В кінці січня я на два тижні з’їздив по роботі в США і це була була моя перша поїздка за океан. Кажу одразу — живого Трампа не бачив (мертвого також 😊).
Перше, що хотілося б зазначити — в жодній іншій країні я не бачив настільки різноманітного національного складу. Китайці, корейці, японці, євреї, індуси, афро-американці або мексиканці зустрічаються на вулицях не рідше, ніж люди європейської зовнішності. Разом з тим панує атмосфера взаємоповаги та ввічливості, не важливо, якої ти національності, раси або віри. За два тижні перебування там я жодного разу не спостерігав жодного хамства. Навіть якщо ви випадково когось штовхнете у громадському транспорті, наприклад, він перед вами вибачиться швидше, ніж ви встигнете вибачитися перед ним. До того ж, громадський транспорт рідко буває переповнений, в людей є повага до особистого простору інших. Непогано було б і нашим людям брати приклад з американців в цьому плані, тому що реально дратує, коли на зупинці люди щемляться в без того переповнену маршрутку, навмисно штовхаються, та ще й хамлять, ніби їм усі чимось зобов’язані.
Однак, в нашому світі ніде нічого ідеального не буває, і навіть в США в багатьох містах є райони, куди пристойні люди намагаються без країньої необхідності не заходити через незадовільну кримінальну ситуацію.
Хочу також відзначити наступні особливості:
- американські розетки відрізняються від європейський, вилки мають пласкі штекери. Отже раджу придбати адаптер заздалегідь. Крім того, напруга в американських електромережах складає 110-120 В, а не 220-230, як в Європі. Тому купуючи електроприлад в США, необхідно переконатися, що він підтримує європейську напругу. Зазвичай ноутбуки, мобільні телефони, планшети та інші дрібна електроніка вміє працювати з різними напругами, в той час, як телевізори, праски, електрочайники тощо розраховані лише на один тип напруги. І якщо ви увімкнете в розетку 230 В прилад, розрахований на 110, він у вас згорить. Якщо ж, наприклад, ви візьмете з собою праску, розраховану на 220 В і увімкнете в американську розетку на 110, вона буде працювати, але нагріватися буде значно повільніше;
- в продуктових супермаркетах просто величезний асортимент товарів. Одного лише хліба може бути стільки видів, що часом не знаєш, який взяти. Особливо багато різних екзотичних фруктів, яких в нас навіть близько немає. Касири самі пакують товари у пакети і роблять це максимально оптимально;
- ціни на цінниках завжди вказуються без податків. Тобто якщо на ціннику вказано $99.99, вам доведеться заплатити десь $104. Я до цього довгий час не міг звикнути. В різних штатах податки можуть відрізнятися;
- оскільки США — це країна мігрантів, якщо ви підете в японський/китайський/італійський/мексиканський/польський ресторан, їжа там буде автентичною, оскільки готувати її там швидше за все будуть саме вихідці з цих країн. Можу з впевненістю сказати, що найсмачніші суші в своєму житті я їв в японському ресторані в Нью-Йорку;
- серед тих країн, де я бував, США напевно найбільше пристосована для незрячих. Більшість надписів, до яких можна доторкнутися, дублюються шрифтом Брайля. Хоча, може це і не всюди так, а залежить від штату;
- майже в кожному місті є вулиці, названі номерами, наприклад, 2nd Street, 7th Avenue тощо;
- тут використовується інша система одиниць вимірювання: відстань вимірюється не в кілометрах, а в милях, температура — в градусах по Фаренгейту і т. ін.
- усі ми бачили долари. А от центи — це цікава тема. В США в обігу перебувають монети номіналами 1, 5, 10 та 25 центів, але на жодній із них номінал не вказується числом. Пишуть “Once Cent”, “Five Cents”, “One Dime”, “Quarter Dollar” відповідно. Чому 10 центів називаються “Dime”, я так і не зрозумів.
