Першу частину читайте тут:
Валенсія
Після Мадрида і Толедо, розташованих в самому серці Іспанії, я знову попрямував до морського узбережжя, цього разу у Валенсію — третє найбільше місто в країні.
Валенсія зустріла мене похмурою погодою. На вулицях було мокро, ніби нещодавно йшов дощ. Спочатку я подумав, що можливо це не так вже й погано, не буде сильної спеки, хоч я люблю, коли спекотно. Сподівався на те, що погода нормалізується, але цього не сталося. Більш того, в другій половині дня йшов дощ з перервами. Добре, що хоч з перервами, бо на Валенсію я запланував лише один день.
Втім, був нюанс, який несподівано зіграв мені на руку. Щойно я приїхав і вийшов з вокзалу, ввів у Google Maps назву свого готелю, щоб подивитися, як іти. Як з’ясувалося пізніше — у Валенсії два готелі з такою ж назвою. Один біля порту (той, що мій), а інший трохи на північ від старого міста. Карти повели мене саме до того другого. Отак, нічого не підозрюючи, я пішки перетнув майже усе старе місто, просто дорогою до “не того” готелю. І тільки дійшовши до рецепції, дізнався, що це не той. Іронія долі: якраз тоді почався дощ. Я викликав таксі й доїхав до свого готелю, коли вже добряче лило. Залишалося перечекати, а потім піти далі знайомитися з містом. Дощ вкрав у мене десь дві години часу, але в Іспанії це не є великою проблемою, бо, як я казав у першій частині, тут влітку пізно темнішає. Він потім ще кілька разів знову йшов, але він вже був настільки дрібний, що можна було не звертати на нього особливої уваги. Звичайно, хотілося б побачити Валенсію такою ж сонячною, як і попередні іспанські міста. Але маємо те, що маємо (Леонід Макарович, пробачте за плагіат).
Валенсія є центром однойменної автономної області. Це досить самобутній регіон, який навіть має власну мову. Про це я дізнався, коли купував квиток на трамвай через автомат з продажу квитків. Натискаю кнопку для зміни мови інтерфейсу і він мені показує три прапори — іспанський, валенсійський та британський. Я такий дивлюся і думаю: а що тут робить валенсійський прапор? У валенсійців що, є якась своя мова, окрема від іспанської? Тобто етнічно вони не іспанці? На жаль, я не є великим спеціалістом з іспанської етнографії, тому вирішив розібратися.
Історія така. Після того як Іспанія була звільнена від мусульман, територія Валенсії почала заселятися вихідцями з Каталонії, які принесли в регіон свою мову. З часом у них сформувалася окрема ідентичність, а їхня мова зазнала змін. Так виникла валенсійська мова — фактично діалект каталонської, але з регіональними особливостями. Більшість лінгвістів досі розглядають валенсійську мову виключно як варіант каталонської, але валенсійці далеко не завжди з цим погоджуються, вважаючи її окремою мовою, що жодним чином не пов’язана з Каталонією.
Почнемо знайомство з Валенсією з Площі міської ради. Як неважко здогадатися, тут знаходиться будівля міськради:
А ще будівля пошти:
І багато інших не менш цікавих будівель:
Будинок на Ринковій площі:
Будинок Діда Мороза:
А ось і сам ринок на площі:
Лонха-де-ла-Седа:
Церква святого Хуанеса:
Площа Богоматері:
Валенсійський собор:
Церква святого Лаврентія:
Церква пресвятого серця Ісуса:
Церква святого Миколая і мученика Петра:
Женералітат Валенсії:
Вежа святого Варфоломея:
Валенсійська архідіоцезія:
Вежа церкви святої Катерини:
Ворота Serranos:
Загалом класична архітектура Валенсії не надто відрізняється від інших великих іспанських міст, але є тут одна річ, яка робить це місто особливим і є візитівкою сучасної Валенсії. Це — футуристичне Місто наук та мистецтв, побудоване наприкінці 90-х:
Золотий міст:
Будівля за мостом нагадує пілотку 😁:
А ось так в Валенсії облагороджують трамвайні колії:
Ще трохи класичної валенсійської архітектури:
Арена для кориди:
Північний вокзал:
Церква святого Августа:
Якийсь дуже наворочений банкомат:
Але повернемося до старого міста, ми там ще не все побачили. Зараз я вам покажу район El Carmen, де історія і богемний безлад живуть по сусідству:
Тут багато стріт-арту:
Навіть двері ветеринарного центру оформлені з креативом:
Композиція “котячий будинок” (правда, скульптура кота зверху виконана аж занадто незграбно, виглядає як якась чупакабра 😁):
В Іспанії майже немає вуличних котів, це вам не Балкани. Але в Валенсії в районі El Carmen я знайшов аж трьох 😸😸😸:
Ще один мурал:
Церква святої Марії неподалік від порту:
Управління порту Валенсії:
Якщо Валенсія — перше місто в Іспанії, яке ви плануєте відвідати, вона вас точно вразить. Якщо ви вже бачили інші іспанські міста — все одно сюди варто приїхати заради Міста наук і мистецтв. Саме воно мене найбільше вразило в Валенсії.
