Що ви знаєте про Уругвай? Окрім того, що це десь в Південній Америці, напевно, майже нічого. Про цю країну вкрай рідко згадують в новинах і вона точно не належить до розкручених туристичних напрямків на кшталт Аргентини, Бразилії чи Перу. Навіть серед тих українців, яким доводилося бувати в Південній Америці, навряд чи знайдеться багато таких, хто відвідував Уругвай. Хіба що емігранти, які колись осіли в Аргентині, та їх нащадки. І не тому, що цій країні немає, що запропонувати іноземному туристу, а через те, про що я сказав на початку — ми про неї майже нічого не знаємо.
В часи колонізації Південної Америки територія сучасного Уругваю тривалий час була об’єктом боротьби між іспанцями та португальцями через її стратегічне розташування:
Намагаючись розширити свої володіння, португальці в 17-му столітті на північному березі ріки Ріо-де-ла-Плата заснували місто-фортецю Колонія-дель-Сакраменто, прямо навпроти Буенос-Айреса. Іспанцям, звісно ж, не сподобалось, що португальці так близько підібралися до їхніх володінь. Кілька разів іспанці намагалися взяти Колонію-дель-Сакраменто, але щоразу португальці в той чи інший спосіб повертали контроль над містом. Тож щоб зміцнити свої позиції та стримати просування португальців, іспанці на тому ж самому північному березі Ла-Плати засновують місто-фортецю Монтевідео, неподалік від Колонії-дель-Сакраменто. В кінцевому підсумку після тривалих конфліктів Уругвай повністю перейшов під контроль Іспанії, а Португалія вирішила зосередитись на Бразилії.
Після проголошення незалежності на початку 19-го століття Уругвай знову став полем боротьби, тепер вже між Бразилією та Аргентиною. В 1824 році він формально був приєднаний до Бразилії, але в 1828-му за посередництва Великої Британії був підписаний мирний договір, за яким Уругвай відновив незалежність, а Бразилія з Аргентиною відмовлялися від претензій на його територію.
Цікаві факти
Уругвай — це найменша, як за населенням, так і за територією, іспанськомовна країна Південної Америки. Сьогодні він є однією з найбільш стабільних, безпечних, заможних та розвинутих країн в регіоні. Його нерідко називають “південноамериканською Швейцарією” через надійну банківську систему та низьку інфляцію (порівняно з сусідніми країнами). У зв’язку з цим мешканці нестабільних південноамериканських країн нерідко зберігають гроші саме в уругвайських банках.
В етнічному аспекті Уругвай — найбільш “європейська” країна Південної Америки, якщо можна так висловитися. Близько 95% населення країни становлять нащадки європейських колонізаторів, здебільшого іспанців, португальців та італійців. На відміну від чилійців, основна маса яких має змішане іспансько-індіанське походження, уругвайці в плані зовнішності від нас практично не відрізняються. Корінного населення тут практично не залишилося. Це пов’язано з тим, що свого часу корінні народи Уругваю чинили активний опір іспанській колонізації, у відповідь на що іспанці застосовували каральні заходи. В кінцевому підсумку корінне населення було майже повністю винищене.
В 1930 році в Уругваї пройшов найперший чемпіонат світу з футболу. FIFA обрала саме цю країну у зв’язку з святкуванням 100-річча її незалежності, а також через перемоги її футбольної збірної на двох останніх на той час олімпійських іграх. В тому чемпіонаті прийняло участь 13 країн. Найбільшою проблемою стало залучення європейських команд, оскільки це вимагало тривалої та недешевої подорожі через Атлантику на кораблі. Лише чотири європейські країни погодилися відправити на цей чемпіонат свої команди — Франція, Бельгія, Румунія та Югославія. Уругвай не лише приймав той чемпіонат, а й навіть виграв його.
Щільність населення в Уругваї настільки низька, що великої рогатої худоби тут в кілька разів більше, ніж людей, і це не жарт.
