За останні 5 років я в жодній іншій країні не бував так часто, як в Польщі. За кількістю відвідувань вона у мене на другому місці, частіше я бував лише в Румунії (якщо брати період за все життя, а не лише останні роки). Але не дивлячись на це, до недавнього часу Польща залишалася однією із тих країн, де я не був у столиці. До цього я бував у Варшаві лише транзитом, коли літав по роботі до Вроцлава (пересадка була у Варшаві), тому я це не рахував як те, що я там був, адже окрім аеропорту більше нічого там не бачив. Цього року випала нагода виправити цю ситуацію.
Варшава розділена Віслою на західну та східну частини, майже усі найцікавіші місця розташовані на західному березі:
Вісла тут більш повноводна, ніж в Кракові:
На березі видніється королівський замок із садами:
Вид на замок з Замкової площі:
Будинки на Замковій площі:
Колона короля Сигізмунда:
Тут як і в Кракові можна покататися на коні по центру міста:
Біля площі розташоване Старе місто. Варшава була майже повністю зруйнована під час Другої світової. Будинки Старого міста відбудовували по пам’яті та старим фото. Старе місто включене до списку ЮНЕСКО як винятковий приклад майже повного відновлення історичного періоду XIII-XX століть:
Ринкова площа старого міста:
Барбакан — оборонна стіна XVI століття:
За Барбаканом починається район Нове місто. Цей район з’явився у 14-му столітті як окреме місто Нова Варшава, яке лише в 1791-му році було приєднано до Варшави. Під час Варшавського повстання Нове місто було повністю зруйноване внаслідок німецьких бомбардувань, але на відміну від Старого міста його відновлювали вибірково:
Ринкова площа нового міста:
Біля західної стіни старого міста стоїть пам’ятник Яну Захватовичу — архітектору, який відбудував Варшаву після Другої світової війни:
Пам’ятник жертвам Катині:
Фрагмент стіни старого міста:
Вулиця Podwale:
Пам’ятник Янові Кілінському — керівнику Варшавського повстання 1794-го:
Пам’ятник малому повстанцю:
Замкова площа в південній частині переходить у пішохідну вулицю Краківське передмістя. На ній знаходиться неокласична церква святої Анни:
Будинки Краківського передмістя:
Будівля неурядової організації “Польська співдружність”, метою якої є укріплення зв’язків польської діаспори з Польщею:
Церква Res Sacra Miser:
Ворота палацу Потоцьких:
Прокуратура:
Пам’ятник польському поетові Адаму Міцкевичу:
Церква Успіння Божої Матері та святого Йосифа:
Президентський палац:
Готель Bristol:
Ординаріат війська польського:
Пам’ятник Стефану Вишинському:
Ворота Варшавського університету, поряд з польськими прапорами розвішані українські:
В університеті збирають кошти на аптечки для наших військових:
Польські студенти і студентки солідарні з Україною:
Один з корпусів:
Історичний факультет також солідарний з Україною:
В 19-му столітті це був головний корпус:
Іще корпуси університету:
Базиліка святого Хреста:
Палац Сташича, перед яким стоїть пам’ятник Миколаю Копернику:
Театр імені Арнольда Шифмана, і тут також український прапор поряд з польським:
Праворуч від палацу Сташича розташований палац Замойських:
Приблизно з цього місця вулиця Краківське передмістя переходить у вулицю Новий світ, яка під кінець XIX століття стала головним місцем для ведення торгівлі та бізнесу. Вона також була частиною колишньої Королівської Дороги, яка проходила від Старого міста до резиденції польського короля у Вілянуві. Під час Варшавського повстання вулиця була майже повністю знищена. Спочатку її планувалося відбудувати у довоєнному стилі модерн, однак згодом було вирішено виконати реконструкцію у неокласичному стилі зразка XIX століття. Сьогодні вулиця, як і до війни, заповнена ресторанами, магазинами та кав’ярнями:
Навіть в Польщі представлена мережа закладів “Львівські круасани”:
Ледве не весь центр Варшави в наших прапорах:
На вулицях навіть таке продають 😀:
Зміна караулу біля меморіалу біля Саксонського саду:
Саксонський сад:
Театр Sabat:
Будинок на вулиці Foksal:
Соціалістична мозаїка:
Музей Фредерика Шопена:
Мурал з Шопеном:
Національна художня галерея:
Церква Святої Трійці:
Міська рада:
Церква святого Апостола Андрія та святого Брата Альберта:
Найвідоміша архітектурна пам’ятка Варшави — це, напевно, палац культури та науки, який в деякому сенсі є копією Московського державного університету (дещо схоже також є в Бухаресті):
Наші люди є усюди. На паркані біля палацу хтось написав “Слава Україні”. А поруч польською мовою хтось написав застереження, що українські жінки і діти часто стають жертвами торгівлі людьми:
Палац розташований в районі, де компактно побудовані хмарочоси:
На 38-му поверсі є оглядовий майданчик:
Хмарочоси — не дуже типове явище для європейських міст. До недавнього часу я був впевнений, що Франкфурт — це найбільш “хмарочосне” місто Європи, але Варшава, напевно, його переплюнула:
Саме у Варшаві побудований найвищий на даний час хмарочос Євросоюзу — Varso Tower:
Złota 44:
Готель InterContinental:
Skysawa:
Rondo 1:
Łucka City:
Warsaw Unit:
Warsaw Spire:
Warsaw Trade Tower:
Музей Варшавського повстання:
Жодне польське місто не обходиться без ресторанів української кухні:
Фрагмент стіни варшавського гетто:
Парк Łazienki Królewskie:
В парку є китайський сад, але тут він набагато скромніший, ніж в Цюриху:
Університетська бібліотека:
Лазня Теодозії Маєвської:
Польовий собор війська польського:
Пам’ятник Варшавському постанню:
Палац Красінських:
Палац Паца:
Палац Шанявських:
Великий оперний театр:
Готель Belotto:
Тут стояла стіна варшавського гетто:
Пройдемося трохи по східному берегу. Будівля польської залізничної компанії:
Будівля колишньої водної палати:
Пам’ятник піходної дивізії імені Костюшко:
Свентокшиський міст:
Пам’ятник празькому дворовому оркестру в районі Стара Прага:
Базиліка Святих Михаїла та Флоріана:
Мазовецьке воєводство солідарне з Україною:
Варшава виявилася набагато цікавішою, ніж я її до цього собі уявляв. Оскільки Польща була частиною соціалістичного блоку, а її столиця після Другої світової війни відбудовувалась ледве не з нуля, я думав, що Варшава — це сіре пост-комуністичне місто з великою кількістю совкового непотребу в архітектурі. Але ні, на щастя, я помилявся. Тут є старовинний історичний центр, схожий на той, який можна побачити в Кракові або Вроцлаві, багато неокласики, а також діловий район із сучасними хмарочосами, одним словом — усе те, що потрібно сучасному великому місту. Якщо Краків — це Львів, тільки в більших масштабах (як я писав у попередніх фотозвітах про Польщу), то Варшава — це, напевно, Франкфурт в більших масштабах. Можу з впевненістю сказати, що з тих польських міст, в яких я бував, Варшава мені поки що найбільше сподобалась. От тільки, на жаль, я не встиг побачити все, що хотів, оскільки місто досить велике і деякі пам’ятки розташовані у віддалених районах. Що ж, буде мотивація приїхати сюди ще раз, щоб заповнити пробіли.
