На нашій планеті існує немало географічних парадоксів. Серед них особливий інтерес становлять розділені міста, де географія переплітається з політикою та історією. Згадаємо, наприклад, післявоєнний Берлін. Хоча, навіщо занурюватися в минуле, коли немало таких міст дійшли й до нашого часу? Візьмемо, наприклад, Нікосію, частина якої контролюється невизнаною Турецькою Республікою Північного Кіпру, у зв’язку з чим її називають останньою розділеною столицею Європи. Або такі міста, як Цешин та Чеський Тешин, де я побував минулого року — по суті це дві частини колись єдиного міста, які після розпаду Австро-Угорщини опинилися в двох різних державах, що формувалися на її уламках.
Місто, яке я вам покажу сьогодні, також розділене між двома державами, але цей випадок справді унікальний. Настільки унікальний, що ви, напевно, навіть подумати не могли, що таке взагалі може бути. Мова піде про Барле — місто, в якому Нідерланди та Бельгія переплелися настільки тісно, що внаслідок цього тут сформувався найдивніший у світі державний кордон.
Це місто розташоване на півдні Нідерландів, неподалік від Бельгії:
Якщо збільшити карту в тому місці, де знаходиться Барле, то можна побачити, що в самому місті відбувається якась відверта дичина з кордонами:
Найкраще політичну ситуацію в місті передає ось це зображення. Жовтим кольором позначена територія Бельгії, все інше — територія Нідерландів. Тобто є один великий бельгійський анклав на півдні, і кілька менших, розкиданих довкола. А в середині того великого бельгійського анклаву існують ще внутрішні анклави другого рівня, які вже належать Нідерландам. Одним словом, тут все настільки заплутано, що без 100 грамів не розберешся:
Як і чому таке взагалі могло статися? Якщо коротко — причина сягає глибокого середньовіччя. Протягом 12–14 століть герцоги Брабанту, землі яких історично пов’язані з територією сучасної Бельгії, та лорди Бреди з дому Нассау, пов’язані з сучасними Нідерландами, неодноразово ділили між собою володіння в районі Барле. Цей поділ відбувався через феодальні угоди, шлюби та обміни землями, внаслідок чого володіння обох сторін переплелися між собою у вкрай незвичний спосіб. І коли в 19-му столітті сформувалися Бельгія та Нідерланди в тому вигляді, в якому ми знаємо їх сьогодні, було вирішено не перекроювати ці історичні кордони, а просто юридично закріпити їх. В результаті землі, що колись належали брабантським герцогам, стали частиною Бельгії попри їхню повну відірваність від основної території країни.
Таким чином, на цій невеликій ділянці фактично виникло два міста, що належать двом різним державам і навіть мають дещо різні назви: нідерландська частина називається Барле-Нассау, а бельгійська — Барле-Гертог.
Ця середньовічна спадщина несподівано дала про себе знати під час Першої світової війни, коли Бельгія була окупована німецькими військами. Нідерланди зберігали нейтралітет, тож німецька армія не могла заходити на їхню територію. Таким чином Барле-Гертог став єдиним бельгійським містом, яке не було окуповане. Це швидко перетворило його на притулок для біженців, а також на важливий осередок руху опору. Саме звідси здійснювався збір розвідданих, координувалася діяльність бельгійського підпілля та підтримувався зв’язок з бельгійським урядом у вигнанні, який перебував у Франції. Хто б міг подумати, що якесь богом забуте місто матиме таке важливе значення для цілої країни завдяки геополітичному абсурду, що сформувався в середньовіччі? Втім, під час Другої світової війни німці, схоже, зробили “роботу над помилками”. Німеччина більше не зважала на нейтралітет Нідерландів, і вони разом з Бельгією опинилися під окупацією. Відповідно, Барле-Гертог втратив свою рятівну роль.
Повертаючись у мирний час, варто зазначити, що остаточна демаркація кордонів у Барле була завершена не так давно — лише в 1998 році. З того часу місцева влада, як з нідерландського, так і з бельгійського боку, почала активно експлуатувати цей геополітичний абсурд з метою заманювання сюди туристів.