Саме в Уругваї була створена найвідоміша композиція в стилі танго — “La Cumparsita”, яку часто називають гімном танго. Через це уругвайці вважають, що саме їхня країна є батьківщиною цього стилю, а не Аргентина. Але це не зовсім так. Так само, як і неправильно буде стверджувати, що танго придумали виключно в Аргентині. Правильніше буде сказати, що воно зародилося в регіоні Ріо-де-ла-Плата між Монтевідео та Буенос-Айресом. В ті часи ці міста були такими собі “містами-близнюками”, які жили в одному культурному просторі. Тож по факту танго з’явилося в Уругваї та Аргентині десь приблизно одночасно і вважається спільною спадщиною обидвох цих країн. Просто Аргентина на міжнародній арені завжди була більш впливовою культурно, тому в світі танго зазвичай асоціюють саме з нею.
Як потрапити в Уругвай громадянину України?
Для громадян України віза в Уругвай не потрібна.
Аеропорт Монтевідео приймає рейси переважно з південноамериканських країн. Серед європейських міст лише Мадрид має пряме авіаційне сполучення з Монтевідео. То ж, ймовірніше за все, вам доведеться летіти з пересадкою в якійсь південноамериканській країні. Або ж, як варіант, можна долетіти до Буенос-Айреса і звідти доплисти на поромі до Монтевідео або до Колонії-дель-Сакраменто.
Валюта
В грошах тут дуже легко орієнтуватися, оскільки уругвайський песо приблизно дорівнює українській гривні. Якщо бути більш точним, то 1 песо = 1.06 грн.
Так само, як і в Чилі, в пунктах обміну валют приймають як долари, так і євро. Приймають також гроші з деяких країн Південної Америки. Для мене це було дуже доречно, оскільки в мене після Чилі залишилося трохи чилійських песо, які я зміг поміняти на уругвайські.
Погода
Клімат тут тепліший, ніж в Чилі. В листопаді тут вже повноцінне літо, і навіть в ночі температура така, що куртка вам навряд чи знадобиться.
Роумінг
“Київстар” на території Уругваю пропонує лише базові тарифи.
У Lifecell є відносно вигідний варіант щодо мобільного інтернету, а саме — послуга “Роумінг Онлайн”, яка працює в багатьох країнах, в тому числі й в Уругваї. Послуга пропонує такі варіанти:
- 1 Гб на 7 днів — 200 грн
- 2 Гб на 14 днів — 400 грн
- 5 Гб на 4 тижні — 800 грн
Можливо, комусь може здатися, що це ніфіга не дешево, але це точно значно вигідніше, ніж використовувати базові тарифи, за якими вам один гігабайт обійдеться в таку суму, за яку ви зможете придбати 5 Гб, використовуючи послугу “Роумінг Онлайн” (за базовими тарифами в Lifecell 100 Мб коштують 75 грн).
Розетки
В Уругваї використовується той самий тип розеток, що й в Чилі, тобто європейські вилки до них підходять, але для вилок з товстими штекерами швидше за все знадобиться адаптер.
Володіння англійською мовою
Ситуація з володінням англійською мовою в Уругваї краща, ніж в Чилі, але все ще далека від ідеалу. За моїми особистими оцінками, англійською тут більш-менш володіє десь 30-35% населення. Тож якщо ви знаєте іспанську — чудово, якщо ні — онлайн-перекладач вам у поміч.
Монтевідео
Уругвай став другою країною в нашому південноамериканському міні-турі. Ми прибули в його столицю Монтевідео раннім рейсом із Сантьяго від чилійського лоукостера Sky Airline. Це я вперше в житті літав авіакомпанією з Південної Америки. Оскільки виліт був о 4:30 за місцевим часом, ми в ту ніч майже не спали, і прибувши до готелю, ми вирішили з’ясувати, чи є можливість раннього заселення, щоб трохи поспати. Така можливість була, але за додаткову плату. Відчуваючи необхідність в тому, щоб хоч якось компенсувати недоспану ніч, ми все ж доплатили за раннє заселення. Виспавшись, ми пішли знайомитися зі столицею нової країни.