З чим в нас зазвичай асоціюється сучасна архітектура? Як правило — з хмарочосами. Але хмарочосами сьогодні мало кого здивуєш: поїдьте в США або в арабські країни Перської затоки, і ви їх там побачите десятки на будь-який смак. А от в Валенсії побудували щось зовсім інше — унікальний футуристичний архітектурний комплекс, який не має аналогів.
До речі, я був здивований дізнавшись, що Місто наук і мистецтв було збудовано ще в кінці 90-х. Чомусь думав, що це відносно новий проект, принаймні він справляє саме таке враження. Виходить, він випередив свій час.
Ібіца-Таун
Провівши один день у Валенсії, я наступного ранку вилетів на Ібіцу. Між Ібіцою та Валенсією, а також деякими іншими містами материкової Іспанії (зокрема з Барселоною) є регулярне авіаційне сполучення — кілька разів на день сюди літає Ryanair за цілком демократичною ціною.
Ібіца є частиною автономної області Балеарські острови, до складу яких також входять Майорка та Менорка. Історія Балеарських островів місцями нагадує історію Валенсії — коли вони були звільнені від мусульман, сюди переселилося немало вихідців з Каталонії та Валенсії, які принесли сюди свою мову, а тому каталонська мова на цих островах сьогодні є офіційною разом з іспанською. І хоча тут з часом сформувався окремий діалект цієї мови, мешканці Балеарських островів, на відміну від валенсійців, не вважають його самостійною мовою.
Але Балеарські острови, зокрема Ібіца, відомі зовсім не цим. Ібіца — це острів, який в усьому світі знають як світову столицю техно/хаус-вечірок з найкращими клубами, де ледве не щодня виступають ді-джеї світового рівня. Ще в шкільні роки я якось побачив на каналі M1 репортаж про Ібіцу і мені дуже захотілося туди потрапити, щоб особисто “доторкнутися” до її клубного життя. На той момент для мене це було недосяжною мрією, адже я тоді ще не заробляв і якщо кудись їздив за кордон, то тільки з батьками. А Ібіца в їхні плани не входила 😊. Тому залишалося сподіватися, що колись я зароблю багато грошей і в мене з’явиться можливість самостійно це реалізувати. В кінцевому підсумку саме так усе й склалося.
Взагалі, коли я планував свою подорож до Іспанії, я спочатку думав обмежитися лише материковою її частиною. Але побачивши, що на Ібіцу є дешеві перельоти, я вирішив, що треба здійснити давню мрію, поки я ще молодий. Навіть розглядав можливість злітати туди на два дні, але коли я почав дивитися ціни на готелі, то зрозумів, що якщо я там затримаюсь на два дні, то мене точно жаба задушить, хоча вона про мене рідко згадує, коли я у відпустці 😁. Річ у тім, що одна ніч в готелі коштує десь 8500 грн, а за дві ночі ціна якимось дивним чином зростає аж до 35000 грн. І це, щоб ви розуміли, найдешевший готель, який я знайшов. А тому думаю: ні, ну його в баню платити такі гроші, то ж обмежуся лише одним днем. В кінцевому підсумку я абсолютно не пошкодував, що не залишився там на більше, і я пізніше поясню, чому.
Мій готель знаходився в головному місті острова, що також називається Ібіца, але це місто також іноді називають Ібіца-Таун (Ibiza Town) або Ібіца-Сіті (Ibiza City), аби не плутати його з островом загалом, тому для міста я з тих самих міркувань також буду використовувати назву Ібіца-Таун.
І ось я прилетів, забираю валізу, іду на вихід, і тут прямо в аеропорту реклама клубу [UNVRS] зі світовими іменами. Саме в цей клуб я піду ввечері, але тоді я про це ще не знав:
Дізнався через інтернет, що в тому клубі в той вечір виступатимуть Benny Benassi, David Guetta та інші відомі ді-джеї. Але мене зупиняло одне — квиток коштував 100 євро. Я дотягнув майже до вечора і врешті решт придбав квиток. Не кожного ж дня маєш можливість побачити таких людей, та ще й на Ібіці. Але це я вже дуже вперед зайшов.
