Напевно, 2026 рік в контексті моїх подорожей можна сміливо оголошувати роком Азії. Якщо ви пам’ятаєте, під час своєї березневої відпустки цього року я відвідав кілька країн південно-східної Азії. Вереснева відпустка також почалася з того регіону. І першим пунктом в моїй подорожі стала країна, якою я завершив попередню відпустку, а саме — Китай. Тільки на цей раз я полетів не в Шанхай, а в Гуанчжоу, оскільки звідси простіше добиратися до Камбоджі — моєї наступної країни. Але про це трохи згодом.
Як подорожувати по Китаю без візи, а також інші корисні поради щодо цієї країни я давав у фотозвіті про Шанхай, тому повторюватися не буду, а пропоную одразу перейти до нашої сьогоднішньої теми.
Гуанчжоу є одним з головних центрів кантонської культури: тут так само, як і в Гонконзі, розмовляють переважно кантонською мовою, хоча і мандаринською теж володіють. Також місто століттями було одним з головних портів для міжнародної торгівлі. Це сформувало в ньому особливий космополітичний характер. В XIX столітті саме через південний Китай, зокрема Гуанчжоу, в країну приходило багато нових ідей — західна освіта, медицина, християнські школи, нові газети та багато іншого. Це створило особливий клімат для місцевих медіа — газети провінції Гуандун, де розташоване місто Гуанчжоу, іноді могли дозволити собі трохи більше вольностей, ніж в решті Китаю. Наприклад, вони могли жорстко критикувати місцевих чиновників, але в 2013 році партія прикрила цю лавочку. Але волелюбний торговий дух Гуанчжоу нікуди не зник.
Маючи в своєму розпорядженні лише один день в Гуанчжоу, я вирішив спробувати витиснути з нього максимум і зрозуміти, чим це місто відрізняється від того ж Шанхаю. І ось що з цього вийшло.
Попри те, що приїхав я рано, в готель мене заселили одразу. Ось такий у мене був вигляд з вікна (я його жартома назвав “Позняки і Биківня” 😁):
Поспавши кілька годин після тривалого перельоту, я пішов знайомитися з містом. І почав я з площі Huacheng або Площі Квіткового Міста, яка є головним громадським простором Гуанчжоу, а також діловим центром міста, оскільки вона з усіх боків оточена хмарочосами:
Саме тут знаходяться два найвищих хмарочоса Гуанчжоу. Зліва — 102-поверховий Міжнародний фінансовий центр, також відомий як Guangzhou West Tower (Західна вежа Гуанчжоу):
На протилежному боці від нього стоїть 120-поверховий Фінансовий центр CTF, який також називають Guangzhou East Tower (Східна вежа Гуанчжоу):
Інші хмарочоси:
Йоперний театр:
На площі багато пам’ятників:
Сільськогосподарський банк Китаю:
Будинок з годинником в стилі вінтажних американських хмарочосів:
GT Land Plaza:
Біля одного з офісних центрів можна побачити серію скульптур “Пишні жінки”, автором яких є Сюй Хунфей — директор Академії скульптури Гуанчжоу. В той час як в Азії існує жорсткий культ стрункості, Сюй Хунфей вирішив кинути виклик суспільству, навмисно створюючи скульптури жирних бабів. І враховуючи те, що ці скульптури стоять на дуже видному місці, партія дала на це добро:
Повертаючись до Площі Квіткового Міста — звідти дуже добре видно Кантонську телевежу, яка розташована на протилежному березі Перлинної ріки і є головною візитівкою Гуанчжоу:
Вид з іншої локації:
На тому березі також є хмарочоси:
Перейдемо по цьому мосту на інший берег:
Побачимо місцеві Позняки 😁 (виявляється, вони за межами Києва є не лише в Гонконзі):
Ну, я думаю, ви здогадуєтеся, навіщо я перейшов на протилежний берег. Піднятися на Кантонську телевежу — це святе діло, адже звідси відкриваються найкращі види на місто:
Але Гуанчжоу — це не лише хмарочоси та висотні житлові квартали. Особливої уваги також заслуговує штучний острів Шамянь, і я поясню, чому:
Пам’ятаєте, я розповідав про іноземні концесії в Шанхаї? Оскільки Гуанчжоу також історично був важливим портом для міжнародної торгівлі, тут таке явище теж існувало. Під іноземні концесії тут віддали саме острів Шамянь, який відокремили від великої землі штучним каналом. Більшу частину острова контролювали британці, а решту віддали французам. Сьогодні острів є таким собі музеєм європейської колоніальної архітектури під відкритим небом, який приваблює не лише іноземних туристів, а й також є улюбленим місцем багатьох місцевих мешканців:
Пам’ятник “Летючий кінь” на Шанхайській вулиці:
Надпис на пам’ятнику говорить, що Гуанчжоу визнане Національною туристичною адміністрацією Китаю топовим туристичним містом:
Арка на Шанхайській вулиці:
Скульптури:
На вулиці багато магазинів та ресторанів національної кухні. Їх відвідують переважно місцеві, але й іноземцям там також завжди раді:
Собор святого серця, який часто називають Нотр-Дамом Східної Азії:
Виставкова інсталяція, присвячена 100-річчю Комуністичної партії Китаю:
Район Party Pier — центр нічного життя Гуанчжоу, де розташовані найкращі бари, ресторани, клуби та інші розважальні заклади:
Трохи нічного міста:
І наостанок: подивіться, якого красунчика я тут знайшов 😸:
Що ж, моя коротка китайська зупинка завершена, далі на мене чекає Камбоджа.