Звідки взагалі взялася назва “Монтевідео”? Ні, до відеомагнітофонів це точно немає жодного стосунку 😁. Існує кілька версій походження цієї назви:
- За однією легендою, коли іспанські мореплавці вперше нанесли на карту берегову лінію Ріо-де-ла-Плата, вони нумерували пагорби. Шостий пагорб вони записали як Monte VI De Este a Oeste (“шостий пагорб зі сходу на захід”). Згодом це нібито трансформувалося в слово “Montevideo”. Однак жодних доказів цьому немає, тому це радше вигадка, ніж історичний факт.
- Інша популярна легенда стверджує, що коли португальські мореплавці підпливали до берегів сучасного Уругваю, один з них вигукнув фразу: “Monte vide eu!” (“Я бачу гору!”). Версія виглядає правдоподібно, але знову ж таки — жодних документальних підтверджень. Крім того, місто було засноване іспанцями, а не португальцями, що суттєво зменшує ймовірність такої етимології.
- На старовинних іспанських картах зустрічався надпис “Monte Vidi” (“гора, яку побачили”), який міг перейти в сучасну назву. Це найбільш ймовірна гіпотеза, хоча вона теж не є підтвердженою на 100%.
Першим місцем, куди ми пішли в Монтевідео, була мерія. Ні, в нас не було жодних справ з місцевою владою, просто в будівлі мерії на найвищому поверсі є безкоштовний оглядовий майданчик:
На перший погляд непогано, але внизу цікавіше. Ось такі будинки можна побачити на вулицях міста:
Дуже знайома архітектура. Мене не покидало відчуття, що я вже таке десь бачив, при чому не так давно. Воно й не дивно — це ж просто типова Іспанія, де я бував кілька місяців тому.
А ось і Площа Незалежності — головна площа Монтевідео:
Навколо площі побудовано будівлі в абсолютно різних стилях. Тут і адміністрація президента в стилі сучасних офісних центрів зі скла:
І якась будівля в стилі радянського підприємства (чомусь у мене це викликало асоціації з заводом “Кварц” в Чернівцях):
І якийсь неокласичний палац:
І щось з натяками на США:
І типовий іспанський будинок:
Одним словом, звалили в одну купу все, що тільки можна, навіть абсолютно несумісні речі, внаслідок чого вийшов такий собі архітектурний бардак.
Але я навмисно пропустив одну будівлю, яка варта окремої уваги, це — Палац Сальво, який є найцікавішою будівлею на площі та головною пам’яткою Монтевідео. Палац побудований в 1928 році і на той момент був найвищою будівлею в Уругваї та другою найвищою в усій Південній Америці. Наразі в його вежі знаходяться квартири, які здають на AirBnB:
Намагаючись сфотографувати площу з дрона з боку палацу, я, пролітаючи задом, в якийсь момент побачив в камері купол палацу. От “весело” було б, якби я вдовбався дроном в головну візитівку міста 😁. На щастя, в мого дрона є датчики перешкод, тому в разі чого він би зупинився.
Хороше фото площі з дрона зробити не вийшло, але я зміг сфотографувати її з висоти за інших обставин, і вийшло саме так, як я хотів. На другий день нашого перебування в Монтевідео ми десь після обіду вирішили дізнатися, чи можна якось потрапити на вежу Палацу Сальво. Ми зайшли всередину і виявилося, що екскурсії по палацу дійсно проводять, але в той день екскурсій англійською мовою вже не було, лише іспанською. Але нас цікавила не стільки екскурсія, скільки можливість потрапити на вершину, тож ми вирішили взяти екскурсію іспанському мовою, і пофіг, що ніхто з нас нею не володіє 😊. Втім, дещо ми таки розуміли.