Найближчий до Барле міжнародний аеропорт знаходиться в Ейндговені, тому раджу обрати саме його як стартову точку подорожі. Можна й з Амстердама доїхати, але це буде на півтори-дві години довше. Я особисто їхав з Ейндговена (про нього буде наступний фотозвіт).
В Барле немає залізничної станції, але є регулярне автобусне сполучення з Тілбургом та Бредою. Тож оптимальний маршрут виглядає так: спочатку поїздом до одного з цих міст, а потім автобусом до Барле-Нассау.
З Тілбурга до Барле-Нассау курсує автобус №137, а з Бреди — автобус №375. Обидва прибувають на зупинку на вулиці Sint Janstraat. З цієї зупинки ви також можете повернутися назад тими ж автобусами у зворотному напрямку.
Автобусні станції в Тілбурзі й Бреді знаходяться безпосередньо біля залізничних вокзалів, тож пересадка між поїздом і автобусом зазвичай не займає багато часу.
Якщо ви подорожуєте з Ейндговена, зручніше буде їхати через Тілбург. З Амстердама, Роттердама чи Гааги краще обирати маршрут через Бреду.
Я не буду окремо розповідати про Барле-Нассау і окремо про Барле-Гертог. З огляду на місцеві геополітичні реалії, відділити їх одне від одного просто неможливо. Тому в цьому фотозвіті я намагатимусь показати Барле як єдине ціле — цілісне місто, в якому нідерландські та бельгійські території постійно чергуються між собою. Саме такий підхід, на мою думку, найкраще передає атмосферу цього міста і той дивний, але водночас абсолютно буденний світ, у якому державний кордон давно став частиною місцевої ідентичності.
Табличка на одному з в’їздів у місто. Це Барле-Гертог 
, але табличка спільна для обох частин міста, що певним чином символізує їхню нерозривність:
Ось такими хрестиками в Барле позначають місця, де проходить кордон. З обидвох боків від цих демаркаційних ліній встановлюють плитки з літерним кодом країни (B — Бельгія, NL — Нідерланди), щоб було зрозуміло, де чия територія:
Тут інший кордон перерізає велосипедну доріжку:
Лавка поруч з велосипедною доріжкою, яка теж розділена кордоном. Її ліва частина знаходиться в Барле-Нассау 
, а права — в Барле-Гертозі . Завдяки такому її розташуванню ви можете сидіти тут поруч з коханою людиною, обіймаючи одне одного, і водночас перебуваючи в різних державах (абсурдна ситуація, чи не так?):
По інший бік велосипедної доріжки облаштована невелика зелена зона, яку також перетинає державний кордон. Прямо на лінії розмежування встановили дитячу гойдалку. Рух вперед — і ти в Нідерландах, рух назад — ти вже в Бельгії. А тепер спробуйте уявити, скільки разів можна перетнути державний кордон за кілька хвилин, просто катаючись на цій гойдалці:
Якщо пройтися велосипедною доріжкою вперед, знову натрапимо на кордон:
Окрім надзвичайно заплутаної конфігурації, кордони в Барле мають ще одну особливість — тут немає жодної “нічийної” території. Кожен сантиметр землі належить або Нідерландам, або Бельгії. Лінія державного кордону проходить безпосередньо між двома юрисдикціями, без будь-якої нейтральної смуги.
В Барле державний кордон може проходити навіть через житлові будинки. В такому разі в вас кухня та вітальня можуть знаходитися в Нідерландах, а спальня — в Бельгії:
Аби уникнути юридичної плутанини, в Барле діє так зване “правило вхідних дверей”. Згідно з ним будинок належить до юрисдикції тієї країни, на території якої розташований його головний вхід. Теоретично, якщо власник перенесе головні двері на інший бік кордону, це може змінити й державну приналежність будинку. Щоправда, зробити це можна лише за погодженням із муніципалітетами обох частин міста.