До речі, в Америці спам — це не лише небажана пошта, але й смачні м’ясні консерви:
Джерсі-Сіті
Я жив у місті Джерсі-Сіті, що знаходиться на березі ріки Гудзон. Є західним передмістям Нью-Йорка та другим за чисельністю населення містом штату Нью-Джерсі після Ньюарка.
Вздовж узбережжя Гудзона побудовано немало хмарочосів:
У місті є великий парк — Liberty State Park:
На території парку є науковий центр — Liberty Science Center:
Меморіал Empty Sky, присвячений пам’яті жертв теракту 11 вересня, що проживали в Нью-Джерсі:
Старий залізничний вокзал:
А ще з цього парку чудово видно Мангеттен:
Про Нью-Йорк і Мангеттен зокрема ми обов’язково поговоримо, але трохи згодом.
Гобокен
На півночі Джерсі-Сіті плавно переходить у місто Гобокен, а Гобокен — у Вігокен, а Вігокен — в Юніон-Сіті, і так можна продовжувати далі. Явного кордону між цими містами немає. Міста пов’язані трамвайними шляхами, і їдучи з Джерсі-Сіті у Вігокен можна взагалі не помітити, як ви опинитесь в іншому місті.
Населення Гобокена — близько 50 тисяч жителів. Місто відоме тим, що тут народився відомий співак Френк Синатра.
Залізничний вокзал:
Будинки Гобокена:
Музей пожежної служби:
У місті багато хороших пивних барів, але окрім як пити пиво, тут більше особливо нема що робити.
Вігокен
Як було зазначено вище, Гобокен ні півночі плавно переходить у Вігокен — невелике місто з населенням приблизно 13 тисяч жителів. Сюди я щодня їздив на трамваї на роботу з Джерсі-Сіті:
Бухта Лінкольна:
Неподалік від бухти — пірс, з якого відкривається панорама Мангеттена:
Цікавий житловий комплекс Riva Pointe:
Як на мене, вид на Нью-Йорк, це, напевно, найцікавіше, що можна побачити у Вігокені. І тепер настав саме час про Нью-Йорк поговорити.
Нью-Йорк
Про це місто можна довго говорити. Нью-Йорк — місто височенних хмарочосів, вони тут буквально на кожному кроці, особливо в районі Мангеттен:
До 1970-го року найвищим хмарочосом Нью-Йорку був Empire State Building:
За $37 можна піднятися наверх. Дорогувато, звичайно, але воно того варто! Спочатку вас на швидкісному ліфті піднімуть на 80-й поверх. При цьому швидкість не надто відчувається, хоча вуха закладає. На стелі ліфта вмонтований екран, на якому під час руху ліфта демонструється процес будівництва хмарочосу. Коли ви все оглянете на 80-му поверсі, вас піднімуть на 86-й, де можна вийти на відкритий майданчик:
Поліцейський автомобіль:
Театри на Бродвеї:
Площа Times Square — серце Нью-Йорка:
На площі є магазин M&M’s World з найрізноманітнішим вибором цих солодощів. На цих світлинах далеко не весь асортимент:
Rockfeller-Центр — саме тут у фільмі “Сам вдома – 2: Загублений в Нью-Йорку” мама знайшла Кевіна:
Собор:
Trump Tower:
Центральний парк:
Навпроти Центрального парку знаходиться знаменитий готель, в якому знімали фільм “Сам вдома – 2”:
Wall Street — знаменита вулиця, яка є центром фінансового району Нью-Йорка. Тут розташована Нью-Йоркська фондова біржа:
Окрім фінансових компаній та бірж тут також розташований Federal Hall — будівля, де пройшла перша інавгурація президента США та прийнято Білль про права. Перед будівлею стоїть пам’ятник Джорджу Вашингтону:
Церква Святої Трійці:
А ще на Wall Street встановлена добре відома скульптура бика:
Всесвітній Торговий Центр — напевно, найвідоміше місце в Нью-Йорку і найбільш сумнозвісне. 11 вересня 2001 року внаслідок теракту були зруйновані хмарочоси-близнюки та декілька сусідніх будівель. Після трагедії було збудовано новий комплекс:
А на тому місці, де стояли хмарочоси-близнюки, тепер знаходиться меморіальний комплекс у вигляді таких двох басейнів:
Поруч також є музей, однак, мені так і не вдалося туди потрапити:
Поряд із Всесвітнім Торговим Центром побудували дуже гарну станцію метро, зроблену повністю з білого мармуру. В її будівництво вгрохали 4 мільярди доларів:
До речі, з цієї станції можна потрапити на гілку PATH (Port Authority Trans-Hudson), яка проходить під рікою Гудзон і з’єднує Нью-Йорк з деякими містами штату Нью-Джерсі.