Отже, вийшов я з аеропорту, взяв таксі і через 10-15 хвилин я вже був в готелі. Однак мій номер ще не був готовий, бо прилетів я рано, тому я залишив валізу в готелі, а сам пішов знайомитися з містом Ібіца-Таун. Бо ж Ібіца — це не лише клубні вечірки.
Площа Vara de Rey:
Набережна:
Calle de la Virgen — вулиця, де в часи диктатури Франко оселилися вільні музиканти, художники та борці за різноманітність та сексуальну свободу, щоб поширювати свої ідеї. Сьогодні вона є центром місцевого ЛГБТ-руху:
Площа Drassaneta:
І ось ми підійшли до фортеці, за стінами якої знаходиться старе місто:
Театр:
Ознайомившись з містом, я пообідав і знову пішов в готель, щоб дізнатися, чи мій номер вже готовий. На той час він вже дійсно був готовий, а отже я заселився і пішов в басейн на даху готелю. Саме звідти відкривався найкращий вид на старе місто:
Але в басейні вода була холодна, то ж я вирішив через деякий час піти на море. В Балеарському морі я ще не купався. Як виявилося, треба було одразу на море йти, там вода тепліша, ніж в басейні мого готелю.
Ну а ввечері після моря я таки придбав квиток в клуб [UNVRS]. Таким чином, мій відпочинок на Ібіці почався з культурної програми, яка плавно перейшла в пляжну, а пляжна своєю чергою плавно перейшла в клубну. І ось вам знаменитий Benny Benassi власною персоною:
Ну що, шановні друзі, ось я й здійснив мрію свого юнацтва — з’їздити на Ібіцу і затусити там. Чи було воно взагалі того варто? Коротка відповідь — ні. Відверто кажучи, від “клубної столиці світу” я очікував більшого. Її “легендарні” клуби — це насправді просто великі концертні зали з баром, тільки за ді-джейським пультом стоїть не якийсь там умовний Василь з Крижополя, а відомий DJ світового рівня — Tiesto, Armin van Buuren, Benny Benassi, David Guetta тощо. Але ж вони гастролюють по всьому світу, то ж якщо хтось з них приїде з концертом до вашого міста — різниця буде мінімальною.
Ціни в цих клубах — то взагалі окрема розмова. Ні, я не про те, що за вхідний квиток довелося 100 євро віддати, з урахуванням того, що там виступають найкращі ді-джеї світу, це ще можна хоч якось виправдати, я маю на увазі ціни на барі — маленька пляшка “кока-коли” там коштує 15 євро! 15 євро, Карл! Більш того, коли ви платите карткою, термінал вимагає обрати відсоток чайових, опції “0%”, як ви, напевно, здогадалися, там немає! Ось вам і приховане наї*алово, вибачте за грубість! Але коли в горлі настільки пересихає, ніби там пустеля Сахара, то вибору особливо немає. Вийти в магазин купити води? Забудьте! По-перше, поблизу не було жодного магазина, а по-друге, якщо ви виходите з території клуба, зайти назад ви вже так просто не зможете — потрібно купувати новий квиток. Про це, правда, заздалегідь попереджають, але… Миритися з цим маразмом, чи ні — нехай кожний сам для себе вирішує.
Крім того, більшість найкрутіших клубів Ібіци розташовані трохи вдалині від цивілізації, хоч туди й можна доїхати на таксі або на нічному автобусі. Саме ж місто Ібіца-Таун вночі виглядає дещо сонним.
То ж моя вам порада: якщо вас цікавить курорт з бурхливим нічним життям та клубним драйвом — їдьте на Кіпр в місто Айя-Напа. Там і суттєво дешевше і веселіше. Там ви дізнаєтеся, що таке справжній рейв і атмосфера глобального щастя. Перевірено мною у 2017-му — ми тоді з майбутнім кумом поїхали туди аж на цілий тиждень і абсолютно не пошкодували. Залюбки б повторив, чого не можу сказати про Ібіцу.
Що ж стосується інших аспектів відпочинку на Ібіці, то з одного боку тут є, що побачити — в Ібіца-Тауні цікавий історичний центр. Крім того, тут море настільки тепле, що з нього не хочеться виходити. Але згадайте, що я вище писав про ціни на готелі і подумайте, чи вартує воно тих грошей, які ви тут залишите.
Підсумовуючи, можу сказати лише одне. Ібіца — це добре розрекламований лохотрон для мажорів, в яких надто багато зайвих грошей. Не хочу виглядати скупердяєм, але я не люблю, коли мене дурять за мої ж гроші. І наступного дня я вилетів з цього острова, розуміючи, що не буду сильно сумувати за ним. Наостанок поділюся фотографіями Ібіци з висоти польоту:
Барселона
З Ібіци я вилетів до Барселони, яка стала останнім і, напевно, найцікавішим пунктом в моїй подорожі Іспанією.
Барселона є другим найбільшим містом Іспанії та столицею автономної області Каталонія — напевно, найбільш “бунтівного” регіону країни. Бунтівного — можливо дещо голосно сказано, адже тут достатньо спокійно, але в каталонців дуже сильне почуття національної ідентичності і час від часу вони нагадують Мадриду, що вони інші. Ця відокремленість має глибоке історичне коріння. В середньовіччі Каталонія була частиною Арагонського королівства і мала власні закони. Навіть після об’єднання з іншими землями сучасної Іспанії вона зберегла свою самобутність.
В роки диктатури Франко каталонську мову та культуру активно придушували — заборонялося її використання в державних установах, школах, засобах масової інформації та на культурних заходах. Автономний статус Каталонії був скасований. Але після смерті Франко каталонська культура і все, що з нею пов’язано, почала відроджуватися з новою силою. В 2017 році в Каталонії навіть намагалися провести референдум щодо незалежності від Іспанії. Оскільки конституція Іспанії забороняє автономним областям в односторонньому порядку виходити з її складу, референдум був оголошений центральним урядом в Мадриді незаконним, а в Каталонію було направлено додаткові підрозділи поліції та служби безпеки з метою недопущення незаконного голосування. Попри скасування незаконного референдуму з боку центрального іспанського уряду, 1 жовтня 2017-го в Каталонії відкрилися виборчі дільниці. Втім, поліція та служба безпеки теж не сиділи, склавши руки. Доступ до дільниць блокувався, урни та бюлетені конфіскувалися, в приміщеннях, де були відкриті дільниці, відключалася електроенергія та інтернет тощо. У відповідь на це місцями люди голосували прямо на вулиці. А в деяких містах місцева влада взагалі заборонила відкривати дільниці, пам’ятаючи про відповідальність. 90% тих, хто проголосував, висловилися за незалежність Каталонії, але є один нюанс: явка складала лише 43%, абсолютна більшість противників незалежності бойкотували цей так званий “референдум”.
Незалежність Каталонії не була визнана жодною державою світу. Центральний уряд Іспанії тимчасово призупинив каталонську автономію та впровадив на її території пряме президентське правління. Каталонський парламент було розпущено, уряд Карлеса Пучдемона усунуто, а сам Пучдемон втік з країни. Деякі лідери руху за незалежність Каталонії були заарештовані. З того часу підтримка незалежності Каталонії поступово зменшується — якщо раніше прихильники незалежності складали близько 50% населення автономії, то згідно з останніми опитуваннями за незалежність Каталонії виступає лише 38% її мешканців.
Про ті події навіть анекдоти складали:
В Барселоні половина населення палить іспанські прапори та вішає каталонські. Інша половина палить каталонські та вішає іспанські. І лише двоє іммігрантів з Бердичіва, Ізя та Мойша, з ранку до ночі шиють та продають ці прапори 😁.
Але попри всі ці події, Барселона залишається одним з найпопулярніших туристичних напрямків в Європі.
Ось такою я побачив Барселону, коли підлітав до неї:
Почнемо також з портової зони.