Попри всю бюрократичність цієї процедури, такі випадки час від часу трапляються. Наприкінці 90-х, після остаточного уточнення й демаркації кордону, будинок однієї літньої жінки несподівано для неї опинився на території Нідерландів. Вона все життя прожила в бельгійському Барле-Гертозі і зовсім не хотіла раптом стати мешканкою Барле-Нассау , адже це означало б зміну податків, комунальних служб та інших адміністративних процедур. Тоді за підтримки обох муніципалітетів головний вхід перенесли на інший бік будинку, після чого він знову офіційно став бельгійським. Навряд чи ще десь в світі є місце, де достатньо лише переставити вхідні двері будинку, щоб опинитися в іншій країні, не змінюючи місце проживання 😁.
Але тут у мене виникло одне цікаве запитання. Повернімося до ситуації, коли кухня та вітальня знаходяться в Нідерландах, а спальня — в Бельгії. Припустимо, власник такої квартири скоїв злочин на території Нідерландів. Нідерландська поліція приїжджає, щоб його затримати, але поки правоохоронці потрапляють до будинку, він встигає перейти до спальні. Що далі? Якщо спальня знаходиться в Бельгії, чи має нідерландська поліція право зайти туди й заарештувати підозрюваного? Чи їй доведеться кликати на допомогу бельгійських колег, щоб ті залізли до нього в спальню через вікно?
Ще одна цікава дрібниця, на яку я звернув увагу — це таблички з номерами будинків. В Барле-Нассау та Барле-Гертозі вони мають різний дизайн, а отже вони також є своєрідним маркером того, в якій країні будинок знаходиться. Наприклад, в Барле-Гертозі використовуються ось такі таблички з бельгійським прапором в лівому верхньому кутку:
А ось такі таблички в кольорах нідерландського прапора використовуються в Барле-Нассау:
Орієнтуватися в місті допомагають навіть ліхтарні стовпи. На них наклеєні наліпки з прапорами, які одразу підказують, на території якої країни ви зараз знаходитеся:
Майже в центрі найбільшого бельгійського анклаву знаходиться ось такий крихітний нідерландський анклав другого рівня. Він цікавий тим, що просто на його кордоні розташований великий пивний магазин De Biergrens (“Пивний кордон”):
Найцікавіше починається всередині — державний кордон проходить прямо через торговельний зал:
Розраховуючись на касі, я жартома поцікавився у продавчині, чи доводилося їй коли-небудь бачити в своєму магазині прикордонників 😊. У відповідь вона лише засміялася і сказала, що ні. Судячи з її реакції, для місцевих мешканців весь цей абсурд з кордонами виглядає не менш кумедно, ніж для мене.
Зрештою, Барле вже давно живе не за логікою державних кордонів, а за логікою одного спільного міста. Усі ці кордони настільки умовні, що часом здається, ніби їх взагалі не існує. По-перше, сьогодні і Бельгія, і Нідерланди входять до Шенгенської зони, що узаконює відсутність прикордонних перевірок. Втім, для цих двох країн це не стало революційною зміною, адже в межах Бенілюксу кордон був фактично відкритим ще задовго до появи Шенгенської угоди. По-друге, обидві країни є членами Євросоюзу і використовують спільну валюту — євро. По-третє, все місто живе в єдиному мовному просторі, адже і в бельгійських анклавах переважна більшість населення розмовляє нідерландською мовою. Якщо прибрати демаркаційні лінії, прапори та інші маркери державної приналежності, ви навряд чи зрозумієте, в якій країні перебуваєте. Навіть якщо під час прогулянки десятки разів перетнете державний кордон, то, швидше за все, цього навіть не помітите.
Втім, для мешканців Барле-Нассау та Барле-Гертога певні відмінності все ж існують. Вони сплачують податки різним державам, підпорядковуються різним законам, користуються послугами різних державних служб, мають різних операторів комунальних послуг і телекомунікацій, а також дивляться різні телеканали. Тож, попри майже непомітний кордон, дві держави тут все ж дають про себе знати. До речі, щодо телекомунікацій — тут склалася дещо цікава ситуація зі стаціонарним телефонним зв’язком. Барле-Нассау обслуговується нідерландською телефонною компанією, а Барле-Гертог, відповідно, бельгійською. Однак усі дзвінки всередині Барле завжди тарифікуються як внутрішні. Тобто якщо ви зателефонуєте з Барле-Нассау своєму другові в Барле-Гертог, це не буде вважатися міжнародним дзвінком попри те, що він буде здійснюватися з нідерландського номера на бельгійський.
