Неподалік від італійського курорту Ріміні на горі Титано є маленька країна, про існування якої деякі люди навіть не здогадуються. Ця країна називається Сан-Марино і є третьою найменшою країною Європи після Ватикану та Монако:
Сан-Марино є давньою республікою, історія якої бере свій початок в 301 році, коли муляр-християнин Марин втік на гору Титано в пошуках притулку від антихристиянського імператора Діоклетіана та заснував там громаду однодумців. Чесно кажучи, мене раніше завжди дивувало, як ця країна змогла дійти до наших часів у вигляді суверенної держави. Якщо, наприклад, в Монако є автохтонний народ – монегаски, який там є державотворчим (хоч їх там залишилось лише 20% населення), то в Сан-Марино корінним народом є по суті ті ж самі італійці. Але жителі Сан-Марино на повному серйозі ідентифікують себе як деяку окрему політичну націю, яка дуже пишається незалежністю своєї країни. До того ж, вони настільки люблять свою символіку, що навіть пішохідні переходи фарбують кольорами державного прапора:
Автомобільні номери також в біло-блакитних тонах:
Я вже не кажу про те, що сан-маринські прапори розвішані ледве не на кожному магазині.
Якщо, наприклад, греки на Кіпрі не вважають себе якимись “іншими” греками, відмінними від своїх побратимів з Греції, то в Сан-Марино все з точністю до навпаки, і мешканці цієї мікро-держави можуть навіть образитися, якщо їх назвати італійцями. Не тому, що вони не люблять італійців, а тому що вони не асоціюють себе з Італією. Та й стосунки з Італією не завжди були безхмарними. Десь в 1960-х роках, коли в Італії казино були під забороною, влада Сан-Марино вирішила відкрити їх на своїй території, треба ж цій маленькій країні якось заробляти. Італійській владі це дуже не сподобалось і вона вирішила оголосити Сан-Марино торгову війну. А оскільки територія Сан-Марино з усіх сторін оточена Італією, подітися було нікуди, довелося сідати за стіл перемовин. Сторони домовилися, що Італія зобов’язується щорічно виплачувати Сан-Марино компенсацію в обмін на відмову останньої будувати на своїй території гральні заклади.
До речі, свого часу в Сан-Марино був шанс збільшити свою територію. Коли в 1797-му році Італія була окупована військами Наполеона, Наполеон відмовився нападати на Сан-Марино і навіть запропонував країні приєднати частину італійських земель, щоб отримати вихід до моря. Але влада Сан-Марино послала його подалі, давши зрозуміти, що їм чужого не треба.
Сан-Марино не входить в Євросоюз, але входить до Шенгенської зони, тому кордон з Італією відкритий. Виглядає ось так (в’їзд у місто Догана):
Вам не потрібно буде проходити прикордонний контроль і ставити штамп в паспорт вам ніхто не буде. Але якщо вам цього дуже захочеться, ви можете по приїзду в Сан-Марино зайти в туристичний офіс і вам його там поставлять. Правда, не безкоштовно, вам доведеться за це 5 євро заплатити. Знову ж таки, треба ж цій маленькій країні якось заробляти.
Дехто вважає, що Сан-Марино складається лише з одного міста, але це не так. Тут щонайменше 9 міст-комун, найбільше з яких – Серавалле. Майже усі ці міста розташовані біля підніжжя гори Титано, але найбільший інтерес без сумніву представляє столиця, яка також називається Сан-Марино і розташована на самій горі. Ви можете запитати: а які місця варто відвідати в столиці? Скажу так: практично уся столиця – це місто-фортеця, суцільна пам’ятка архітектури, і куди б ви не повернули, ви всюди знайдете щось цікаве:
Парламент Сан-Марино – напевно, найбільш відома будівля країни:
Архітектура:
Краєвиди:
Із столиці прокладена канатна дорога до іншого санмаринського міста – Борго-Маджоре:
Одним із джерел доходів Сан-Марино є експорт вина, тому тут можна знайти магазини з дешевим алкоголем. Наприклад, можна придбати по акції дві пляшки Limoncello всього за 7.80 євро, для порівняння – в італійському Ріміні одна така пляшка коштуватиме 11 євро.
Не дивлячись на те, що Сан-Марино не є членом Євросоюзу, країна офіційно використовує євро в якості державної валюти з правом карбування власних монет. Хоча санмаринські євро-монети випускаються обмеженим тиражом, в обігу вони, на відміну від ватиканських, іноді зустрічаються. Крім того, в сувернірних магазинах можна придбати євро-монети з будь-якої країни євро-зони, просто рай для колекціонерів! Продаж монет та поштових марок є ще одним джерелом доходів країни.
В Сан-Марино є регулярне автобусне сполучення з італійським містом Ріміні, автобуси ходять з інтервалом в 1:15, розклад можна легко знайти в інтернеті. Квиток в одну сторону коштує 5 євро, їхати приблизно годину. Можна також доїхати на таксі за півгодини, але це вже буде коштувати 50-60 євро.
