Мілан — типове велике італійське місто (червень 2023)

Італія для мене країна не нова. У 2018 році я вже їздив в двотижневий тур по Італії, але в Мілан так і не потрапив. Неподобство, хіба не так? З’явився шанс нарешті це виправити.

Мілан є другим найбільшим містом Італії за чисельністю населення, а також є найбільшим містом на півночі країни. Це важливий промисловий, науковий та культурний центр. Тут знаходиться автомобільний завод Alfa Romeo, завод з виробництва автомобільних шин Pirelli, а також підприємства легкої промисловості, які випускають одяг під такими відомими брендами, як Versace, Armani, Dolce & Gabbana тощо, у зв’язку з чим Мілан нерідко називають столицею моди. Крім того, усі ми з дитинства знаємо про Мілан як про футбольне місто завдяки однойменному футбольному клубу, в якому грав Андрій Шевченко.

Але сьогодні говоритимемо не про моду і не про футбол, адже Мілан — це також важливе туристичне місто.

Мілан почав вражати ще з того моменту, як я вийшов з поїзда і потрапив у будівлю центрального залізничного вокзалу, який всередині виглядає наче якийсь палац або музей:

Та й зовні він теж нічого так:

Неподалік від залізничного вокзалу знаходиться 32-поверхова будівля Pirelli Tower, яка побудована на тому місці, де свого часу знаходилися перші виробничі потужності вищезгаданої компанії Pirelli, і яка довгий час була найвищим хмарочосом Італії:

Перед самим вокзалом стоїть ось така скульптура у вигляді надкусаного яблука, зшитого металевими швами. Скульптура була подарована місту на честь виставки Expo-2015, яка в тому році проходила в Мілані. Вона символізує природу та використання сучасних технологій для відновлення та збереження втраченого:

Я жив в районі Citta Studi (місто навчання), де знаходиться міланський політехнічний університет. Виглядає він не настільки видовищно, як головний корпус нашого київського політеха, але теж непогано:

Тут навіть своя “поляна” є, майже як в нашому київському, і тут студенти так само відпочивають у вільний час:

Зайшов в одну з лекційних аудиторій. Тут так само як і в нас пишуть крейдою на дошці. А я чомусь був впевнений, що це вже вчорашній день. Хіба не краще писати на білій дошці маркером? Або ж взагалі показувати заздалегідь підготовлений матеріал на проекторі?

Один з корпусів:

На годиннику 23:00, а студенти Міланської Політехніки гульбанять. Хтось танцює латинські танці, а хтось просто п’є пиво:

До речі, не бачив, щоб на території Міланської Політехніки десь паровоз стояв. І це дає підстави вважати, що з незайманими студентками тут все гаразд 😆.

Для тих, хто не в курсі: в нас на території Київського Політехнічного Інституту біля одного з корпусів стоїть старий паровоз. І існує “легенда”, що якщо з КПІ випуститься незаймана дівчина, то паровоз поїде. Але поки що він стоїть на місці 😃. Знаю, що й на території Краківського Політехнічного Університету також є паровоз, який теж поки що нікуди не поїхав. Бачите, як в нас з поляками все запущено? 😃

Посміялися? 😊 Тоді на цій оптимістичній ноті йдемо далі. І зараз ми перемістимося до самого центру Мілана, де знаходиться його головна пам’ятка архітектури, а саме — кафедральний собор Duomo. І це, я вам скажу, просто щось нереальне:

На жаль, світлинами неможливо передати кожну деталь. Тому найкращий варіант — це приїхати сюди і побачити цей шедевр на власні очі.

Площа перед собором:

Ліворуч від собору знаходиться галерея Віктора Еммануїла II — один із перших торгівельних пасажів в Європі:

Пройшовши через галерею, можна потрапити на площу La Scala, де знаходиться однойменний театр:

На площі стоїть пам’ятник Леонардо да Вінчі:

Окрім театру La Scala на площі розташована будівля Комерційного банку Італії:

А також — палац Marino, де розташовується мерія Мілана:

По інший бік від Duomo — королівський палац, наразі музей:

Праворуч від палацу — дві симетричні будівлі:

Пройдемо вперед поміж цими будівлями і потрапимо на площу Армандо Діаса, на якій стоїть пам’ятник карабінерам:

Позаду від Duomo знаходиться будівля Veneranda Fabbrica del Duomo di Milano (Поважної фабрики Міланського собору) — організації, яка займалася будівництвом, а зараз — обслуговуванням та реставрацією собору:

Бельгійський палац (справа) та будинок Мандзоні (біло-помаранчевий зліва):

Будівля банку Banca Popolare di Milano:

Поєднання класики із модерном на фасаді колишнього готелю Trianon:

Фонтан біля міланського Apple Store:

Пам’ятник італійському юристу Чезаре Беккаріа:

Палац юристів, наразі відданий під торгово-промислову палату:

Площа Кордузіо:

Пам’ятник Гарібальді:

А за пам’ятником — замок Сфорца:

За замком — парк Семпіоне:

За парком — Арка Миру або Ворота Семпіоне:

Це, до речі, не єдина арка в Мілані, їх тут стільки, скільки я в жодному іншому місті, напевно, не бачив. Можливо й навіть не всі знайшов.