І якщо ми вже заговорили про алкогольний магазин, то варто згадати ще одну цікаву деталь. Пам’ятаєте старий анекдот про ліхтенштейнських школярів, які бігають курити до Австрії? Так от, в Барле існує дуже схожа історія. В Бельгії пиво, вино та інші слабоалкогольні напої дозволено купувати й вживати з 16-ти років, тоді як у Нідерландах — лише з 18-ти. Тож неповнолітні мешканці Барле-Нассау ходять в Барле-Гертог, щоб цілком легально випити пива. Географічний абсурд інколи породжує дуже несподівані життєві ситуації.
Гаразд, йдемо далі.
Як я вже згадував, будинок в Барле належить тій країні, на території якої знаходиться його головний вхід. Хтось може спитати: а якщо вхідні двері розташовані прямо на кордоні? Таке тут теж буває. Один з найвідоміших таких будинків знаходиться на вулиці Loveren:
В такому випадку будинку присвоюється дві адреси. Що стосується даного конкретного випадку, то для Бельгії цей будинок має номер 2, а для Нідерландів — 19. При цьому власник будинку може сам обирати, до якої юрисдикції себе відносити. Це той випадок коли кур’єр може помилитися країною навіть якщо прийшов за правильною адресою 😁:
А ось іще один такий будинок на вулиці Nieuwstraat, де кордон проходить через вхід до стоматологічної клініки:
У них навіть гасло символічне — “Гарні посмішки не мають кордонів”:
А над дверима — прикордонний стовп:
На вулиці Desirée Geeraertstraat є ще один розділений кордоном будинок з подвійною ідентичністю. До нього можна зайти як із Нідерландів, так і з Бельгії — для цього передбачено двоє вхідних дверей, які ведуть до одного під’їзду. Не дивно, що будинок теж має дві офіційні адреси. Фактично його мешканці можуть щоранку самі вирішувати, через двері якої країни сьогодні вийти з дому 😁:
Більш того, у мешканців цього будинку є унікальна можливість припаркувати своє авто одночасно в двох країнах 😁:
А от частина мешканців цього бельгійського будинку змушені паркуватися в Нідерландах:
Хтось їздить на такому раритеті:
Одна з вулиць, де кордон проходить прямо посередині дороги. Будинок зліва — це територія Бельгії, як неважко здогадатися по прапору:
А ось цей будинок, що розташований навпроти нього через дорогу, вже знаходиться в Нідерландах:
Ресторан із символічною назвою “Бістро на кордоні”:
В когось кордон навіть город ділить навпіл:
Коли я натрапив на ось цей будинок з українським прапором, я після всього побаченого готовий був повірити, що в Барле також є українські анклави 😆. Ну а що? Якщо є Барле-Нассау і Барле-Гертог, то чому не може бути ще й Барле-Козацьке? 😉 А якщо серйозно, то приємно бачити, що навіть тут не забувають про Україну:
Біля центру міста встановлено один цікавий вказівник. Але він показує напрямки не до звичайних міст, а до інших відомих анклавів та ексклавів світу. Тут можна знайти німецький Бюзінген посеред Швейцарії, італійський Кампіоне-д’Італія, оманський анклав Мадха разом із розташованим усередині нього анклавом Нахва, та інші. Схоже, у них існує своєрідний міжнародний клуб місць, де географія остаточно вирішила пожартувати над людьми 😊:
Що ж, напевно, досить про кордони, давайте подивимось, які в Барле є архітектурні пам’ятки.
В цій будівлі знаходиться міська рада Барле-Нассау та туристичний центр. Туристичний центр є спільним для обох частин міста, хоча знаходиться на нідерландській території:
Поруч знаходиться готельно-ресторанний комплекс Den Engel:
На ньому зображено барельєф, присвячений минулому Барле. Він нагадує, що ще наприкінці XIX століття місто було відоме своїми великими ярмарками худоби, які проводилися тут двічі на рік:
Ресторан Den Engel закінчується прямо на кордоні. І тут можна побачити картину, як на літній терасі за одним столом сидить сімейна пара, при цьому жінка знаходиться в Нідерландах, а чоловік вже в Бельгії:
До речі, в минулому таке розташування ресторанів (на кордоні) мало дуже практичне значення. Коли законодавство Нідерландів щодо годин роботи барів та ресторанів змушувало їх закриватися в час, коли бельгійські ще могли працювати, власники таких ресторанів тупо переставляли столи на бельгійську територію і продовжували обслуговувати клієнтів. Місцеві мешканці завжди вміли знаходити вигоду в ситуації, яка склалася в Барле з кордонами.
