Цей фотозвіт можна вважати логічним продовженням фотозвіту про чеську Сілезію — наступного дня, оговтавшись від пригод, ми поїхали в Ряшів.
Ряшів або Жешув (від польського Rzeszów) є головним містом Підкарпатського воєводства, яке межує з Україною і до складу якого також входить місто Перемишль, в якому я вже неодноразово бував (про Перемишль читайте тут).
Проблема топоніміки, пов’язана з назвою цього міста, часто збиває з пантелику людей, оскільки в нас нерідко використовуються обидві назви. Час від часу в інтернеті можна зустріти ще й третю назву — Жешів, яка є чимось середнім між “Жешув” та “Ряшів“. В радянські часи, коли українська мова суттєво зазнавала російського впливу, активно пропагувалася назва Жешув, а сучасна вулиця Ряшівська у Львові називалася Жешувська. Але найбільш правильною формою в українській мові є саме “Ряшів”. Та й звучить вона більш природно для нас. Врешті решт, ми ж не називаємо в українській мові Перемишль “Пшемислем”. Тому я буду використовувати саме цю назву.
Як і деякі інші міста східної Польщі, Ряшів відіграв певну роль також і в українській історії. Деякий час місто перебувало у складі Галицько-Волинського князівства, будучи його західним форпостом. Деякі історики вважають, що саме тоді воно могло отримати магдебурзьке право, — за часів правління онуків короля Данила Галицького, хоча історичні документи говорять про те, що Ряшів його отримав вже під владою польської корони.
В травні 2022-го Ряшів став першим іноземним містом, яке отримало від президента України почесну відзнаку “Місто-рятівник” (у фотозвіті про Перемишль я вже розповідав, за які заслуги її дають).
Ми почали знайомство з Ряшевом з колишнього єврейського кварталу. Свого часу євреї відігравали важливу роль в житті цього міста, як і в багатьох інших польських містах. В міжвоєнний період їх тут налічувалося більш як 11 тисяч, що становило 40% тодішнього населення Ряшева. В 1941-му році окупаційна німецька влада створила в Ряшеві єврейське гетто, а роком пізніше практично усе єврейське населення міста та околиць було відправлено у концтабори. Від довоєнної єврейської громади Ряшева майже нічого не залишилося, нацистську окупацію пережили за найбільш оптимістичними оцінками лише кілька сотень.
Про минуле єврейське життя Ряшева нагадують дві синагоги, розташовані неподалік від центру. Перша — Синагога Старого міста, зруйнована під час нацистської окупації і відновлена протягом 1958-1963 років:
На ній встановлено кілька пам’ятних табличок на згадку про євреїв, знищених в часи нацистської окупації:
Пам’ятна дошка на честь Давида Альтера Курцмана. Курцман був відомим рабином, бізнесменом та соціальним діячем, який народився в Ряшеві, але згодом переїхав до Кракова. В Кракові його найбільше знали як керівника єврейського дитячого будинку. В часи нацистської окупації дитячий будинок перенесли в район, де знаходилося гетто. В 1942-му році було вирішено відправити вихованців цього дитячого будинку у табір смерті. Курцману ж запропонували вибір — або він відмовляється від своїх вихованців і його залишають живим, або його вб’ють разом з ними. Не бажаючи кидати своїх вихованців, він обрав другий варіант:
Поруч із Синагогою Старого міста розташувалася Синагога Нового міста, яка також була знищена нацистами і відбудована приблизно в той же час, що й Синагога Старого міста. Під час відбудови до неї додали ще один поверх, через що вона втратила свій первісний вигляд:
Через дорогу від Синагоги Старого міста можна побачити пам’ятний знак, встановлений на місці, де раніше знаходилося єврейське кладовище. Під час нацистської окупації кладовище було знищене і перетворене на місце збору, звідки євреїв вивозили у концтабори:
Подорожуючи польськими містами, я часто натрапляю на пам’ятки, які свідчать про колишнє багате єврейське життя. Нерідко дізнаюся і про трагічні сторінки — про те, через що довелося пройти польським євреям у часи нацистської окупації. Власне, не лише польським — постраждали всі євреї, які жили на територіях, захоплених нацистською Німеччиною. І мене реально вкурвлює те, що сьогодні в польському парламенті можна зустріти політиків з відверто неонацистськими поглядами, зокрема Гжегожа Брауна і Славоміра Менцена. Зверніть увагу — обидва мають прізвища німецького походження. Можливо, це просто збіг, але їхня риторика явно перегукується з темними сторінками європейської історії. Браун, зокрема, відомий звинуваченнями євреїв ледве не в усіх проблемах поляків (нічого не нагадує?), запереченням злочинів проти євреїв часів Другої світової, а також агресивними діями щодо єврейських релігійних символів і освітніх заходів, присвячених Голокосту. І це не якісь там маргінали, а лідери парламентської партії «Konfederacja», яку багато хто підозрює у зв’язках з Москвою. Історія, здається, нічого не навчила, а лише чекає моменту, щоб покарати за незасвоєні уроки. І, чесно кажучи, мене це лякає.
