Будапешт — напевно, одна з найгарніших столиць Європи. Вперше я тут побував ще в грудні 2002 року з батьками. Угорщина стала другою іноземною державою, яку я відвідав. Про цифрові фотоапарати тоді ще мало хто чув, батьки усе фотографували на звичайний плівковий. Та й цифрові фото нам тоді ще особливо ніде було зберігати, оскільки комп’ютера в нас тоді ще не було (ми тільки збиралися його купувати). Було відзнято немало відеоматеріалу, який вдалося оцифрувати, але робити фото з відеозаписів, оцифрованих з касет, в даному випадку не надто хочеться. По-перше, їхня якість залишає бажати кращого, як ви могли побачити на прикладі деяких світлин у фотозвіті про румунські міста Тулча і Галац. А по-друге, те, що я бачив в Будапешті у 2016-му, суттєво не відрізняється від того, що я бачив у 2002-му. Отже, я думаю, достатньо буде обійтися одним фотозвітом, використовуючи світлини 2016-го.
Будапешт утворився в результаті злиття міста Буда на західному березі Дунаю з містом Пешт на східному:
Західна частина міста розташована переважно на пагорбах, в той час як східна — більш рівнинна (майже як у нас в Києві):
На вершині пагорба розташований королівський палац — головна архітектурна пам’ятка на західному березі. Щоправда, його значно краще видно зі східного берега, але це трохи згодом:
Пам’ятник угорському воєначальнику Артуру Гергею:
Пам’ятник угорському гусару:
Офіс прем’єр-міністра Угорщини:
Стіни старої Буди:
Пам’ятник Андрашу Гадіку на фоні старого будинку:
Площа Святої Трійці:
Пройдемо трохи вперед і побачимо ще одну визначну архітектурну пам’ятку — Рибальський бастіон:
Рибальський бастіон — це не просто визначна пам’ятка архітектури, а й оглядовий майданчик, з якого добре видно іншу частину Будапешта, розташовану на східному березі Дунаю:
До східного берега ми пізніше дійдемо, а поки що подивимось, що ще цікавого є на західному. Кальвіністська церква, наприклад:
Вздовж прибережної зони їздять ось такі старі трамваї:
Але є також і сучасні:
До Королівського палацу можна піднятись на фунікулері. На жаль, він був на ремонті і не працював, а у 2002-му мені вдалося на ньому проїхатися:
Західний берег із східним поєднані декількома мостами, зокрема ланцюговим мостом Сечені:
Скульптури левів на вході/в’їзді на міст є роботою скульптора Яноша Маршалко. Одна із легенд говорить про те, що коли Маршалко закінчив роботу над левами, він присягнувся, що якщо в його роботі буде знайдено хоча б один недолік, він втопиться в Дунаї. Недолік таки було знайдено — мешканці Будапешту помітили, що у левів відсутні язики. Коли чутки про це стали ширитися серед все більшої кількості людей, Маршалко не витримав і кинувся з мосту в Дунай. Добре, що він хоча б вмів плавати 😀:
Перейдемо на східний берег. Ось так з нього виглядає західна частина:
На східному березі Дунаю розташована візитівка Будапешта — будівля угорського парламенту:
Вид збоку:
Вид ззаду:
Біля парламенту знаходиться підземний вхід до музею угорської революції 1956-го року:
Перед парламентом — площа Лайоша Кошута:
Не знаю, хто це такий, але мені дуже нагадує Якубовича 😀:
Пам’ятник лідеру угорської революції — Імре Надю:
Неподалік від парламенту знаходиться Площа Свободи, на якій встановлено пам’ятник радянським воїнам (не розумію, як його ще досі не декомунізували, та ще й після подій 1956-го року):
А також є пам’ятник постраждалим від німецької окупації:
Собор святого Іштвана:
Загалом тут більше сучасної архітектури, ніж на західному березі:
Трохи нічного західного берега (заздалегідь перепрошую за якість деяких світлин, на жаль, нічна зйомка при недостатньому освітленні не є сильною стороною камери в телефоні Nokia Lumia 920, на який усе це фотографувалося):
Перейдемо ще раз на східний берег, але цього разу по мосту Ержебет:
Площа героїв:
За площею розташований міський парк, на території якого знаходиться замок Вайдахуняд:
І наостанок залишу ось це:
