На травневі свята я полетів до Ніцци, як ви, можливо, пам’ятаєте з попереднього фотозвіту. А оскільки звідси можна легко дістатися до Монако, то, звісно ж, я не міг обійти стороною цю маленьку країну. Чесно кажучи, Монако мене цікавило навіть більше, ніж сама Ніцца, оскільки мікродержави у мене завжди викликали особливий інтерес. До того ж, Монако донедавна залишалося єдиною невідвіданою мною європейською мікродержавою, отже ця історія так і напрошувалася на те, щоб в ній нарешті поставити крапку.
Монако є однією з двох європейських країн, що складаються лише з одного міста (другою є Ватикан), і займає невеликий клаптик землі на узбережжі десь посередині між Ніццою та кордоном з Італією:
Мало хто знає, але колись Монако мало значно більшу територію, що тягнулася аж до італійського кордону і включала міста Рокбрюн та Ментон. Головним джерелом доходів країни на той час був експорт лимонів та оливкової олії з цих двох міст. Однак в 1848 році мешканці цих міст через невдоволеність надмірно високими податками на експорт лимонів, які запровадила правляча династія Грімальді, підняли бунт і Монако фактично втратило контроль над Рокбрюном та Ментоном. Юридично цю ситуацію закріпив договір між Францією і Монако, підписаний в 1861-му. Згідно з ним, Монако погоджувалося передати ці міста Франції в обмін на визнання суверенітету та грошову компенсацію за втрачені землі. Іншими словами — щоб все виглядало цивілізовано, Франція викупила в Монако ці території. Отримані гроші тодішній князь Монако вклав в розвиток елітного туризму та будівництво казино.
Договір 1861-го також передбачав, що Франція зобов’язана захищати Монако у разі військової агресії. Але був ще один цікавий пункт — у разі якщо рід Грімальді не залишить спадкоємців на княжий престол, Франція залишала за собою право анексувати Монако. Тобто Франція визнавала не стільки суверенітет Монако як держави, скільки суверенітет династії Грімальді. Але в 2002 році Франція і Монако підписали новий договір, який скасував це положення. І тепер навіть якщо династія Грімальді не залишить нащадків на трон, Монако все одно залишиться незалежною державою і Франція не буде претендувати на його територію.
Сьогодні в Монако проживає ~39 тисяч людей. При цьому монегаски (корінний народ) становлять лише 21% населення і фактично є меншістю у власній національній державі. Найчисельнішою етнічною групою Монако є французи (30%). На третьому місці — італійці (20%), на четвертому — англійці (8%), а решта — люди інших національностей. При цьому більшість населення цієї держави не мають її громадянства, оскільки його вкрай важко отримати, якщо ви не є етнічним монегаском.
Монако не має власного аеропорту, найближчий знаходиться в Ніцці. А з Ніцци до Монако кожні 15-20 хвилин ходять поїзди (вам потрібно буде вийти на станції Monaco — Monte-Carlo). Шлях займає приблизно 25 хвилин. Квиток можна придбати на вокзалі через автомат, але я купував через інтернет, використовуючи агрегатор Trainline. Ціна квитка становить приблизно 6 євро.
Монако не є членом Євросоюзу, але офіційно використовує євро.
“Київстар” не надає можливості використовувати послугу “Роумінг як вдома” на території Монако, тут діють базові тарифи.
Якщо у вас Lifecell, вам пощастило — ви можете активувати послугу “Роумінг Онлайн”, дія якої поширюється також і на Монако. Це саме те, чим я минулого року користувався в Уругваї. З цією послугою ви можете придбати 1 Гб трафіку за 200 грн, 2 Гб за 400 грн або 5 Гб за 800 грн. Якщо ви плануєте провести в Монако не більше одного дня, одного гігабайту повинно вистачити.
От недарма я свого часу придбав SIM-картку Lifecell. Це була осінь 2006-го, тоді цей оператор ще називався просто life:). У нього була акція для студентів, згідно з якою можна було, пред’явивши студентський квиток, придбати SIM-картку зі спеціальним тарифом, який дозволяв спілкуватися всередині мережі абсолютно безкоштовно. А я тоді якраз був студентом першого курсу. І коли ця акція розпочалася, ми з одногрупниками пішли купувати ці SIM-картки. Однак Lifecell так і не став моїм основним оператором і з часом я почав ним менше користуватися. Останніми роками я його взагалі вкрай рідко використовую і навіть задумувався про те, щоб відмовитися від нього. Але життя показує, що час від часу він все ж буває корисним, тому добре, що не відмовився.
В Монако надзвичайно дорога нерухомість, що також стосується і готелів. Тому якщо ви плануєте затриматися тут більше, ніж на один день, не бронюйте готель безпосередньо в Монако, якщо не хочете залишити тут “усі гроші світу”. Знайдіть краще готель десь на території Франції поблизу Монако, наприклад, в Ніцці. Вони там коштують в рази дешевше, та й їхати не так далеко.
Ну що, пішли знайомитися з країною.
Монте-Карло
Як ви, можливо, пам’ятаєте з попереднього фотозвіту, в п’ятницю 1 травня ввечері я прилетів до Ніцци. Монако я запланував на наступний день, відклавши детальне знайомство з Ніццою на неділю. В суботу десь в обід я вже був в Монако. Думав приїхати трохи раніше, але так сталося, що в п’ятницю ввечері я в одному барі зустрів двох поляків, ми добряче забухали і наступного ранку в мене боліла голова. Довелося вранці випити ліки і почекати, поки хоч трохи відпустить. Але мені не було куди поспішати, оскільки, як я вже казав, поїзди в Монако з Ніцци ходять дуже часто.
Я почав знайомство з Монако з його найвідомішого та найрозкішнішого району — Монте-Карло, оскільки саме тут знаходиться залізничний вокзал. Ось так він виглядає (та сама станція Monaco — Monte-Carlo):
А так він виглядає всередині (залізничні шляхи проходять крізь скелю):
Вокзал, до речі, розташований прямо на кордоні з Францією:
Трохи нижче від вокзалу — церква святої Девоти:
Готель Hermitage:
Пам’ятник французькому композитору Гектору Берліозу:
Опера Монте-Карло:
А з іншого боку цієї будівлі знаходиться те саме відоме казино, фасад якого, на жаль, зараз на реставрації:
Біля казино припарковано багато суперкарів:
Поруч з казино — Hotel de Paris Monte-Carlo:
З іншого боку — казино Cafe de Paris:
Монако є важливою локацією для “Формули-1”. Тут немає спеціального автодрому, тому перегони відбуваються прямо на вулицях міста. Траса Circuit de Monaco є однією з найскладніших у “Формулі-1” через вузькі вулиці та круті повороти, що залишає дуже мало можливостей для обгону. В зв’язку з цим перемога в Гран-прі Монако вважається особливо престижною для гонщика, хоча за неї дають стільки ж балів, скільки й за перемогу в будь-якій іншій країні. Рекордсменом за кількістю перемог на цій трасі є бразильський гонщик Айртон Сенна, який трагічно загинув в 1994 році під час Гран-прі Сан-Марино. Після нього йдуть Міхаель Шумахер та Ален Прост.
Неподалік від казино знаходиться один з найвідоміших поворотів у “Формулі-1” — Fairmont Hairpin. Це найповільніший поворот у “Формулі-1”, який гонщики змушені проходити ледве не на пішохідній швидкості, викручуючи кермо до упору:
В цьому місці завжди багато людей, які чекають, що зараз проїде якийсь мільйонер на суперкарі, щоб сфотографувати його. Адже коли немає перегонів, тут часто роз’їжджають Ferrari, Lamborghini, Aston Martin, McLaren та інші круті “тачки”, яких в Монако достатньо:
І тут проїжджає якийсь дядько на ось такому ретро-кабріолеті (і де він тільки відкопав це “чудо техніки”?):
Неподалік встановлено пам’ятник “Формулі-1”:
А ось вам і суперкар (здається, це Aston Martin):
Пам’ятник Вільяму Гроверу-Вільямсу — британському автогонщику, який виграв перше Гран-прі Монако у 1929 році:
Бачите на задньому плані сині трибуни? Монако вже повним ходом годується до Гран-прі “Формули-1”, яке відбудеться на початку червня. Шкода, що я цього не побачу. Колись в дитинстві я був великим фанатом цих автоперегонів, вболівав за Девіда Култхарда з команди McLaren, і навіть мріяв стати першим українським гонщиком “Формули-1” 😊, хоча й розумів, що це малоймовірно. За “Формулою-1” я давно не слідкую, навіть не знаю, які там зараз є гонщики, але якби мені випала можливість побачити Гран-прі на власні очі, я б точно не відмовився:
Архітектура Монте-Карло:
Церква святого Чарльза (до речі, за нею вже починається територія Франції):
Пам’ятник Черчилю:
А ось так виглядає одна з вулиць, по якій проходить кордон між Монако та Францією. Справа — Монако, зліва — вже Франція, місто Босолей:
Монако-Вілль
Якщо Монте-Карло — це туристична вітрина Монако, то Монако-Вілль — це старе місто, звідки починалася історія князівства. Воно розташоване за цими фортифікаційними спорудами на 60-метровій скелі:
Сьогодні Монако-Вілль — це не просто старе місто, а й центр політичного життя. Тут розташовано більшість державних установ, зокрема княжий палац:
Палацова площа:
Вулиці старого міста:
В Монако-Віллі вуличні вказівники дублюються монегаською мовою. Парадоксально, але вона не має офіційного статусу в Монако попри те, що монегаски є державотворчим народом цієї країни. Єдиною офіційною мовою тут є французька. До XX століття монегаська мова взагалі існувала переважно в усній формі і не мала стандартизованого правопису. Навіть сьогодні багато лінгвістів не розглядають її як окрему мову, вважаючи її діалектом лігурійської мови, якою розмовляють на північно-західному узбережжі Італії (своєю чергою в Італії лігурійську мову вважають діалектом італійської). В 1970-х роках через наплив мігрантів монегаська мова опинилася під загрозою зникнення і уряду Монако довелося докласти немалих зусиль для її відродження. І хоч вона так і не отримала офіційного статусу, її вивчення сьогодні є обов’язковим в усіх школах Монако, з неї навіть іспити здають:
Собор святого Миколая:
Палац правосуддя:
Океанографічний інститут:
Пам’ятник восьминогу:
Скульптура “Плащ совісті”:
Скульптура “Мелодія”:
Скульптура “Оголена дівчина-підліток”:
Амфітеатр:
Бутафорські ядра для гармат:
Використовуються навіть для лавок:
Міністерство державних справ:
Зі скелі відкриваються ось такі панорами:
А ось тут видніється сучасний район Фонв’єй:
Поліцейське відділення, розташоване прямо біля підніжжя Монако-Вілля:
Ла-Кондамін
Район Ла-Кондамін розташований між Монако-Вілль та Монте-Карло, навколо порту Еркюль. Його часто називають “справжнім Монако”, оскільки тут можна побачити реальне життя місцевих мешканців:
Ларвотто
Ларвотто — головний пляжний район Монако:
Якщо купання в морі не входить у ваші плани, то можна піти в японський сад:
Або, як варіант, в Новий народний музей Монако:
Ла Рус — Сен-Роман
Цей район розташований на північ від Ларвотто та відомий висотними будинками з видом на море. Тут знаходиться найвищий хмарочос Монако — Odeon Tower (49 поверхів):
Окрім висотних будинків тут також багато старовинної європейської архітектури:
Ну що, шановне панство і жіноцтво, можете привітати мене з черговим досягненням — я відвідав усі європейські мікродержави. Це був тривалий шлях, який почався в 2018-му, коли я побував в Сан-Марино і Ватикані. Після цього була 5-річна перерва, але в 2023 році я з’їздив в Ліхтенштейн і якось так вийшло, що з того моменту до списку відвіданих мною країн щороку додавалася якась нова мікродержава Європи. Так у 2024 році я побував на Мальті, а в 2025-му — в Андоррі. Після цього Монако залишилося останньою європейською мікродержавою, де я ще не був. І от цього року я нарешті і сюди з’їздив. Чи варто воно було того? Коротка відповідь — однозначно так!
Коли мої батьки майже 10 років тому побували в Монако, їм ця країна якось не зайшла. Тому я від неї нічого особливого не очікував. Але насправді Монако виявилося набагато цікавішим, ніж я міг собі уявити, і тепер воно входить в трійку моїх найулюбленіших мікродержав Європи разом з Мальтою та Сан-Марино. Якщо, наприклад, в Ліхтенштейні чи в Андоррі достатньо лише кількох годин, щоб оглянути основні пам’ятки їхніх столиць, то Монако хочеться дослідити вздовж і поперек, оскільки кожен район цього міста-держави має свою атмосферу. Тут і Монте-Карло з його величною архітектурою, і Монако-Вілль з його середньовічними вулицями, і сучасні квартали з хмарочосами і т. ін. Для такої маленької країни така концентрація та різноманітність цікавої архітектури просто вражає.
