Чи задумувалися ви коли-небудь, що вийде, якщо зробити пародію на вже існуючу пародію? Макао — ідеальне місце, щоб отримати відповідь на це питання. Уявіть собі копію Лас-Вегаса, який сам по собі є великою декорацією з копіями відомих туристичних об’єктів. Уявили? Це і є Макао. Але задовго до того, як місто почало імітувати європейські туристичні пам’ятки, воно було цілком справжнім осередком Європи в Азії, адже це колишня португальська колонія.
Макао розташоване на узбережжі Південно-Китайського моря на захід від Гонконгу через затоку. Відстань від Макао до Гонконгу десь приблизно як від Києва до Борисполя (Аоминь — це китайська назва Макао):
Північна частина міста розташована на невеликому півострові, який з’єднаний кількома мостами з південною частиною на острові Тайпа:
Майже 450 років португальці контролювали цю територію, після чого в 1999 році вони передали її Китаю на правах спеціального адміністративного району з широкою автономією за принципом “одна країна, дві системи”. Іншими словами, статус Макао аналогічний тому, який має Гонконг — формально частина Китаю, але з власними законами, економікою, міграційною політикою тощо. Тобто така собі “держава в державі”.
Саме португальці тут свого часу легалізували азартні ігри, заклавши фундамент для того, щоб Макао стало китайським Лас-Вегасом. Це було зроблено з метою врятувати економіку Макао, яка не витримувала конкуренції з британським Гонконгом. Поки Гонконг розвивався як світовий фінансовий центр, Макао намагалося “виїхати” за рахунок ігорного бізнесу. Сьогодні це єдине місце в Китаї, де казино повністю легалізовані (навіть у відносно ліберальному Гонконзі вони заборонені). Я вам більше скажу — ця азійська копія Лас-Вегаса за рівнем доходів від ігорного бізнесу вже давно переплюнула сам Лас-Вегас.
Оскільки Макао має власну міграційну та візову політику, вам доведеться проходити прикордонний контроль навіть якщо ви прибуваєте сюди з материкового Китаю чи Гонконгу.
Громадяни України в Макао отримують візу по прибуттю. Вам її не вклеюють в паспорт, просто видають спеціальний папірець, який прирівнюється до візи.
В Макао є невеликий міжнародний аеропорт. Але якщо ви бажаєте з’їздити на один день з Гонконга, як я робив, можна дістатися на поромі або на автобусі по мосту, який з’єднує Гонконг і Макао.
Офіційною валютою Макао є патака, яка прирівняна до гонконгського долара за курсом 1:1. Втім, гонконгські долари приймають до оплати майже всюди. Але будьте готові, що не в кожному магазині можуть приймати картки Visa та MasterCard, хоча ситуація з цим тут загалом краща, ніж в материковому Китаї.
В наших операторів в Макао діють базові тарифи. Навіть мій польський оператор жодних вигідних варіантів не пропонував, у нього в Макао лише один тариф — 500 Мб за 500 злотих (приблизно 6100 грн). Даруйте, але це вже занадто.
Довелося використовувати eSIM від Truely, яку я використовував в Брунеї.
Розетки тут британського типу.
Добре знайомий нам Uber тут нормально працює, як і в Гонконзі. Цікаво, що в Макао лівосторонній рух, як у Великій Британії, хоча в самій Португалії він правосторонній. Хтось знає, з чим це пов’язано?
Пором з Гонконга, яким я прибув до Макао, прибуває до острова Тайпа, тож я спочатку саме з ним познайомився. Але я почну цей фотозвіт з історичної частини Макао, яка розташована на материку і яку розбудовували португальці.
Будинок уряду:
Церква святого Лаврентія:
Телевежа Макао є одним з найвідоміших місць у світі для екстремальних стрибків. Стрибок коштує близько 400 доларів, вас прив’язують до тросу і ви стрибаєте головою вниз. Перед стрибком ви обов’язково маєте підписати документ, де ви засвідчуєте, що усвідомлюєте ризики, підтверджуєте, що не маєте серцевих захворювань, і у випадку травми або смерті ви і ваші родичі звільняєте компанію від відповідальності. На щастя, летальних випадків поки що не траплялося, але я б вам не радив ризикувати:
Набережна материкової частини Макао:
Казино Lisboa:
Grand Lisboa (Гранд Лісабон) — найвищий хмарочос Макао, стилізований під лотос. Є найвідомішою будівлею Макао та однією з його візитівок. Тут знаходиться готель та казино:
Сенатська площа — власне те місце, яке повертає нас в епоху португальської колонізації Макао:
На даний момент мені ще не доводилось бувати в Португалії. Якщо ви там були — напишіть, будь ласка, в коментарях, наскільки ця архітектура схожа на португальські міста.
