Ну що, шановне панство і жіноцтво, 2025 рік закінчився, і я по традиції хочу підвести його підсумки в контексті відкриття мною світу. Зазвичай я пишу підсумки в кінці року, а не на початку нового, але цього разу вирішив трохи порушити традицію, оскільки довго працював над фотозвітом про Единбург.
Як ви, можливо, пам’ятаєте з минулорічних підсумків, у 2024-му я відвідав 10 нових країн. На початку 2025-го я поставив собі за мету відвідати в цьому році не менше, і скоро ми дізнаємось, чи вдалося мені реалізувати ці плани.
Тож давайте коротко пройдемося по тих місцях, де я був цього року.
Зима: дешеві квитки та північна Європа
Початок 2025-го минув під знаком пропозицій від Kiwi та пошуку варіантів “злітати за копійки на вихідні”. Впродовж зими я знайшов кілька таких варіантів. Так наприкінці січня я злітав в Норвегію, а в середині лютого — в Ірландію, яка з 2022 року стала для нас безвізовою.
На 1 березня я знайшов квиток до Белфаста — столиці Північної Ірландії, частини Великої Британії, за сміхотворною ціною — 208 злотих в обидва боки. Хоч це вже не зима, на вулиці все ще було досить холодно. Крім того, ця подорож в певному сенсі була логічним продовженням подорожі до Ірландії, тому я все ж таки включу її в зимовий етап. Велика Британія для мене країна не нова — я вже їздив туди в 2024-му, але був лише в Англії, тому для мене побачити іншу складову частину Великої Британії — майже як поїхати в нову країну, тим більше, що Північна Ірландія — дуже специфічний регіон з непростою історією, про що я розповідав у відповідному фотозвіті.
І тут ми дуже плавно перейшли до весняного етапу.
Весна: Балкани і трохи Нідерландів
В березні я злітав на вихідні у вже знайому Болгарію, щоб відмітити там День народження в колі близьких друзів. В принципі, усе, що було до цього моменту, включно з Днем народження — це були короткі поїздки чисто на вихідні. А от в кінці квітня я взяв повноцінну відпустку і поїхав в Боснію і Герцеговину — країну, яка давно викликала в мене неабиякий інтерес і яка справила на мене сильне враження. Гуляючи її столицею Сараєво, я ніби сам прожив історію цього міста. Та й інші боснійські міста, які я відвідав, варті не меншої уваги.
Втім, моя квітнева відпустка не обмежилася лише Боснією і Герцеговиною. Після неї я поїхав на два дні в Словенію. Відвідавши Словенію, я закрив певний етап в дослідженні Європи, оскільки тепер я побував в усіх республіках колишньої Югославії. Ну а після Словенії я на запрошення друга поїхав на кілька днів в Хорватію. Хорватія для мене не була новою країною, але цього разу я відкрив для себе нові міста, в тому числі столицю Загреб. Повертаючись назад з відпустки, я знову потрапив в Нідерланди, оскільки в мене там була довга пересадка. Як я вже неодноразово розповідав, моє знайомство з містами Нідерландів відбувається саме під час тривалих пересадок в Амстердамі. Цього разу я відвідав Гаагу.
Літо: спекотна Іспанія та сусіди. А також трохи Польщі та Чехії
Кінець червня та початок липня відзначилися тим, що я відкрив для себе два нових польських міста — Тарнів та Ряшів, а також відвідав два міста чеської частини історичної області Сілезія, а саме — Остраву та Гавіржов. До речі, 2025-й став для мене дещо експериментальним роком, оскільки я вирішив спробувати себе в аерофотографуванні і купив дрон. В Остраві я його “благополучно” втратив, влетівши випадково в дерево, але згодом купив ще кращий.
В другій половині липня на мене чекала чергова відпустка, яку я провів в Іспанії, а також заодно відвідав Гібралтар, Андорру і трохи Франції. До речі, Франція стала моєю 50-ю відвіданою країною, отже чергова ювілейна цифра досягнута. Тоді я думав, що це буде головна подорож 2025-го, але я ще не знав, що на мене чекає восени.
В середині серпня, маючи три вихідних, я знову опинився в Чехії, нарешті відвідавши її столицю.
Осінь: Польща, Чехія, Балкани та головна подорож року
У вересні я нікуди не їздив, треба було трохи відпочити. В жовтні мав дві короткострокові поїздки на вихідні. Перша — до міста Цешин, яке сьогодні розділене між Польщею та Чехією. Друга — до Сербії, де раніше я бував лише проїздом, а тепер нарешті випав шанс повноцінно з нею познайомитися.
А от в листопаді відбулася моя головна подорож цього року — я вперше потрапив до Південної Америки, відвідавши Чилі, Уругвай і Аргентину. Цих країн на цей рік не було в моїх планах, але життя повернулося так, що ці плани несподівано з’явилися за два місяці до подорожі. Користуючись нагодою, хочу ще раз подякувати троюрідній сестрі, оскільки це завдяки їй ця подорож відбулася.
Зима: і знову Велика Британія
А на Різдво я цього року поїхав в Единбург — столицю Шотландії, яку давно хотів відвідати і яка мене досі не відпускає. Мені вже хочеться туди повернутися! І колись я обов’язково ще раз туди поїду.
Новий рік я зустрічав з друзями у вже знайомій Братиславі.
Отже, що ми маємо в кінцевому підсумку (червоним кольором виділено країни, де я побував вперше):
Норвегія
Ірландія
Велика Британія
Болгарія
Боснія і Герцеговина
Словенія
Хорватія
Нідерланди
Чехія
Іспанія
Гібралтар
Франція
Андорра
Сербія
Чилі
Уругвай
Аргентина
Словаччина
Таким чином, сумарно я відвідав 18 нових країн, що на одну більше, ніж минулого року. З них 11 країн я відвідав вперше, що знову ж таки, на одну більше, ніж минулого року. Таким чином, мету досягнуто, тож можете мене привітати! Рік видався краще нікуди!
Які сюрпризи принесе мені 2026-й, я поки що не знаю, але плани на першу половину року в мене вже є. А куди саме я поїду — я поки що потримаю в секреті 😉.
На цій оптимістичній ноті хочу привітати вас усіх з Новим роком та побажати перемоги, мирного неба та здійснення мрій!
P.S. Я розумію, що хтось зараз скаже, що Гібралтар не є незалежною державою, але я колонії рахую окремо від метрополій. Я вже пояснював, чому.