Бухарест
Румунія стала першою іноземною державою, де я побував. Її столиця Бухарест для мене є особливим містом, в якому я 4 роки прожив і де закінчив школу.
Вперше я потрапив сюди ще в далекому 2002 році. Тоді мене Бухарест не надто вразив — багато сміття на вулицях, забруднене повітря, обшарпані будинки… Лише центральна частина міста виглядала більш-менш пристойно. Якщо порівнювати з українськими містами, то мені навіть важко було сказати, де гірше. А про румунські села я взагалі мовчу — там біднота була ще гірше, ніж в наших. Але в 2007 році Румунія вступила до Європейського Союзу і все почало поступово змінюватися в кращий бік. Я повернувся в Україну влітку 2006-го, якраз за півроку до вступу Румунії до ЄС, і наступного разу я побував в Румунії лише наприкінці 2010-го перед Новим Роком. Сказати, що я був приємно здивований тими змінами, які я побачив — це нічого не сказати. Румунія все більше і більше ставала схожою на розвинену європейську країну!
В даному фотозвіті я вам покажу літній Бухарест 2011-го. Представлені тут світлини зроблені моїм хорошим другом Семеном Широчиним, з яким ми тоді їздили по Румунії. Хочу ще раз подякувати йому за те що дозволив мені їх використовувати, адже, як я вже писав у фотозвіті про Сігішоару, власних цифрових фото Румунії у мене збереглося небагато.
Найвідомішою будівлею Бухареста, напевно, є Палац Чаушеску, де знаходиться румунський парламент. Це друга найбільша будівля світу після Пентагону:
Вид з палацу на Бульвар єдності:
Площа Конституції перед палацом:
Вид з палацу на парк Izvor:
Міст “Бессарабська естакада”:
Прогуляємось по Бульвару Єдності з фонтанами:
Румунська академія:
Готель Mariott:
Ріка Димбовіца:
Будівля апеляційного суду:
Будівля державного банку CEC:
Румунський Атенеум:
Парк імені короля Карла I:
Академія економічних наук на площі Romana:
Howard Johnson Grand Plaza Hotel:
Готель Intercontinental (справа) — найвищий готель в Румунії:
Пам’ятник героям авіації:
Будівля румунської національної телерадіокомпанії (TVR — Televiziunea Româna):
Charles de Gaulle Plaza на площі Шарля де Голля:
Парк Herăstrău:
З парку добре видно Будинок Вільної Преси (Casa Presei Libere), який в деякому сенсі є зменшеною копією Московського університету:
Сучасні офісні будівлі навпроти Будинку Вільної Преси:
Ще декілька зразків сучасної архітектури неподалік від Площі Перемоги:
Будинок Союзу румунських архітекторів — чудовий приклад того, як не варто поєднувати класику з модерном. Як ви, напевно, здогадуєтесь, колись цей будинок виглядав зовсім інакше. Однак, він зазнав значних руйнувань під час революції у 1989 році. Оскільки будинок мав статус історичної пам’ятки, його не дозволили повністю знести, натомість вирішили зробити реконструкцію, залишивши вцілілу частину як є і добудувавши верхню частину в сучасному стилі. В результаті вийшло: “ні в п*зду, ні в червону армію” (вибачте за грубість). Про що думали ті архітектори, які це проектували, я не уявляю:
Неподалік від цього дивного будинку розташована будівля фонду університетe імені Карла I:
Тріумфальна арка:
Пам’ятник Александру Іоану Кузі — першому монарху об’єднаної Румунії:
Діагностичний інститут доктора Віктора Бабеша:
Оперний театр:
В парку біля оперного театру:
Факультет права Бухарестського університету:
Театр Odeon:
Будинок з годинником:
Бізнес-центр Union:
Кутовий будинок:
В Бухаресті можна побачити церкви, “втиснуті” ось так поміж будинками:
До речі, румуни в своїй більшості дуже релігійні люди, не дивлячись на те, що ця країна теж свого часу пройшла через комунізм. Середньостатистичний румун, проходячи біля церкви, обов’язково хреститься. Більшість румунів є православними християнами, але Різдво відмічають 25-го грудня.
Архітектура приватного сектору:
Площа Революції. З балкону саме цього будинку Чаушеску говорив свою останню промову:
Недобудований палац, який будувався, напевно, ще з часів Чаушеску, але чомусь так і не був закінчений:
Будинок офіцерів:
Цікавий будинок, в якому, як мені казали, колись був бордель:
Архітектура:
Друга частина тут:
