Що ж, шановні читачі, 2024 рік закінчується і я готовий з задоволенням підбити його підсумки, а тим більше, що тут є, про що розказати, адже цього року я побив власний рекорд.
Цей рік в плані подорожей розпочався з тижневого туру арабськими країнами Перської затоки, який я здійснив в січні і в рамках якого я відвідав Кувейт, Бахрейн, Катар та Оман. Вилітав зі Стамбула, повертався теж до нього, і маючи трохи часу в місті, трохи ознайомився з його азійською частиною.
В лютому я нарешті побував в столиці Болгарії — Софії, яка мені дуже нагадала Київ. А ще не так давно Болгарія була однією з тих країн, столицю якої я не бачив. Також в лютому я знову побував у вже добре знайомому Кракові, але тоді я ще не знав, що влітку цього року я переїду туди працювати і жити.
В березні продовжилось моє знайомство з арабським світом. На цей раз я поїхав до Йорданії, щоправда, не без пригод. Поїздка ледве не зірвалася через дурнувату політику компанії EgyptAir. Про це я детально розповідав у фотозвіті про Йорданію.
В квітні я відкрив для себе Мальту, де за три дні встиг побачити багато міст.
Травень виявився досить насиченим на подорожі. На початку місяця я на Великдень з’їздив до Греції, де детально ознайомився з містом Салоніки, в якому раніше був лише проїздом, а також вперше відвідав Афіни та Пірей. До цього я вже двічі бував в Греції, але до Афін тоді так і не доїхав. То ж серед тих країн, де я не був в столиці, стало ще на одну менше. А в середині травня до географії відвіданих мною країн додалася ще одна нова країна — Велика Британія. До Лондона летів через вже знайомий Відень, який донедавна був моїм улюбленим містом Європи, але Лондон його успішно переплюнув. До речі, Велика Британія стала для мене ювілейною країною (номер 40). Ну і наприкінці травня, незадовго до мого переїзду до Польщі, я відвідав болгарське місто Велико-Тирново, в якому давно хотів побувати.
Переїхавши до Польщі в червні, я, звісно ж, почав поглиблювати своє знайомство з цією країною, відвідуючи нові міста, зокрема Катовиці, Ополе та Гданськ, який вже давно мріяв побачити. Але й подорожі до інших країн на тому не закінчилися. Наприкінці червня я, нарешті, почав відкривати для себе країни Балтії, відвідавши Латвію.
Одні з липневих вихідних я вирішив провести в Люксембурзі. Якщо ви є постійним читачем мого блогу, ви, напевно, пам’ятаєте, що у мене тоді була довга пересадка в Амстердамі, де я вже був раніше, і я поїхав у Роттердам, відкривши ще одне місто Нідерландів.
В серпні я продовжив знайомство з країнами Балтії, на цей раз відвідавши Литву. А потім ще у справах злітав до Румунії, відвідавши Сучаву, в якій раніше бував лише проїздом, а також майже рідний Бухарест, в якому я 10 років не був.
В другій половині року, на жаль, подорожі за кордон довелося тимчасово призупинити через бюрократичну тяганину, пов’язану з легалізацією в Польщі, але все одно рік виявився дуже насиченим в цьому плані. Отже, підсумуємо (червоним кольором виділено країни, відвідані вперше):
Кувейт
Бахрейн
Катар
Оман
Туреччина
Болгарія
Польща
Йорданія
Мальта
Греція
Австрія
Велика Британія
Латвія
Нідерланди
Люксембург
Литва
Румунія
Таким чином, сумарно маємо 17 країн, в 10-ти з яких я побував вперше, і це абсолютний рекорд. До цього більше 6-ти нових країн за рік мені ще ніколи не вдавалося охоплювати. Попередній рекорд (6 країн) я, до речі, встановив минулого року. Буду сподіватися, що наступний рік в плані відкриття світу буде не менш продуктивним.
На цій оптимістичній ноті хочу привітати усіх вас, шановні читачі, з Новим Роком та Різдвом Христовим! Перемоги, миру, нехай і в вас і в нас все буде гаразд!