Пам’ятник Колумбу:
Портове управління:
Міст Port Vell:
Годинникова вежа району Барселонетта:
Військовий уряд Барселони:
Військово-морське командування:
Податкова інспекція:
Пам’ятник “Барселонська голова”:
Вулиця Лаєтана:
Площа Рамона-Беренгера III:
Собор святого хреста:
Палац каталонської музики:
Чиясь голова неподалік від палацу:
Будинок шовку:
Площа Каталонії:
Цікавий будинок поруч з площею:
Ще один:
Дивіться, який креативний ліхтар:
І знову цікавий будинок:
А ось і дещо унікальне — будинок Льео-і-Морера:
Будинок зі ступінчатим дахом — будинок Амальє, а поруч із ним справа — будинок Бальо, побудований за проектом знаменитого архітектора Антоніо Гауді:
Готель Monument:
Будинок Борраса:
Будинок Міла — ще один проект Гауді:
Будинок барона Квадраса:
Будинок з шипами:
Площа Жасінта Вердагера:
Палац Макайя:
Сусідній будинок:
Собор Sagrada Familia — візитівка Барселони, де також не обійшлося без Гауді:
На проспекті Гауді, який тягнеться від собору, встановлено ось такі креативні ліхтарі:
Recinte Modernista de Sant Pau:
Хмарочос Torre Glories:
Сюди можна піднятися, щоб побачити Барселону з висоти:
Тріумфальна арка:
Площа за аркою:
Верховний суд Каталонії:
Парк Цитаделі:
Marenostrum:
Водонапірна вежа:
Готель Arts та офісна будівля на задньому плані:
Площа короля:
Площа святого Іоанна:
Площа Гарріга і Бахс:
Міст Бісбе:
Площа Sant Jaume:
На одному з будинків на цій площі можна побачити прапори незалежної Каталонії, яка так і не відбулася. Та й не лише тут, вони в Барселоні багато де зустрічаються. Я тільки не розумію, чому іспанська влада ніяк не реагує на це? Хіба це не заклики до сепаратизму?
Готичний квартал:
Королівська площа, теж в Готичному кварталі:
Скульптура на площі святого Михаїла:
Що це за шоу?
В Барселоні продають ось такі футболки з провокативними надписами:
Пішохідна вулиця La Rambla:
Парк Гуель — ще одна візитівка Барселони та ще один проект Антоніо Гауді:
До речі, сюди квитки потрібно купувати заздалегідь через інтернет. Бажано хоча б за тиждень, інакше у вас є всі шанси сюди не потрапити.
А ось іще один будинок, спроектований Гауді:
Каталонська мова в Каталонії є офіційною разом з іспанською, але в пріоритеті тут, звичайно, каталонська. Якщо трапляється надпис двома мовами, то спочатку іде надпис каталонською, а потім вже іспанською:
До речі, якщо в інших регіонах Іспанії далеко не всі добре володіють англійською мовою, то в Каталонії з цим жодних проблем.
Гаразд, йдемо далі.
Площа Іспанії:
Венеційські вежі:
Навпроти них на пагорбі — Національний музей мистецтв Каталонії:
Колони перед музеєм:
І сам музей в усій красі:
Ось така панорама відкривається з оглядового майданчика музею:
Види з сусіднього оглядового майданчика:
Центр культури CaixaForum:
Будинок преси:
Школа:
На вулиці Rambla del Raval можна побачити скульптуру здоровенного кота, яка є роботою колумбійського скульптора Фернандо Ботеро 😹:
Церква святого Августа:
Церква Santa Maria del Mar:
Академія мистецтв:
Університет Барселони:
Медичний факультет:
Середньовічний мур:
World Trade Center:
Барселона — місто, яке мені в Іспанії найбільше сподобалось, про що я вже неодноразово натякав. Грандіозність Барселони настільки зашкалює, що на її фоні навіть Мадрид виглядає дещо банально. Але ж столиця не обов’язково має бути найцікавішим містом. Візьмемо, наприклад, Об’єднані Арабські Емірати, де столиця — Абу-Дабі, а найбільш туристичне місто — Дубай. Якщо провести паралелі з Іспанією, до Мадрид — це такий собі Абу-Дабі, а Барселона — це Дубай, з різницею в тому, що Барселона не є найбільшим містом в країні, на відміну від Дубаю. Як я писав в першій частині фотозвіту, в Мадрид можна поїхати на один день і цього може виявитися цілком достатньо. Про Барселону ж такого не скажеш, тут стільки усього, що сюди треба їхати мінімум на 2-3 дні. А будинки, спроектовані Антоніо Гауді, — це настільки унікальне явище, що справить враження навіть на тих, хто байдужий до архітектури.
Хоч 2025-й ще далекий від завершення, я вже зараз можу сказати, що Іспанія — моє головне відкриття цього року. Як людина, яка вже відвідала 80% країн Європи, я був впевнений, що на цьому континенті мене вже навряд чи щось здивує. Але Іспанія зруйнувала цю впевненість з перших днів.
Кожне іспанське місто — це окрема історія: від спекотних курортів Андалусії до грандіозної Барселони. Я точно знаю, що я ще сюди повернуся, адже на карті Іспанії для мене досі є “білі плями”, зокрема північні регіони (Країна Басків, Галісія тощо) та Канарські острови. А враховуючи, що кілька моїх друзів зараз живуть в Іспанії, мені навіть не потрібно шукати привід, щоб приїхати сюди знову — він у мене вже є.
