляю, як той Сян має розлитися, щоб аж до Ринкової площі дістати.
Умовно Ринкову площу можна поділити на дві частини. На одній частині розташований фонтан із статуєю ведмедя — символа Перемишля:
На іншій частині — ось такий лабіринт із трави:
Один із будинків на площі:
В нижній частині площі знаходиться пам’ятник солдату Швейку та його собаці:
Поруч із площею можна побачити ось такий пам’ятник, який на перший погляд дуже нагадує Богдана Хмельницького, але це не він. Це пам’ятник польському королю Яну III:
Прямо перед площею розташована будівля міської ради Перемишля:
Трохи вище від площі розташовано декілька цікавих церков. Костел Францисканців:
За ним ззаду знаходиться Архикафедральний собор святого Івана Хрестителя. В минулому це був костел єзуїтів, який в 1991-му році був переданий українській греко-католицькій церкві:
Собор з дзвіницею:
А трохи далі на пагорбі розташований Казимирський замок:
Звідси можна побачити місто зверху, правда, дерева трохи заважають:
До речі, я вище писав, що ведмідь є символом Перемишля. Аналогічно з тим, як у Вроцлаві встановлювали статуї гномів, в Перемишлі встановлюють статуї маленьких ведмедів. Не знаю, скільки їх тут є усього, я знайшов як мінімум три. Одного якраз біля входу до замку:
Ще одного — біля кам’яного мосту:
І ще одного — на одній з пішохідних вулиць в центрі:
Монастир Кармелітів босих:
Неподалік від Ринкової площі знаходиться Площа незалежності, дещо меншого розміру:
Тут стоїть пам’ятник Папі Римському Івану Павлу II:
Інсталяція у вигляді трубки для куріння:
Візитівка Площі незалежності — це годинникова вежа. Вона свого часу повинна була стати дзвіницею для нової греко-католицької церкви, яку планувалося тут побудувати наприкінці 18-го століття. Вежу побудували, а от сама церква так і не була побудована. Зараз у вежі знаходиться музей дзвонів та курильних трубок:
Костел святого Антонія Падуанського:
Будівля Польського Банку:
Якщо пройти трохи вниз від Ринкової площі, можна побачити будівлю з білої цегли з чорним куполом зверху, це Український народний дім:
В місті збереглося декілька бункерів часів Другої світової:
Пам’ятник жертвам Катині та висланим до Сибіру:
Вулиці старого міста:
Місцева влада намагається докладати усіх зусиль, щоб зберегти архітектурну спадщину міста, реставруючи старі будівлі:
До речі, сучасної архітектури в Перемишлі практично немає. Я знайшов лише одну сучасну офісну будівлю із скла в одному із спальних районів на вулиці Львівській:
В Перемишлі є лише один McDonald’s, от тільки розташований він в не надто зручній локації — майже на виїзді з міста. Однак, Перемишль — місто невелике, і дійти сюди пішки з будь-якої точки не є проблемою:
Стара дерев’яна православна церква на одній з околиць міста:
Ріка Сян розділяє Перемишль на лівобережну та правобережну частини. Історичиний центр розташований на правому березі (як і усі ті пам’ятки, про які мова йшла вище). В 1939-му році після поділу Польщі по Сяну проходив кордон — лівобережна частина Перемишля перебувала під контролем нацистської Німеччини, а правобережна — під контролем СРСР. Лівий і правий береги з’єднують декілька мостів, зокрема пішохідний міст:
На східній околиці міста є схожий автомобільний міст, який називається Перемишльська брама:
Залізничне сполучення між двома берегами забезпечує старий залізничний міст:
Між пішохідним та залізничним мостами розташований ще один автомобільно-пішохідний міст, який названий на честь “Орлят перемишльських”:
На протилежному березі зліва від мосту стоїть пам’ятник “Орлятам перемишльським”:
Церква Божої матері на лівому березі:
Церква салезіанців:
Загалом лівий берег не надто багатий на архітектурні пам’ятки, тут розташовані переважно житлові квартали, але декілька цікавих будинків тут все ж таки є:
Набережна на лівому березі названа на честь Юзефа Пілсудського:
Ось так виглядає правий берег з боку лівого:
Повернемося назад на правий берег.
Вулиця Шопена:
В Перемишлі є мовна школа, де можна вивчати українську мову:
Цікава закинута будівля на західній околиці Перемишля, де раніше був готель:
Частина перемишльської фортеці — нижня брама:
На західній околиці знаходиться стадіон, від якого тягнеться канатна дорога до гори з телевежею (на даний час не працює):
Над частиною траси, над якою потягнута канатна дорога, натягнута сітка, щоб у випадку аварійної ситуації було м’якше падати. Таких запобіжних заходів я ще ніде не бачив:
Центральна частина Перемишля вночі. Неділя, 21:00, а людей майже немає:
На залізничному вокзалі та поруч з ним багато вивісок і оголошень українською мовою:
У своєму першому фотозвіті про Польщу за 2018 рік, де я сказав декілька слів про Перемишль, я писав, що це місто схоже на Ужгород та Чернівці, але не дотягує до них. Забираю свої слова назад. Ще й як дотягує! Просто того разу через брак часу я мало що встиг побачити і в мене склалося хибне враження про це місто. Тепер же я не можу зрозуміти одного — чому більшість іноземних туристів ігнорують Перемишль? Так, це далеко не Краків і навіть не Вроцлав, у цьому невеликому місті проживає близько 60 тисяч мешканців, але воно не перестає від цього бути по-своєму цікавим. Тому якщо ви їдете до Польщі з туристичною метою через Перемишль, не поспішайте одразу після прибуття до нього пересідати на потяг до іншого міста. Раджу хоча б один день виділити на Перемишль — не пошкодуєте!