Румунія для мене країна не зовсім чужа. По-перше, вона в деякому сенсі є моєю історичною батьківщиною, оскільки я сам маю румунське коріння. А по-друге, я жив в цій країні впродовж 2002-2006 років. У зв’язку з цим мені б хотілося, щоб на цьому місці був великий фотозвіт про Румунію початку 2000-х, але нажаль я навряд чи зможу це реалізувати. В ті часи у мене ще не було власного фотоапарату, я в основному відео знімав. До того ж, я тоді ще був “зеленим” школярем і архітектурне мистецтво мене не надто цікавило. Тому в наявності є лише світлини, зроблені батьками на плівковий фотоапарат, та й вибір серед них не надто великий, тому довелося частково нарізати кадри з оцифрованого запису відезйомки. Та й відеокасета, з якої було оцифровано запис, була вже далеко не в найкращому стані, тому якість цих кадрів залишає бажати кращого. Але маємо те, що маємо, як казав Леонід Макарович, тому не судіть суворо.
Стосовно подорожі, про яку піде мова нижче, то було це в перших числах травня 2004-го. Ми з батьками та їхніми друзями вирішили поїхати в дельту Дунаю. Найближче місто до неї – Тулча, туди ми й попрямували.
Тулча
Портове місто Тулча розташоване поблизу кордону з Одеською областю України, найближчим містом з української сторони є Ізмаїл, який є побратимом Тулчі. Станом на 2004-й рік населення міста складало близько 100 тисяч жителів. З того часу кількість населення дещо зменшилася і тепер в Тулчі проживає десь 70 тисяч людей. 2% населення складають росіяни-липовани — невелика релігійна група старообрядців.
Ми зупинилися у готелі з символічною назвою Delta:
З готелю відкривається ось такий вид на набережну та Дунай (фото з відкритих джерел):
Вид на порт:
Набережна:
Прогулянка на катері по дельті Дунаю:
Наступного дня в Тулчу зайшов український корабель Dnipro Izmail:
Приємне місто, я б іще тут побув, але нам треба їхати, тому що далі в нас по плану Галац.
Галац
Галац – ще одне портове місто на сході Румунії, розташоване на лівому березі Дунаю неподалік від кордону з Україною та Молдовою. Існує декілька версій походження назви міста. Згідно одних джерел, його назва походить від перського слова “Kalat” (“фортеця”). Крім того, відомо, що візантійці називали це місто Галазіон. Але не варто також відкидати той факт, що свого часу Галац був частиною Галицько-Волинського князівства і мав назву Малий Галич. До речі, це не єдине, що поєднує це місто з Україною. У Галаца в нашій країні є аж 4 міста-побратима – Одеса, Миколаїв, Ялта та Севастополь. А ще у цьому місті похований гетьман Іван Мазепа, на його честь тут названо два мікрорайони – Mazepa I та Mazepa II.
Перебираємось на лівий берег на поромній переправі:
І ось на тому березі видніється Галац:
Підпливаємо ближче до причалу, ще трохи і ми в місті:
Церква Пречистої Богородиці, в якій деякий час знаходилася труна з тілом Івана Мазепи, доки його не перепоховали в іншій церкві:
Біля церкви збереглися плити, на яких викарбувано тексти давньоруською (староукраїнською) мовою:
Готель Vega:
Рибний ресторан Pescarul:
Фотозвіт вийшов не таким, яким я хотів би його бачити, з причин, про які я написав в самому початку. Але, як кажуть в наш час: якщо немає фотографії – вважай, що цього не було. Тому, напевно, краще так, аніж ніяк. А може це хороший привід ще раз з’їздити в Галац і Тулчу, освіжити спогади і заодно зробити якісні фото?