Ворота Porta Nuova:

Ворота Porta Garibaldi:

Ворота Porta Ticinese:

Середньовічні Тічинські ворота:

Середньовічні арки Porta Nuova:

Ворота Sant’Ambrogio (на реставрації):

Біля воріт Sant’Ambrogio можна побачити стилізований під замок палац Viviani Cova:

Як і в будь-якому іншому італійському місті, в Мілані є немало цікавих церков.

Церква San Gottardo in Corte:

Церква San Fedele:

Церква святого Йоахіма:

Базиліка святого Антонія Падуанського:

Базиліка Sant’Ambrogio:

Базиліка Сан-Лоренцо:

Колоннада навпроти базиліки:

Пам’ятник Верді:

На площі, де встановлений пам’ятник, знаходиться будинок оперних співаків на пенсії, заснований самим Верді:

Громадські сади Індро Монтанеллі:

Природничий музей в садах:

Будинок пристарілих Residenza Anni Azzurri:

Райдужна вежа:

Монументальний цвинтар в Мілані — один з найбагатших надгробними прикрасами та пам’ятниками в Європі. Тут були поховані Джузеппе Верді, Герман Ейнштейн (батько Альберта Ейнштейна), український та американський музикант єврейського походження Володимир Горовиць, та багато інших видатних особистостей. Гуляти по цвинтарю — це, звичайно, дуже сумнівне “задоволення”, але заглянути сюди, напевно, варто, адже це не стільки цвинтар, скільки історико-культурний музей під відкритим небом на кшталт Личаківського цвинтаря у Львові, тільки в більших масштабах:

Площа Пьємонте:

В південно-західній частині Мілану тече канал Naviglio Grande, або Великий Канал, вздовж якого розташовані старі будинки, ресторани, церкви, сувенірні магазини, така собі Венеція в мініатюрі:

Цікава деталь Мілану — вуличні вказівники у вигляді мармурових табличок:

Є не лише мармурові, але усі вони виконані в одному стилі:

Архітектура житлових будинків:

Хтось на балконі український прапор повісив:

Що ж, старий Мілан ми побачили, тепер настав час ознайомитися із сучасним. Окрім старовиної архітектури в Мілані також побудовано немало хмарочосів, що є досить нетиповим явищем для Італії. До цього я в цій країні хмарочоси бачив лише в Неаполі, але їх там мало і вони там якісь надто банальні. В Мілані ж архітектори до цього підійшли більш творчо.

На відміну від інших європейських міст, в Мілані хмарочоси розосереджені в кількох місцях, а не в якомусь одному “бізнес-районі”. Частина з них побудовані в районі City Life, а саме — комплекс Tre Torri із трьох хмарочосів — 50-поверховий Allianz Tower (зліва), 44-поверховий Generali Tower (посередині) і закруглений 31-поверховий PwC Tower (справа), який місцеві жителі прозвали Il Curvo (“curvo” означає “кривий”, а не те, що ви, можливо, подумали 😊):

Інші хмарочоси розташовані переважно в районі Porta Nuova. Зокрема 39-поверховий Palazzo Lombardia, який був найвищим в Італіїї протягом 2009-2011 років:

Solaria Tower:

UnipolSai Tower (хмарочосом його важко назвати, оскільки він має лише 23 поверхи, але виглядає ефектно):

Зовсім поруч із ним знаходиться UniCredit Tower. Він має лише 31 поверх, але завдяки шпилю, який віддалено чимось нагадує дубайський Burj Khalifa в мініатюрі, його висота перевищує навіть вищезазначений 50-поверховий Allianz Tower. Таким чином станом на сьогодні саме UniCredit Tower вважається найвищим хмарочосом Італії:

Gioia 22 Tower (справа):

Diamond Tower:

Galfa Tower:

Garibaldi Towers:

Чим ще може похизуватися Мілан — так це багатим трамвайним парком. Яких тільки не побачиш на вулицях цього міста. Особливо цікавий ось цей старий з дерев’яними дверима:

Ще схожий, але трохи іншої модифікації:

Як під’їжджає такий трамвай, так одразу в голові крутиться пісня:

А є ще ось такі:

А для любителів модерну навіть такі знайдуться:

Якщо вже пішла мова про міланський транспорт, скажу ще декілька слів про метро.

