Пам’ятаєте, я у фотозвіті про Ліхтенштейн розповідав, що коли в дитинстві розглядав політичні карти світу, у мене мікродержави завжди викликали особливий інтерес? Тож, побувавши в Іспанії, я просто не міг оминути увагою Андорру — маленьку країну, затиснуту в Піренеях між Іспанією та Францією.
Андорра є найбільшою європейською мікродержавою за площею території, однак за чисельністю населення поступається Мальті. Втім, Мальту не завжди відносять до мікродержав через її відносно велику, як для такої маленької країни, чисельність населення, але з огляду на те, що її територія менша, ніж в Андорри, я особисто не бачу причин не вважати її мікродержавою.
Історично Андорра мала унікальний статус. Як ви знаєте, усі європейські мікродержави, окрім Мальти, в певному сенсі є такими собі неформальними протекторатами більш великих держав. Будучи незалежними державами, вони добровільно делегують частину свого суверенітету комусь з більших сусідів, особливо це стосується питань оборони та грошової системи. Так, наприклад, Ватикан і Сан-Марино тісно пов’язані з Італією, Монако — з Францією, а Ліхтенштейн — зі Швейцарією. А от ситуація з Андоррою взагалі не схожа на жодну із цих країн. У середньовіччі на її територію претендували як французи, так і іспанці. І щоб уникнути конфлікту, у 1278 році французький граф Фуа та єпископ Урхельський з Каталонії підписали угоду про спільне управління цією територією. Так з’явився інститут співкнязівства, який в дещо видозміненій формі зберігся і донині. Після того, як Франція стала республікою, роль співкнязя перейшла до президента Франції, в той час, як співкнязем з іспанського боку залишався єпископ Урхеля.
Попри високий рівень автономії, міжнародне співтовариство тривалий час не сприймало Андорру як повноцінну державу. Лише в 1993 році, коли Андорра прийняла свою першу конституцію і офіційно проголосила себе незалежною, вона була прийнята в ООН, хоч на той момент вона вже сотні років існувала як політичне утворення. При цьому президент Франції та єпископ Урхеля залишаються співкнязями, але їхня роль сьогодні є чисто символічною — вони не мають повноважень керувати урядом та ініціювати зміни до законодавства. Підписувати закон вони можуть лише тоді, коли його ухвалить парламент Андорри, тобто це чиста формальність. Це дуже схоже на ту модель, яка діє в Канаді, Австралії, Новій Зеландії та деяких інших колишніх британських колоніях, де номінальним головою держави є британський монарх, але реальна влада належить парламенту та голові уряду.
За етнічним походженням корінне населення Андорри — каталонці. Каталонська мова є єдиною державною в країні, і саме вона використовується в освіті, офіційних документах та публічному житті. Водночас у повсякденному спілкуванні також широко вживаються іспанська, французька та португальська — через те, що значна частина населення є іммігрантами або нащадками вихідців із сусідніх країн.
Як потрапити в Андорру громадянину України?
Оскільки Андорра не має власної візової політики, в’їхати сюди можуть усі, хто має право в’їзду в Іспанію або Францію. Через відсутність аеропорту дістатися сюди можна лише наземним транспортом з цих двох країн. Таким чином, в Андоррі де-факто діють правила Шенгенської угоди, хоча сама вона не є її учасницею і не входить до Євросоюзу. Простими словами — українцям віза не потрібна.
Прикордонний контроль зазвичай не здійснюється, однак при виїзді з Андорри до Іспанії або Франції вас можуть перевірити на предмет того, чи не везете алкоголь або цигарки понад дозволені ліміти. Такі ситуації трапляються доволі часто, адже в Андоррі низькі податки і багато хто користується нагодою зробити великі закупки.
Порівняно з іншими мікродержавами Європи Андорра — досить важкодоступна країна. І справа не лише в тому, що вона схована в горах, а й у її віддаленості від великих міст сусідніх країн. Для порівняння: від Ріміні до Сан-Марино автобусом лише година, з Цюриха до Вадуца, столиці Ліхтенштейну, — півтори години, а Ватикан узагалі розташований всередині Риму. Щоб доїхати з Барселони до Андорра-ла-Вельї, потрібно від двох з половиною до трьох годин.