Трохи далі знаходиться церква святого Ремігія, це вже територія Бельгії:
Прикордонний стовп поруч з церквою:
От уявіть собі: ви хрестите дитину в цій церкві в Бельгії, а потім ідете з родиною та друзями відмічати цю подію до ресторану Den Engel в Нідерландах, шлях до якого від церкви займає менше хвилини.
Будинок поруч із церквою:
Втім, мешканцям Барле-Нассау не обов’язково ходити в Барле-Гертог, щоб задовольняти свої релігійні потреби. У них є і своя церква на їхній території:
Одна з найнезвичайніших пам’яток Барле — пам’ятник контрабандисту. І це зовсім не жарт. Через заплутані кордони та різницю в цінах між двома країнами контрабанда тут протягом десятиліть була майже невід’ємною частиною місцевого життя. Найбільшого розмаху вона набула після Другої світової війни, коли через кордон масово перевозили, зокрема, вершкове масло. Сьогодні про ті часи нагадує цей пам’ятник, який давно став одним із символів Барле:
А ось так виглядає будівля міської ради Барле-Гертога (в Барле-Нассау цікавіша):
Центр культури Барле, який є спільним для обох частин міста:
Навіть через нього проходить кордон (ну неможливо тут оминути тему кордонів, про що б ми не говорили):
А ось це, напевно, найгарніший будинок в Барле, який, на жаль, зараз на реставрації:
Загалом тут небагато цікавих архітектурних об’єктів, але Барле — місто зовсім невелике, сумарно тут проживає не більше 10 тисяч людей, з яких приблизно дві третини мешкають в Барле-Нассау. За українськими мірками це швидше селище міського типу, приблизно як Глибока на Буковині.
Але туристи приїжджають сюди зовсім не заради архітектури. Головною туристичною атракцією Барле, безумовно, є його химерні кордони. Якби в середньовіччі місто не поділили саме таким чином, то сьогодні воно було б відоме не більше, ніж умовний Красилів на Хмельниччині. Втім, не варто думати, що Барле потерпає від натовпів туристів. Мандрівники тут трапляються, але їх зовсім небагато. Попри свою унікальність, це місто все ще залишається маловідомою точкою на туристичній мапі світу. Я й сам дізнався про нього лише кілька років тому. А якщо говорити про українських туристів, то, гадаю, їх тут побувало надзвичайно мало.
В основному місто виглядає ось так:
Ви можете поцікавитися: а чи трапляються тут міжнаціональні конфлікти? Попри те, що місто розділене між двома державами, жодної ворожнечі чи напруженості тут навіть близько не відчувається. Нідерландці та бельгійці тут живуть поруч, ходять в одні й ті самі магазини та ресторани, ходять в гості одне до одного і т. ін. Кордон тут існує лише у вигляді демаркаційних ліній на вулицях, але ніяк не в головах людей. На деяких місцевих барах, ресторанах та магазинах можна побачити одразу два прапори — нідерландський та бельгійський, незалежно від того, на чиїй території заклад знаходиться. Ось, наприклад, бар на бельгійській території:
А ось ресторан на нідерландській території:
Це ще раз показує, що місцеві мешканці не протиставляють себе одне одному, а сприймають обидві частини Барле як спільний дім. Ось як може бути, коли по обидва боки кордону живуть нормальні люди.
Якщо ви хочете за один день побувати і в Бельгії, і в Нідерландах, то Барле — мабуть, найцікавіше місце для цього. Адже навряд чи десь іще можна десятки разів перейти державний кордон, просто гуляючи містом, заходячи до магазинів, ресторанів чи навіть у під’їзди житлових будинків.