Не дивлячись на те, що Мілан вдвічі менший, ніж Київ, метрополітен тут більш розвинений. Він має 5 гілок, правда, 4-та (синя) ще перебуває в процесі побудови. З чим пов’язана така непослідовність, що 5-ту побудували раніше, ніж 4-ту, не маю уявлення. До того ж, якщо подивитися на карту міланського метрополітену, то місцями він виглядає дещо заплутано. Наприклад, деякі гілки мають розгалуження, а перша (червона) і друга (зелена) гілки мають аж дві точки перетину (станції Loreto та Cardona FN). Крім того, в міланському метро станції, на яких перетинаються дві гілки, мають однакові назви (тобто, наприклад, якщо в нас в Києві станція “Хрещатик” на червоній гілці перетинається зі станцією “Майдан Незалежності” на синій, то в Мілані якщо червона і зелена гілки перетинаються на станції Loreto, станція матиме однакову назву на обидвох гілках):

5-та лінія міланського метро є повністю автоматизованою, як в Дубаї та в Копенгагені. Поїзди тут їдуть без машиніста, а платформи на станціях огороджені скляними стінами та дверима, які автоматично відкриваються та закриваються разом із дверима поїзда:

Здавалося б, сиди собі на передньому сидінні першого вагону, і дивися вперед. От тільки проблема в тому, що наземних станцій на 5-й лінії немає, а в темному тунелі ви нічого цікавого не побачите:

На інших лініях метро станції темні, нудні і нецікаві, чимось нагадують метро в Бухаресті. І тут я спіймав себе на думці, що вже неодноразово говорив подібні речі, розповідаючи про метро в різних європейських містах. Напевно, такого метрополітену, як в українських містах, де кожна станція — це ледве не витвір мистецтва, в Європі більше ніде немає. І, до речі, хочу звернути вашу увагу на те, що на більшості станцій міланського метро (окрім 5-ї гілки) колії проходять посередині, а не з боків від платформи. Тому перш ніж спускатися до платформ, переконайтесь, що ви ідете на потрібну сторону, інакше вам або доведеться довго переходити на іншу сторону, або ж ви поїдете в протилежному напрямку:

І ще: не викидайте квиток, доки не вийдете з метро. Вам доведеться проводити його через турнікет на виході зі станції. Коли я вперше їхав в міланському метро, я не знав про це, і, вийшовши з поїзда, на платформі викинув квиток у смітник. Потім прямую до виходу, підходжу до турнікету, а він вимагає, щоб я вставив квиток. Що робити? Іду я, значить, до автомату з продажу квитків і купую новий квиток. Проводжу його через турнікет, але він видає помилку і не випускає мене. Справа в тому, що на магнітну стрічку квитка записується інформація про входи та виходи, і якщо запис про вхід не знайдено, турнікет на вихід не відкриється. Я бачив, що деякі люди перескакують через турнікети на вихід (я думав, це тільки в нас так можуть 😊), однак мені якось не надто хотілося нариватися на неприємності в чужій країні, тому я вирішив не ризикувати, а пішов до чергового по станції. Пояснив йому ситуацію, питаю, що мені робити, на що він жартома відповідає: “You need to jump” 😆, а потім показав мені на один із виходів, який передбачений в тому числі й для подібних випадків, і сказав вийти через нього. Отже, на щастя, нічого страшного не сталося, але краще до виходу з метро квиток не губити.

І наостанок трохи нічного Мілану:

Я не раз чув, що північна Італія відрізняється від південної. Не знаю, як в інших північних містах, але в Мілані я не побачив якихось суттєвих відмінностей від тих італійських міст, в яких я раніше бував. В принципі, кожне місто Італії, яке я вже відвідував, є по-своєму унікальним. І Мілан взяв потроху із кожного великого міста. Від Риму — архітектуру в стилі Відродження, від Неаполя — хмарочоси та торговий пасаж, і навіть для невеликих натяків на Венецію в Мілані знайшлося місце. До Риму Мілан по кількості величних архітектурних пам’яток, звичайно, не дотягує, але один лише собор Duomo чого вартий! А от якщо порівнювати з Неаполем, то Мілан мені сподобався більше. По-перше, хмарочоси тут набагато цікавіші, а по-друге, на вулицях значно менше бруду. Однак, на відміну від Неаполя, Мілан не має виходу до моря, тому тут плюс Неаполю. А в усьому іншому Мілан не надто відрізняється від інших великих міст Італії. Такі ж самі люди, такі ж самі будинки в типовому італійському стилі…

Але є і те, що робить Мілан унікальним. По-перше, це різноманіття трамваїв. А по-друге, Мілан — це, напевно, найбільш космополітичне місто в Італії, тут багато іноземців, особливо з південно-східної Азії та арабських країн. Тому тут досить часто можна побачити жінок в хіджабі. Іноді мені здавалося, що я їх, напевно, навіть в Єгипті та ОАЕ стільки не бачив, хоча, можливо, я перебільшую. Однак враховуючи те, що я не знайшов в Мілані жодної мечеті, ісламізація йому точно не загрожує.