Гаразд, досить лірики, йдемо далі.
Ось так виглядає Ринкова площа Ряшева:
Посеред площі стоїть пам’ятник Тадеушу Костюшко:
Будівля міськради:
На фасаді будівлі зображено символіку міст-побратимів Ряшева. Найбільше побратимів у нього в Україні — Львів, Луцьк, Івано-Франківськ та Чернігів. За інформацією з деяких джерел Ряшів також має побратимські відносини з Конотопом та Херсоном, але гербів цих міст я тут не побачив. Можливо тому, що з цими двома містами побратимські відносини були встановлені нещодавно:
Костел святого Войцеха та святого Станіслава:
Будинок із зображенням карти Ряшева:
Базиліка Успіння Пресвятої Богородиці:
Театр імені Ванди Сємашковської. В його будівлі в 1895-му році на селянському з’їзді було засновано Народну партію:
Вулиця 3 травня — головна пішохідна вулиця Ряшева:
На цій вулиці встановлено пам’ятник Тадеушу Налепі — польському музиканту, який вважається батьком польського блюзу:
Нічний клуб “Rasputin”, який зовні більше нагадує стриптиз-бар (нагадую, що в такі заклади в Польщі краще не ходити 😊):
Церква:
Банк Pekao:
А поруч із ним будівля державного банку PKO Bank Polski:
Літній палац Любомирських:
Вілли на Алеї під каштанами:
Замок Любомирських:
В Ряшеві також є немало сучасної архітектури — нові офісні будівлі ростуть немов гриби після дощу. У місті розташовані офіси чисельних IT-компаній, як великих міжнародних, так і невеликих локальних стартапів. Ряшів активно бореться за те, щоб стати не менш значущим IT-хабом Польщі, ніж Краків або Вроцлав:
Тут навіть побудували один хмарочос:
Ріка Віслок:
Пам’ятник Адаму Міцкевичу:
В Ряшеві є українська церква:
А також український супермаркет:
Пам’ятник Юзефу Пілсудському:
Підкарпатська воєводська адміністрація:
Пам’ятник революційному подвигу:
Ряшів — не те місто, на яке потрібно виділяти багато часу, усі його найцікавіші локації можна обійти за кілька годин. Якщо порівнювати його з Краковом, Вроцлавом або Гданськом, може навіть скластися враження ніби це не центр воєводства, а провінційне місто на кшталт Перемишля. При цьому Ряшів швидко розвивається і навіть будує хмарочоси, а отже, йому є, що запропонувати як бізнесу, так і туристам.
P.S. Я почав писати цей фотозвіт ще до своєї липневої відпустки, а закінчив, їдучи в поїзді Севілья — Мадрид. То ж чекайте найближчим часом більш масштабного фотозвіту з Іспанії та кількох сусідніх країн, буде цікаво!