З Барселони до Андорра-ла-Вельї регулярно курсує багато автобусів. Я ж вирішив взяти організований тур на GetYourGuide. З одного боку це було правильне рішення, бо в рамках цього туру я також побачив трохи Франції, але двох годин в Андоррі виявилось трохи недостатньо.
Валюта
Андорра в якості офіційної валюти використовує євро.
Це питання тут має доволі цікаву історію. Власної валюти країна ніколи не мала: історично в обігу одночасно перебували іспанська песета та французький франк, причому песета була більш поширеною. Час від часу уряд замовляв карбування власних монет — динерів, аби підкреслити суверенітет. Втім, вони не були законним платіжним засобом, а радше мали характер колекційної сувенірної продукції, хоч і випускалися з офіційного дозволу.
Коли у 2002 році Іспанія та Франція перейшли на євро, Андорра внаслідок відсутності власної валюти теж фактично запровадила його у себе. Але, на відміну від Ватикану, Монако і Сан-Марино, вона не мала валютної угоди з ЄС і тому використовувала євро в односторонньому порядку — подібно до того, як це досі роблять Чорногорія та Косово. В Брюсселі, звісно ж, були не в захваті: формально Андорра користувалася євро “без дозволу”. Але чому у Ватикану, Монако і Сан-Марино не виникло проблем, хоча вони теж не є членами Євросоюзу, а в Андорри вони з’явилися? Проблема полягала в тому, що країна відмовлялася поступитися своєю традиційною банківською таємницею, яка суперечила європейському законодавству щодо боротьби з відмиванням грошей.
Лише у 2011 році було досягнуто угоди, яка надала Андоррі право офіційно використовувати євро. А вже у 2014-му держава отримала можливість карбувати власні євро-монети, які з’явилися в обігу наступного року.
Роумінг
Послуга “Роумінг як вдома” від “Київстару” на території Андорри не діє. Більш того, тарифи тут значно вищі, ніж у більшості країн, де ця опція також недоступна. Особливо це відчутно для мобільного інтернету: вартість 1 Мб становить близько 120 грн. Тому, під’їжджаючи до кордону, обов’язково вимкніть мобільний інтернет, інакше ваш рахунок може обнулитися буквально за кілька секунд.
Ніби нічого важливого не забув, то ж пішли знайомитися з цією країною!
Андорра-ла-Велья
Розпочнемо наше знайомство зі столиці, яка називається Андорра-ла-Велья. В перекладі з каталонської її назва означає “Стара Андорра”. Місто також відоме під назвою Андорра-ла-В’єха, так його називають іспанці, але оскільки в Андоррі державною мовою є каталонська, офіційною назвою є саме Андорра-ла-Велья.
Населення Андорра-ла-Вельї становить близько 22 тисяч мешканців. Це найвища столиця Європи, її висота над рівнем моря становить 1023 м. Туристи часто сприймають її не як культурний центр, а як рай для шопінгу через duty-free та низькі податки. Але навіть якщо шопінг вас не цікавить, ви знайдете, чим себе тут зайняти.