Ось так виглядає площа з вершини палацу:
В палаці на стінах можна побачити старі фотографії міста. Колись площа виглядала зовсім інакше:
В кінці екскурсії нас повели в музей уругвайського танго, який знаходиться в цьому ж палаці. Там стояло фортепіано, на якому я зіграв “Хава-нагілу”. “Хава-нагілу” в музеї танго 😁! І що ви думаєте? Всі аплодували!
До речі, Палац Сальво є майже братом-близнюком Палацу Бароло в Буенос-Айресі за винятком того, що в Палаці Сальво вежа розташована на кутку будівлі, а в Палаці Бароло — посередині. Про Буенос-Айрес і зокрема Палац Бароло ми ще обов’язково поговоримо, але вже в наступному фотозвіті, а поки що повернемося до Монтевідео.
В центрі Площі Незалежності стоїть пам’ятник Хосе Артігасу — одному з керівників визвольного руху проти колонізаторів, якого в Уругваї вважають батьком нації:
Арка перед площею:
Театр Solis:
Історичний центр:
Головний собор Монтевідео:
На центральній пішохідній вулиці знайшов будинок з дуже цікавим надписом 😁:
Скульптура на одному з будинків тієї самої вулиці:
Національний банк Уругваю:
Церква святого Франциска Ассизького:
Штаб флоту:
Набережна:
Церква святого серця Ісуса:
Кармелітська церква:
Будинок Ауреліо Берро:
Замок Сонейра:
Старий залізничний вокзал, наразі недіючий:
Antel Tower:
Ще один пам’ятник Артігасу:
Пам’ятник “Уругваю від Іспанії”:
Парламент:
Цікавий будинок неподалік від парламенту:
Будівля організації Mercosur — економічного союзу держав Південної Америки, до якого входять Аргентина, Болівія, Бразилія, Парагвай та Уругвай:
Проспект Хуліо Марії Соси:
Обеліск установчим зборам 1830-го:
В Монтевідео прекрасно все. Це такий собі Мадрид на мінімалках, тільки з виходом до моря. Точніше — до ріки, але вона тут майже як море. Єдиний мінус — це затори. В місті проживає більше мільйона людей і при цьому тут немає метро. Крім того, тут дуже багато вулиць з одностороннім рухом, що теж, напевно, не дуже зручно. Тому, збираючись в аеропорт або на автовокзал, розраховуйте час так, щоб мати якийсь запас.
Колонія-дель-Сакраменто
Колонія-дель-Сакраменто вважається найстарішим містом Уругваю. Я у вступі до даного фотозвіту вже розповідав про те, що його заснували португальські колонізатори в часи, коли вони з іспанцями боролися за територію сучасного Уругваю. Тоді португальці ще навіть не підозрювали, що в кінцевому підсумку їх змусять віддати іспанцям весь Уругвай.
Ви могли раніше ніколи й не чути про Колонію-дель-Сакраменто, однак місто має велику популярність серед туристів. Відверто кажучи, я і сам про нього дізнався лише тоді, коли ми почали планувати нашу подорож. До цього я взагалі не знав, які в Уругваї ще є міста, окрім Монтевідео 😊. До речі, повну назву цього міста тут нечасто використовують, називаючи його просто “Колонія”. Тому якщо на міжміському автовокзалі в Монетвідео ви побачите на автобусі надпис “Colonia” — це саме Колонія-дель-Сакраменто. Місто зовсім невелике, сьогодні тут проживає приблизно 20 тисяч людей.
Колонія-дель-Сакраменто розташована прямо навпроти Буенос-Айреса, на іншому березі ріки Ріо-де-ла-Плата:
З Колонії-дель-Сакраменто до Буенос-Айреса можна дістатися на поромі, ми власне так туди і добиралися. В принципі, з Монтевідео також ходять пороми до аргентинської столиці, але, по-перше, шлях займає більше часу, по-друге, ціна значно вища. Тому якщо ви плануєте добиратися з Монтевідео в Буенос-Айрес або навпаки на поромі, раджу їхати через Колонію-дель-Сакраменто і поринути в середньовічний дух цього міста, який тут надзвичайно добре зберігся.
