Даний фотозвіт буде дещо нестандартним, оскільки тут будуть представлені світлини з декількох поїздок до Варшави у 2024-му. Я вирішив зібрати тут переважно те, чого я не побачив під час свого першого візиту до польської столиці минулого року. Хто не читав мій перший фотозвіт про Варшаву, він доступний тут.
Варшава є моїм другим найулюбленішим містом Польщі після Гданська, тому не гріх буде про неї написати ще.
З чого я почну цього разу? А почну я з питання: чи знаєте ви, що таке Прага? Ну звісно ж знаєте, що це столиця Чехії. А чи знаєте ви, що в Варшаві є своя Прага? А от це, напевно, знають не всі. Цей район, назва якого співпадає з назвою столиці Чехії, розташований на східному березі Вісли, один з мостів, який веде до нього, іде прямо від Королівського замку:
Вперше Прага (та, яка є районом Варшави, а не столицею Чехії) згадується в літописах в 1432 році. В 17-му столітті вона отримала статус міста, але вже наприкінці 18-го була приєднана до Варшави на правах району. До речі, те, що район має таку ж назву, як і столиця Чехії, є швидше випадковістю, аніж запозиченням. Його назва походить від слова “prażyć” (“жарити”). Справа в тому, що в давню давнину тут був ліс, який спалили, щоб підготувати землю для посіву. Ну і так воно історично повелося.
Як я розповідав у своєму першому фотозвіті, в часи Другої світової війни Варшава була майже повністю знищена, від неї залишилися переважно руїни. І лише район Прага якимось дивним чином залишився відносно неушкодженим.
В післявоєнні роки Прага стала індустріальним районом Варшави, але водночас заробила дурну славу як найбільш кримінальний район, у зв’язку з чим мешканці Варшави, що проживали на протилежному березі Вісли, намагалися без нагальної потреби туди не їздити. Дуже нагадує Троєщину в Києві, чи не так? Але часи міняються, і тут зараз не менш безпечно, ніж в будь-якому іншому районі Варшави, і на відміну від тієї ж Троєщини, сюди навіть метро провели. Минулого року я, до речі, саме тут знімав готель, але оскільки того разу я був в Варшаві вперше, я акцентував увагу переважно на західному березі Вісли, де знаходиться Старе місто та більшість основних пам’яток польської столиці. В Празі, звичайно, теж щось бачив, але небагато.
Загалом Прага і зараз не є привабливим районом для туристів, але її мешканці все одно її люблять:
Мурали на будинках також говорять про те, що мешканці варшавської Праги пишаються своїм районом:
Хто читав мій минулорічний фотозвіт про Варшаву, ті, напевно пам’ятають цей собор. Але про всяк випадок викладу ще раз:
Тут навіть є одна православна церква, але за деревами її не надто добре видно:
В Празі є також своя залізнична станція — Варшава Віленська:
Якщо ви — постійний читач даного блогу, або багато подорожували Польщею, ви, напевно, знаєте, що поляки люблять об’єднувати залізничні вокзали з великими ТРЦ. Не став винятком і Віленський вокзал в Варшаві, який плавно переходить в торгівельний центр Galeria Wilenska:
Ці будинки, здається, не відновлювалися з часів Другої світової:
На деяких досі видно сліди від обстрілів:
Але є і такі:
Ось ще цікава будівля з годинником:
На цьому будинку досі розвішані українські прапори, на одному з яких є надпис, що Мазовецьке воєводство солідарне з Україною. Мушу зазначити, що українських прапорів в Варшаві стало значно менше, ніж було минулого року, але деінде вони все ще трапляються:
В листопаді я нарешті добрався до Вілянівського палацу, який я хотів побачити ще минулого року, але тоді мені це не вдалося через брак часу, а також те, що він розташований надто далеко від центру міста. Район Вілянів (Вілянув) — це фактично вже околиця Варшави:
А ось власне і Вілянівський палац — літня резиденція короля Яна III:
Поруч з палацом є трояндовий сад:
Вся територія прикрашена новорічними декораціями:
Палац з іншого боку:
Біля воріт палацу — невелика картинна галерея під відкритим небом:
З іншого боку від палацу — костел святої Анни:
Справа від костелу — мавзолей Потоцьких:
Будинки на вулиці Маршалківській нагадують про суворі комуністичні часи:
Площа Конституції:
Церква на площі Спаса:
Площа Люблінської Унії:
Пам’ятник Юзефу Пілсудському:
Варшавський Бельведер — палац, який в 1918-му став резиденцією Пілсудського. Там він і помер в 1935-му:
В Варшаві є вулиця, названа на честь жертв російської агресії:
І, до речі, саме на цій вулиці знаходиться російське посольство. Пам’ятаєте, в 2022-му році в деяких країнах Європи була така тенденція — вулицям, на яких розташовані російські дипломатичні представництва, давали нові назви, які так чи інакше пов’язані з Україною. Польські міста також долучилися до цього флешмобу, і, до речі, не лише Варшава. Наприклад, в Кракові вулицю, де знаходиться російське консульство, переназвали на честь Незалежності України. Саме російське посольство я принципово не став фотографувати, хоча мушу зазначити, що вони орендують досить гарний неокласичний палац. Кому цікаво — можете знайти в інтернеті.
Окрім того, що вулицю назвали на честь жертв російської агресії, перед самим російським посольством через дорогу великими буквами написали “Слава Україні!”:
А ще на цій вулиці є кримсько-татарський ресторан “Крим”:
Канцелярія прем’єр-міністра:
Знайшов цікаву площу в середмісті, яка називається Площею Трьох хрестів. Колись вона називалася площею трьох перехресть, оскільки тут перетиналося кілька вулиць. Згодом на ній побудували дві колони з хрестами, а трохи пізніше — пам’ятник Івану Непомуцькому з хрестом на руках. Таким чином, хрестів стало три і площа отримала свою сучасну назву:
На другому кінці площі знаходиться неокласична церква святого Олександра:
Адміністрація Мазовецького воєводства:
Реформаторська церква:
Історичний трамвай:
Ну і в якості бонусу залишу тут ось це. Ви це вже бачили в моєму минулорічному фотозвіті, але це те, що мені найбільше подобається в Варшаві. Так, я невиправний поціновувач хмарочосів 😊:
Я вже якось десь писав, що я зазвичай не дуже люблю відвідувати міста, в яких я вже був, але під час свого першого візиту до Варшави я не все встиг побачити. Перш за все мене цікавив Вілянівський палац. Але окрім нього я відкрив для себе й кілька інших локацій, які під час мого минулорічного візиту пройшли повз мене. Точніше, я пройшов повз них 😊. Не здивуюся, якщо наступного разу ще щось цікаве знайду.