Жетонів в метро немає, для оплати використовується картка MetroCard, яку можна придбати на будь-якій станції в спеціальному автоматі. Ви обираєте кількість поїздок і оплачуєте або готівкою або банківською карткою. Після закінчення балансу вам не потрібно купувати новий MetroCard, достатньо поповнити існуючий. Але проїзд в нью-йоркському метро дорогуватий — $3. Та й, чесно кажучи, в цілому їхнє метро мене неприємно здивувало, і справа не у високій ціні за проїзд. Якщо ви їздили в київському метро, ви знаєте, що кожна станція там по-своєму унікальна, і деякі станції в певному сенсі можна вважати витворами мистецтва. Так от забудьте, в нью-йоркському метро ви такого не побачите. Майже усі станції там схожі одна на одну і виглядають однаково нудно і нецікаво. Вищезгадана станція World Trade Center — це один з небагатьох винятків, середньостатистична станція метро виглядає ось так:
Більш того — на коліях іноді буває стільки сміття, що я навіть в нашому метро такого не бачив. Але це ще півбіди. Головна проблема полягає в тому, що в нью-йоркському метро досить непросто розібратися. Це в нас усе просто — 3 гілки і на кожній із них по дві колії. На одній колії поїзд їде в одну сторону, на другій — в протилежну. В нью-йоркському ж метро на одній станції може бути 4 колії. Крім того, у них десь 26 гілок, і на кожній із них може бути декілька маршрутів. Тому потрібно дуже добре розуміти, на який поїзд вам сідати, інакше ви можете запросто проїхати свою станцію — поїзд може проїжджати її, але не зупинитися. Одним словом — там чорт роги зламає.
Китайський квартал:
Шкільний автобус:
Нью-йоркські таксі:
Міська рада:
Battery Park:
Бруклінський міст:
Бруклін є одним з найбільш населених районів Нью-Йорка. Тут компактно проживають українці, поляки та євреї:
Нью-Йорк ніколи не спить:
Якщо ви цікавитеся військовою технікою, раджу відвідати музей Intrepid, де ви побачите авіаносець, підводний човен та космічний корабель Shuttle:
Острів Елліс
Острів Елліс — легендарне місце, яке тривалий час було головним пунктом прийому мігрантів:
Адміністративно острів належить до міста Нью-Йорк, хоча територіально він знаходиться ближче до штату Нью-Джерсі.
Сьогодні на острові знаходиться музей іміграції, відвідавши який можна відчути, як проходив процес відбору мігрантів:
Острів Liberty
Неподалік від острова Елліс знаходиться острів Liberty, на якому знаходиться найвідоміша пам’ятка Нью-Йорка і Америки загалом — Статуя Свободи:
В парку на острові:
Загалом країна справила на мене дуже приємне враження. Я б з задоволенням подивився ще декілька штатів, окрім Нью-Йорка та Нью-Джерсі. Думаю, я обов’язково ще раз сюди приїду. Оскільки мені візу дали на 10 років, гріх нею ще хоча б один раз не скористатися.