Ми їхали з Монтевідео до Колонії-дель-Сакраменто автобусом. Квиток можна купити через інтернет, зокрема на сайті https://www.urubus.com.uy/. Шлях займає майже 3 години. Ми приїхали раніше, щоб мати час трохи прогулятися містом до того, як відправимось до Буенос-Айреса, але не знали, де залишити валізи, оскільки на автовокзалі Колонії-дель-Сакраменто немає камер зберігання. Однак нам пощастило — ми знайшли в будівлі вокзалу офіс якоїсь туристичної компанії, там сиділо дві жіночки, які погодилися на кілька годин притримати наш багаж, за що ми їм потім віддячили символічною грошовою винагородою.
Вирішивши проблему з валізами, ми пішли дивитися місто, яке сьогодні, напевно, є одним з найкраще збережених історичних поселень Південної Америки. Ось, власне, перші фото, які я зробив в Колонії-дель-Сакраменто. Це ще не історичний центр, але вони вже досить добре передають атмосферу міста, далі буде ще цікавіше:
Площа 1811:
Зверніть увагу на таблички з назвами вулиць — дуже нагадує Севілью:
Міські ворота:
Головна площа:
Вулиця Соліс:
Маяк:
Вулиці старого міста:
Набережна:
Площа святого Мартина:
Бастіон:
Кіт відпочиває на підвіконні 😸:
Вулиця Португальська з ретро-автомобілями:
Базиліка Пресвятого Таїнства:
Площа Plaza de Armas:
Шпиталь:
Після двох днів в Монтевідео, Колонія-дель-Сакраменто стала для нас справжнім контрастом. Тут немає ані величних палаців, ані хмарочосів, ані шумних пляжів тощо. Натомість є тихі бруковані вулиці зі старими ліхтарями, старі португальські одноповерхові будинки, велика кількість зелених насаджень та багато іншого. Може скластися враження, ніби тут час зупинився. Воно й не дивно — історичний центр, який внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО, виглядає майже так само, як і кілька сотень років тому.
Колонія-дель-Сакраменто — це просто must visit! Якщо ви колись поїдете в Уругвай і не побуваєте в Колонії-дель-Сакраменто — не кажіть мені, що ви були в Уругваї! 😉
Ще з вікна таксі по дорозі з аеропорту Уругвай почав справляти на мене враження успішної країни: чисті вулиці, доглянуті зелені зони, сучасні житлові квартали вздовж набережної — усе це викликало відчуття стабільності та добробуту. З кожною годиною мого перебування в цій країні приємні емоції лише посилювалися. Прогулюючись вулицями Монтевідео або Колонії-дель-Сакраменто, у мене неодноразово складалося враження, ніби я знаходжусь не в Латинській Америці, а десь в Південній Європі, зокрема в Іспанії. І справа не лише в тому, що тут сонце, море, пальми і багато гарної архітектури, а й в ритмі життя та звичках людей. Недарма я вище писав, що це найбільш “європейська” країна Південної Америки.
В Чилі, де ми побували перед цим, в очі часто кидається занедбаність. Через брак чистоти та велику кількість графіті, вулична естетика в деяких районах іноді справляє враження, ніби ти потрапив у гетто. Це спостерігається навіть у таких великих містах, як Сантьяго та Вальпараїсо. Міста Уругваю на їх фоні виглядають просто вилизано.
Їдучи в цю країну, я не знав, чого мені очікувати, оскільки я про неї знав не набагато більше, ніж середньостатистичний українець. Однак вже в перший день я почав ловити себе на думці, що я був би не проти навіть тут жити. Але це надто далеко від дому. Та й без знання іспанської тут сильно не “розживешся”.
На цій оптимістичній ноті ми прощаємось з Уругваєм, бо на нас чекає пором в Аргентину. Тому не “перемикайте канал”, далі буде! І буде не менш цікаво!