Першою туристичною пам’яткою, яку я побачив тут, стала скульптурна композиція “7 поетів”, відкрита в 2014 році на площі Лідії Арменголь. Її автором є каталонський скульптор Жауме Пленса. Композиція являє собою 7 фігур людей, що сидять на платформах, встановлених на стовпах, і символізує 7 парафій Андорри:
Справа можна побачити міст, який чимось нагадує той, що побудував Кличко в Києві, тільки в значно менших масштабах:
Сучасний будинок з елементами традиційної піренейської архітектури:
Державний прапор Андорри дуже нагадує прапори Румунії та Молдови — ті самі кольори, тільки посередині, на жовтій смузі, герб країни. У вас, можливо, виникне питання: а чим пояснюється така схожість? Хто в кого вкрав цю ідею? Насправді прапори цих країн мають різне походження. Кольори прапора Андорри символізують історичні зв’язки цієї країни з Іспанією та Францією. Давайте згадаємо, які кольори мають прапори цих двох країн. Франція — синій, білий та червоний. Іспанія — жовтий та червоний. Таким чином, синій і червоний кольори на прапорі Андорри символізують її зв’язок з Францією, а жовтий і, знову ж таки, червоний — з Іспанією:
Типова піренейська архітектура:
Площа принца Бенльока:
Церква святого Степана:
Старе місто:
Casa de la Vall — історична будівля парламенту Андорри. Це, до речі, типовий представник старовинної архітектури цієї країни, та піренейського регіону загалом:
Поруч з нею — нова будівля парламенту:
З площі, де розташовані ці будівлі, відкриваються ось такі панорами:
Туристичне бюро у вигляді міні-замку:
Торгівельна вулиця Мерічелл:
Через місто тече ріка Валіра:
Однією з найвідоміших пам’яток Андорра-ла-Вельї є скульптура Сальвадора Далі “Шляхетність часу”:
Один з мостів через Валіру:
Прогулюючись далі вздовж ріки, ви можете легко опинитися в іншому місті, нічого не підозрюючи. І невдовзі ми туди також підемо:
Андорра-ла-Велья концептуально нагадала мені Сараєво — місто посеред гір, витягнуте довгою смугою вздовж ріки, з долиною, яка буквально диктує йому форму.
Ескальдес
Мені вже не раз траплялися такі географічні парадокси, коли два міста розташовані настільки впритул одне до одного, що буквально зливаються в одне ціле, й іноді важко зрозуміти, де проходить межа. Один з таких парадоксів є і в Андоррі: на сході її столиця Андорра-ла-Велья плавно переходить у місто Ескальдес. На карті межу легко впізнати: за дорогою, що ніби вертикально перерізає місто й біля ріки переходить у кругове перехрестя, починається Ескальдес:
Назва міста походить від каталонського слова “escaldar” (“обшпарити”) і пов’язана з термальними мінеральними джерелами, які були відомі ще в давнину.
Архітектурним символом Ескальдеса є найбільший в Піренеях спа-комплекс Caldea, який віддалено чимось нагадує лондонський хмарочос The Shard, тільки в значно зменшеному варіанті. На даний час це найвища будівля в Андоррі:
Хмарочосів тут немає, але висотні будинки по 15-20 поверхів тут не таке вже й рідкісне явище, що для європейських мікродержав взагалі нетипово:
Валіра тут більш мілководна:
Будинки на пагорбі:
Скульптура “Тільки ти”:
Коридор між двома будинками, схожий на старий вагон:
Центр мистецтв Ескальдеса:
Розписаний будинок:
Церковна площа:
Церква святого Петра:
Хостел Valira:
Будинок поруч:
Міст Енгордань:
Інсталяція у вигляді великих кранів, з яких у Валіру ллється вода:
Дивно, що в цієї скульптури досі немає потертостей в певних місцях 😁:
Андорра багато в чому нагадує Ліхтенштейн.
По-перше, обидві країни є мікродержавами.
По-друге, обидві розташовані в гірських місцевостях.
По-третє, обидві є князівствами.
По-четверте, в обох переважає сучасна архітектура.
Втім, Андорра видається більш урбанізованою: її міста дійсно схожі на міста — з вулицями, забудовою, рухом. В Ліхтенштейні ж містами можна назвати лише Вадуц і Шаан, і то з натяжкою. Крім того, в Андоррі збереглося більше старовинних елементів — середньовічні церкви, вузькі вулиці, невеликі затишні площі, що однозначно робить її більш привабливою.
Я вже якось писав, що в Європі мабуть важко знайти менш цікаву країну, аніж Ліхтенштейн (перепрошую, якщо когось образив). Андорра ж залишає краще враження, хоч вона й далеко не така цікава, як Мальта чи Сан-Марино. Але вона точно не така нудна, як багато хто вважає. Просто не треба від неї очікувати більшого, ніж вона може запропонувати, і тоді точно не розчаруєтесь.