Церква святого Домініка:
Руїни собору святого Павла — ще одна візитівка Макао. Свого часу це був найбільший християнський собор в східній Азії. В 1835 році сталася пожежа, яка майже повністю його знищила. Цей фасад — єдине, що від нього залишилось:
Ще один явно португальський будинок:
Вуличні вказівники в Макао дублюються португальською мовою. Вона тут є другою офіційною, хоча нею володіють буквально 2-3% населення. На відміну від британців в сусідньому Гонконзі, португальські колонізатори в Макао не проводили активної політики навчання місцевого населення своєї мови. В школах португальська мова не була і не є обов’язковим предметом, а тому учні обирають переважно англійську, якою тут розмовляють не гірше, ніж в Гонконзі. Португальська мова в Макао — це радше символ історії, а тому якщо ви її знаєте — не розраховуйте на те, що вас тут хтось зрозуміє, краще говоріть англійською:
Виставково-художній павільйон для молоді:
Центр культури:
Центральна бібліотека:
Архів:
Мистецька галерея:
Будинок літератури Макао та академія Джао Цуньї:
Будинок чайної культури Макао:
Площа лотоса — квітки, яка є символом Макао:
Вам це, до речі, нічого не нагадує? Якщо ви читали мій фотозвіт про Гонконг, у вас повинен був виникнути ефект дежавю — там є площа зі схожою скульптурою золотої баугінії — квітки, яка є символом Гонконга. Схожість Гонконга і Макао полягає не лише в тому, що вони мають особливий статус у складі Китаю, а й те що символом обидвох територій є квітка. В них навіть прапори концептуально схожі: в Гонконга — біла баугінія на червоному фоні, в Макао — білий лотос на зеленому фоні:
А зараз ми перенесемося на острів Тайпа, де я вам покажу зовсім інший Макао, де крутяться шалені гроші. Насправді тут колись було два острова — Тайпа і Колоан, які з’єднали шляхом насипання землі між ними. Новоутворений район назвали Котай (похідне від Колоан і Тайпа) і саме там побудували ту саму пародію на Лас-Вегас, про яку йшлося на початку фотозвіту:
І ось перший бутафорний грально-готельний комплекс The Londoner, стилізований під Вестмінстерський палац. Навіть Біг Бен є:
Навпроти нього знаходиться грально-готельний комплекс Venetian з копіями мосту Ріалто та вежі з площі святого Марка:
Тут під Венецію розбудували цілий квартал:
А це грально-готельний комплекс The Parisian з натяками на Францію:
І біля нього стоїть бутафорська Ейфелева вежа:
До речі, бутафорія тут не обмежується лише архітектурою. В цих грально-готельних комплексах нерідко можна зустріти дівчат модельної зовнішності, в яких теж немає нічого справжнього 😁.
Подивіться лише на рецепцію готелю The Parisian — здається, тут не треба навіть в казино йти, щоб бездарно просрати усе, що нажито багаторічною працею, достатньо просто сюди заселитися:
А розважально-курортний комплекс Galaxy — це взагалі як місто в місті. На його території, яка співставна з Київським Політехнічним Інститутом, розташовані елітні готелі, ресторани, торгово-розважальні зони, штучний пляж і, звичайно ж, казино:
З західного берега Тайпи відкривається ось така панорама сусіднього острова. Це вже територія материкового Китаю. Туди ми не підемо, бо в мене немає китайської візи:
Скажу коротко: Макао мені сподобалося значно більше, ніж Гонконг. Якщо в Гонконзі окрім хмарочосів більше за великим рахунком нема, що дивитися, то в Макао в ідеальному стані збереглася португальська архітектурна спадщина. А пародія на Лас-Вегас на острові Тайпа — це взагалі окрема історія, місцями дивна, але по-своєму цікава. Якщо ви плануєте на кілька днів заїхати в Гонконг, заскочте хоч на день в Макао, не пошкодуєте!
